Житомирський апеляційний суд
Справа №296/9427/23 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.
Категорія 36 Доповідач Борисюк Р. М.
07 листопада 2024 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Талько О.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у місті Житомирі цивільну справу №296/9427/23 за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 06 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Маслак В.П. у місті Житомирі
У вересні 2023 року КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 40 063,02 грн заборгованості за спожиті послуги централізованого опалення та 2 684,00 грн судових витрат.
В обґрунтування позову представник позивача зазначав, що квартира АДРЕСА_1 , забезпечується послугами централізованого опалення, які надає КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, споживачами яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ці послуги надаються належної якості, звернень споживачів щодо їх ненадання чи не якісного надання на адресу підприємства протягом 2015-2023 років не надходило.
У КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради відкрито особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 , опалювальна площа якої становить 48,38 кв.м. Нарахування за надані послуги здійснено за період з 01 жовтня 2015 року по 01 серпня 2023 року проведено по розрахунковому тарифу, що залежав від температури зовнішнього повітря, згідно підпунктів 40-49 Постанови Кабміну України №630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення».
Протягом зазначеного періоду відповідачі періодично сплачували вартість наданих послуг, але не в повному розмірі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 40 063,02 грн.
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 06 лютого 2024 року позов задоволено повністю і вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову щодо нього.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним. Зокрема, у позові зазначено про існування заборгованості з 2015 року із посиланням на Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Однак вказаний закон набув чинності лише в листопаді 2017 року. Вважає, що суд в оскаржуваному рішенні цю обставину не спростував і застосував закон, який не підлягає застосуванню.
Крім того, позивач в позові посилався на те, що правовідносини між сторонами виникли з Договору приєднання від 01 жовтня 2021 року. Однак, до позовної заяви не було додано самого тексту цього договору, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.
Також зазначає, що позивачем була надана довідка про склад сім'ї, вважає що вона не є допустимим доказом, який може підтверджувати те, що він має будь-яке відношення до квартири. Стверджує, що доказом цієї обставини може бути, зокрема довідка ВЖРЕПУ, ОСББ тощо, але аж ніяк не довідка, яка видана позивачем, який не є уповноваженим органом видавати таку інформацію.
Крім того, звертає увагу суду на те, що він більше 10 років проживає за іншою адресою, а в даний час перебуває на військовій службі і йому невідомо хто є власником цієї квартири.
Вказує також на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не правильно застосував положення закону щодо позовної давності, зокрема статтю 249 ЦК України.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та 07 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області (а.с.17-18).
Згідно копії довідки про склад сім'ї від 10 вересня 2023 року вбачається, що уповноваженим власником/квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.7).
Відповідно договору про надання послуг централізованого опалення, постачання гарячої води від 28 листопада 2012 року виконавець (КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради) зобов'язується своєчасно надавати споживачеві ( ОСОБА_1 ) відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач ( ОСОБА_1 ) зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановлення тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (а.с.8-9).
Судом встановлено та досліджено, розрахунок заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який свідчить про існування заборгованості за надані послуги централізованого опалення в період з 01 жовтня 2015 року по 01 серпня 2023 року, яка становить 40 063,02 грн (а.с. 4-6).
Колегія суддів погоджується з рішенням суду з огляду на таке.
Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» в місті Житомирі здійснює послуги по теплопостачанню.
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII, Закону України «Про теплопостачання» 02 червня 2005 року №2633-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (із змінами) (далі - Правила).
Згідно положень частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Подібні за змістом норми закріплено у пункті 1 частини першої, пункті 5 частини другої статті 7 чинної редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII.
За правилами частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Пунктом 18 Правил передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Як вбачається з відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області, ОСОБА_1 з 20 травня 1999 року та ОСОБА_2 з 09 жовтня 2013 року зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії довідки про склад сім'ї від 10 вересня 2023 року, уповноваженим власником/квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , а також разом з нею проживає син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З даних відомостей вбачається, що ОСОБА_2 є членом сім'ї ОСОБА_1 з якою укладений договір (7, 8-9).
Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_2 .
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).
Споживачі зобов'язані сплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з відповідачем не позбавляє його оплачувати надані йому послуги.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21.
Встановивши, що відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовилися від послуг, які надавало КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у них виник обов'язок сплатити ці послуги.
Також колегія суддів вважає, що підстави для застосування позовної давності відсутні виходячи з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Так, відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частини 1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Під час розгляду справи встановлено, що 28 листопада 2012 року між КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради та відповідачем ОСОБА_1 , був укладений Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води. Пунктом 9.1 даного Договору було визначено, що строк позовної давності за договором становить п'ять років.
Як зазначено у правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 07 червня 2018 року, у справі № 668/8830/15-ц, відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть належати, зокрема, часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій.
Згідно долученого до позову розрахунку заборгованості відповідачами здійснювались періодичні платежі за надані послуги із централізованого опалення ( а.с.4-6).
Зокрема, у травні 2016 року сплачено 500,00 грн. (нарахування за вказаний місяць не проводилось), у червні 2016 року сплачено 500,00 грн. (нарахування за вказаний місяць не проводилось), у серпні 2018 року сплачено 285,35,00 грн. (нарахування за вказаний місяць не проводилось), у жовтні 2019 року сплачено 1000 грн (проте нарахування в даний місяць було лише 617,03 грн), у серпні 2022 року сплачено 100 грн (проте нарахування в даний місяць було лише 29,69 грн). Вказаний розрахунок відповідачами не спростований.
Вказані дії свідчать про визнання відповідачами боргу, який існує з 01 жовтня 2015 року по 01 серпня 2023 року та є доказом переривання строку позовної давності, який сторони збільшили до 5 років.
Проаналізувавши всі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 06 лютого 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 11 листопада 2024 року.