Житомирський апеляційний суд
Справа №291/248/21 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
07 листопада 2024 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Микитюк О.Ю., Павицької Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у місті Житомирі цивільну справу №291/248/21 за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання анкети-заяви недійсною,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 10 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Митюк О.В. у селищі Ружин,
У лютому 2021 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі Позивач, Банк, АТ «ПриватБанк») звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 10 травня 2011 року в розмірі 53 960,50 грн, а саме: - 34 915,17 грн заборгованості за тілом кредиту та 19 045,33 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит і стягнути судові витрати.
Також Банк зазначає, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь- яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 34 915,17 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПриватБанк») на Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (скорочена назва - АТ КБ «ПриватБанк»).
Позов мотивувався тим, що 10 травня 2011 року ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим 10 травня 2011 року підписала заяву №б/н. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердила згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її особистим підписом у заяві.
ОСОБА_2 ознайомлена із «Умовами та правилами надання банківських послуг», що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, про що свідчить її підпис у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банку про їх затвердження. Вказують, що заявою відповідачка підтвердила той факт, що вона повністю проінформована про умови кредитування в банку, які їй були надані для ознайомлення в письмовій формі. Крім того, відповідачу було відкрито картковий рахунок та згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 24 300,00 грн, який в подальшому збільшився до 29 500,00 грн.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Підписавши заяву між сторонами, був укладений договір про надання банківських послуг, який є змішаним договором і місить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору. При укладанні договору ОСОБА_1 надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
В редакції Умов та Правил, що почали діяти з 01 березня 2019 року сторони дійшли згоди, що вразі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань, ОСОБА_1 зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого кредиту в строк кредиту, що встановлюється у процентних ставках від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна» та в розмірі 84,0% для картки «Універсальна голд».
Зазначають, що внаслідок порушення зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_1 станом на 31 січня 2021 року має заборгованість у розмірі 53 960,50 грн, яка складається із 34 915,17 грн заборгованості за тілом кредиту та 19 045,33 грн заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит.
На даний час, відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг.
16 вересня 2021 року ОСОБА_1 було також подано позов до АТ «КБ «ПриватБанк» про визнання анкети-заяви недійсною.
Позов мотивувала тим, що 10 травня 2011 року між нею та АТ «КБ «ПриватБанк» було підписано анкету-заяву № б/н з метою отримання картки для виплат для отримання пенсії (картка НОМЕР_1 від 28 серпня 2020 року), оскільки вона інвалід з дитинства ІІІ групи, у зв'язку з чим і підписала анкету-заяву б/н без зазначеної процентної ставки, без кредитного ліміту та відсутніх умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та визначення її розміру.
Зазначає, що 15 травня 2013 року було встановлено кредитний ліміт у сумі 24 300,00 грн, а вже 31 січня 2017 року даний кредитний ліміт було збільшено до 29 500, 00 грн.
Звертає увагу суду на те, що на момент подачі позову АТ «КБ «Приватбанк» автоматично списав із рахунків боржника 85 010,62 грн, з них за 2018 рік - 19 663,12 грн, за 2019 рік - 19 656, 72 грн, за 2020 рік - 34 512, 51 грн, за 2021 рік по липень місяць включно - 11 178,27 грн. Зазначає, що відповідач не надав доказів того, що вона була ознайомлена з істотними умовами кредитного договору, а тому твердження про те, що підписавши анкету-заяву позивач ознайомилася з усіма умовами кредитного договору є безпідставними. Оскільки дана анкета-заява від 10 травня 2011 року не містить відомостей про базову процентну ставку по кредитному ліміту, строку дії кредитного ліміту та строку дії платіжної картки. У зв'язку з чим вона просить суд визнати її недійсною
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 10 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ОСОБА_1 до АТ «КБ» ПриватБанк» про визнання анкети-заяви недійсною відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, Акціонерне товариство «Комерційний банк ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, де просить скасувати рішення в частині відмови у позові АТ КБ «ПриватБанк» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що не згодний в частині відмови у позові Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вважають, що судове рішення у цій частині прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та 07 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 10 червня 2011 року АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 підписали анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», за змістом якої відповідач визнала, що вказана заява разом із «Пам'яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами банку» становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. При цьому, ОСОБА_1 підписом засвідчила, що вона ознайомилася з умовами договору та зобов'язується виконувати їх. За договором про надання банківських послуг, АТ КБ «Приват Банк» надало кредит на картковий рахунок у межах ліміту кредитування, який 15 травня 2023 року був встановлений в розмірі 24 300,00 грн та з 31 січня 2017 року збільшився до 29 500,00 грн.
Відповідно до нової редакції статуту Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» останнє є правонаступником за всіма правами і обов'язками Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».
Як вбачається із матеріалів справи позивачем наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанку» (а.с.41-64), Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.40), виписку по рахунку (а.с.24-36), розрахунок заборгованості (а.с.7-23), довідку про надання кредитних карток (а.с.37), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.38), копію паспорту відповідача (а.с.67).
Встановлено, що 10 травня 2011 року у формулярі Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Приватбанку» рукописним способом проставлено підпис під текстом у розділі «Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послу, тарифами Приватбанку, бажаю оформити на своє ім'я платіжну картку «Універсальна».
Залишаючи без задоволення позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції виходив з недоведеності та безпідставності позовних вимог, дійшов висновку, що надані позивачем докази не підтверджують обставини на які посилається позивач у своєму позові, суперечать іншим доказам наявним в матеріалах справи.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції за наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Розглядаючи справу по суті позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази, які надані позивачем і встановлені судом, підтверджують той факт, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті.
Є помилковим висновок суду щодо наданої АТ КБ «ПриватБанк» довідки про відсутність у ОСОБА_1 кредитної заборгованості по договору від 10 травня 2011 року. Дата закриття кредиту - 21 лютого 2012 року (том 2 а.с.48).
Оскільки предметом даного позову є борг, що виник починаючи з 15 серпня 2013 року, а тому дана довідка не має ніякого відношення до даного предмету спору.
Посилання відповідача, що вона не користувався карткою та взагалі не укладала кредитний договір спростовується матеріалами справи, а саме, з наданого руху картки вбачається, що вона користувалася кредитними коштами та частково погашала заборгованість, робила поповнення за мобільним номером, який було вказано в якості її номера в анкеті заяві від 10 травня 2011 року. ОСОБА_1 протягом тривалого часу виконувала договірні зобов'язання, нею вносилися платежі, хоч і не своєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості. Вказаний розрахунок відповідачем не спростований.
Тому колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав, шляхом зобов'язання повернути йому фактично отримані грошові кошти (тіло кредиту).
Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, наявні правові підстави для стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 34 915,17 грн.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог Банку підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову у цій частині.
Судове рішення у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Банку про визнання анкети-заяви недійсною сторонами не оскаржується, тому підстав для його перегляду не убачається.
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню, а відповідач є інвалідом третьої групи і дана категорія осіб згідно чинного законодавства не звільнена від сплати судового збору, то із ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь Банку судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2 270,00 грн та за подання апеляційної скарги - 3405,00 грн., а всього 5 675,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню.
Малозначними, зокрема, є справи, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 10 травня 2024 року у частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту за договором № б/н від 10 травня 2011 року в розмірі 34 915,17 грн та 5 675,00 грн судового збору.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 11 листопада 2024 року.