08.11.24
33/812/534/24
Справа № 473/3019/24 Головуючий у першій інстанції Домарєва Н.В.
Провадження № 33/812/534/24 Доповідач апеляційного суду Лівінський І.В.
Категорія:ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП
іменем України
08 листопада 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Лівінського І.В.,
з секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 та його захисника Ліпатова Сергія Володимировича
на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, обліковий номер картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого частиною 2 статті 38 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №784800, 28 травня 2024 року о 00 годині 35 хвилин в м. Вознесенськ, по вул. Будівельників, навпроти буд.8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai І 30», державний номерний знак НОМЕР_2 не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду у вигляді дерева, чим порушив вимоги пунктів 2.3 б, 12.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП. Згідно вказаного протоколу, особу ОСОБА_1 було встановлено з бази ІТСІПНП, посвідчення водія НОМЕР_3 від 02 серпня 2023 року.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №784799, 28 травня 2024 року о 00 годині 35 хвилин в м. Вознесенськ, по вул. Будівельників, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai І 30», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2024 року справи про адміністративні правопорушення № 473/3019/24 (провадження 3/473/1753/2024) та № 473/4085/24 (провадження 3/473/1754/2024) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та ст.124 КУпАП, відповідно, об'єднано в одне провадження під загальним номером №473/3019/24, провадження 3/473/1753/2024.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого частиною 2 статті 38 КУпАП.
Вирішено питання про судовий збір.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Ліпатов С.В. подали апеляційну скаргу, в якій просять постанову суду скасувати, провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апелянти вважають, постанову незаконною та необґрунтованою, ухваленою поверхнево, без повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не врахував положень законодавства та безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що
-поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом вини ОСОБА_1 . В протоколі не вказано про конкретні додатки, а лише вказано адміністративні матеріали, а також в матеріалах справи взагалі відсутнє направлення на медичне освідування, що позбавляє сторону захисту встановити, на підставі чого та за якими ознаками ОСОБА_1 був направлений на огляд до медичного закладу.
-відеозапис не містить даних про роз'яснення уповноваженими особами поліції ОСОБА_1 його прав, передбачених статтею 268 КУпАП, чим порушено процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності.
-у протоколі про адміністративне правопорушення суть порушення сформульована незрозуміло, адже не зазначено, який порядок проходження такого огляду було запропоновано водієві та відповідно який саме результат застосовано для встановлення факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння до ОСОБА_1 (на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічних засобів чи в лікарні за результатами токсикологічного дослідження).
- у протоколі фактично не зазначені конкретні дії правопорушника, які б підпадали під об'єктивну сторону та мали ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого саме частиною 1 статті 130 КУпАП, що є обов'язковою ознакою саме цього правопорушення.
- ОСОБА_1 перебував на території подвір'я, неподалік автомобіля, який потрапив в ДТП. Докази щодо керування вказаним транспортним засобом саме ОСОБА_1 відсутні. Тобто, ОСОБА_1 взагалі не керував транспортним засобом.
- у справі немає доказів стосовно ґрунтовності підстав зупинки транспортного засобу під керуванням саме водія ОСОБА_1 . Безпідставна зупинка транспортного засобу є незаконною. При цьому, апелянт посилається на правову позицію, яка міститься у постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17.
-наявний у справі відеозапис не може вважатись належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, оскільки він не засвідчений електронним цифровим підписом або не наданий суду в оригіналі. Крім того, в протоколах про адміністративні правопорушення відсутня інформація про відеозаписувальний пристрій, а саме номер та серія відео реєстратора службового автомобіля поліції чи бодікамери, на який здійснювався відеозапис.
-фіксація правопорушення поліцейськими взагалі не здійснювалась, жодного доказу вчинення зазначеного в протоколі адміністративного правопорушення до матеріалів справи не долучено. З відеозапису вбачається, що працівниками поліції не засвідчено те, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом. ОСОБА_1 на відеозаписі повідомляв працівників поліції, що за кермом був його батько і потрібно його почекати, а він взагалі того вечора не сидів за кермом. Відеозапис взагалі містить дані, що ОСОБА_1 відмовляється від проходження медичного освідування, оскільки протокол складався з певним проміжком часу після вчиненого правопорушення, на території подвір'я.
- матеріали справи не містять відомостей щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Таким чином, працівником патрульної поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення були грубо порушені вимоги КУпАП, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень не доведена належним чином, відповідно, постанова суду підлягає скасуванню на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП із закриттям провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною 1 статті 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисника Ліпатов С.В. не з'явились. Від захисника надійшла до суду заява про розгляд справи без їх участі, а тому, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду у вигляді дерева, а також відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі.
Крім того, встановивши, що на момент розгляду справи в суді строк накладення адміністративного стягнення, передбачений частиною 2 статті 38 КУпАП, за правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, закінчився, суд правильно закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, на підставі пункту 7 частин 1 статті 247 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає, що вони ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону.
Відповідно до пункту 2.3 «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 12.1 ПДР передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Крім того, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР).
Згідно із частиною 1 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Зокрема, відповідно до частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 статті 7 КУпАП).
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №784800, 28 травня 2024 року о 00 годині 35 хвилин в м. Вознесенськ, по вул. Будівельників, навпроти буд.8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai І 30», державний номерний знак НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду у вигляді дерева, чим порушив вимоги пунктів 2.3 б, 12.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.
Внаслідок ДТП, транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Від підпису та отримання копії протоколу ОСОБА_1 відмовився (а.с.19).
Обставини, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №784800, підтверджуються схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , а також відеозаписом, які містяться в матеріалах справи.
З письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 28 травня 2024 року близько 00:30 годині він знаходився за місцем свого мешкання. Лежачі в кімнаті, він почув, що з вулиці пролунав гучний стукіт, схожий на ДТП, а саме як ламається пластик, ніби бампером в щось в'їхали, при цьому гучно лунала музика. Вийшовши на балкон, він помітив, що посеред дороги стоїть автомобіль, водій якого то виходив на вулицю, то сідав до автомобілю. Це продовжувалось близько 10-15 хвилин, після чого чоловік сів за кермо та все ж таки поїхав в напрямку магазину «АТБ», що в місті Вознесенськ по вул. Будівельників,7. Тоді він вирішив зателефонувати до поліції з метою інформування про дану подію. Зазначив, що саме ДТП сталось біля його будинку по вул. Будівельників,8. (а.с.23).
Як убачається зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 травня 2024 року, яка була складена на місці пригоди та додана до матеріалів справи, вона містить графічно зображені та зафіксовані об'єкти, дані про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів, транспортний засіб, причетний до ДТП, координати його розміщення відносно елементів проїзної частини та інше). Зафіксовані в ній також отримані внаслідок ДТП пошкодження автомобіля (а.с.24).
Крім того, цього ж дня був складений ще один протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №784799, з якого вбачається, що 28 травня 2024 року в 00 годин 35 хвилин в м. Вознесенськ, по вул. Будівельників, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai І 30», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Від підпису та отримання копії протоколу ОСОБА_1 відмовився (а.с.1).
Достовірність викладених у протоколі відомостей, зокрема, факт відмови ОСОБА_1 як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку - як поліцейськими на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я, також підтверджено іншими доказами: відеозаписом правопорушення з нагрудного реєстратору працівника поліції, в якому зафіксовані усі викладені в протоколі серії ААД №784799 від 28 травня 2024 року обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Зокрема, те що ОСОБА_1 як особа, яка керувала транспортним засобом, відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місті зупинки транспортного засобу поліцейським за допомогою алкотестеру, так і у медичному закладі. Фіксація правопорушення була здійснена працівниками поліції технічними засобами відеофіксації відповідно до вимог частини 2 статті 266 КУпАП.
Враховуючи, що ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.3 б, 12.1 ПДР, а також відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я, що підтверджено фіксацією технічними засобами відеозапису, суд, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, обґрунтовано вважав доведеним факт вчинення ним правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною 1 статті 130 КУпАП України.
У вищевказаних протоколах зазначені посада, найменування підрозділу поліції, звання та прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколів встановлено, що в ньому зазначено час, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протоколи про адміністративне правопорушення містять відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вказані протоколи складені за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених статтею 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395).
Порушень співробітниками поліції положень вказаної Інструкції при оформленні відносно ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення за статтею 124, частиною 1 статті 130 КУпАП судом апеляційної інстанції не виявлено.
Посилання апеляційної скарги на те, що в протоколі серії ААД №784800 поліцейський не зазначив конкретних додатків, зазначивши лише «адмін матеріали», не може бути достатнім для визнання протоколу не належним доказом, оскільки такі наслідки положення статей 256, 266 КУпАП та Інструкції 1395 не передбачені.
Твердження апеляційної скарги про те, що в протоколі серії ААД №784799 не зазначено який порядок проходження огляду на стан сп'яніння було запропоновано водієві, а також дії правопорушника, які б підпадали під об'єктивну сторону та мали ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого саме частиною 1 статті 130 КУпАП, спростовуються змістом зазначеного протоколу, відповідно до якого, « ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai І 30», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився».
Щодо заперечення апелянтом факту керування ним транспортним засобом, апеляційний суд вважає їх безпідставними.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з наступними змінами, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 784799 від 28 травня 2024 року долучено диск з відеозаписом подій 28 травня 2024 року з нагрудного відеореєстратора працівника поліції.
Як вбачається з вказаного відеозапису, працівник патрульної поліції наздоганяє чоловіка, як в подальшому з'ясувалось - ОСОБА_1 , і пропонує йому пройти до його машини, яка скоїла ДТП. На що останній відповідає, що він її не бачить. Поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що відповідно до статті 40 Закону України«Про національну поліцію» ведеться фото та відеофіксація, що з місця як приїхала поліція до автомобіля і на відео видно, що він намагається втекти з місця події. Останній відповів, що не тікав.
На запитання поліцейського «автомобіль Ваш» спочатку ОСОБА_1 відповів, шо ні, а потім сказав, що його і документи, що посвідчують особу знаходяться в машині.
На запитання поліцейського, чи вживав він алкогольні напої, ОСОБА_1 спочатку відповів, що ні. Під час спілкування з водієм поліцейський повідомив останньому, що бачить у нього ознаки алкогольного сп'яніння. На що, ОСОБА_1 сказав, що випивав з батьком. Поліцейський запропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Драгер» або проїхати до медичного закладу для проходження медичного огляду, на що ОСОБА_1 категорично відмовився (час запису 1:09:35). Поліцейський ще раз запропонував ОСОБА_1 пройти медогляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, на що останній відмовився (час запису 1:09:45).
Ознайомитися зі змістом протоколів під підпис, дачі пояснень по суті порушень та отримання копій протоколів водій також відмовився, сказав, що зробить це тільки з батьком.
Поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складений адміністративний протокол за статтею 130 КУпАП, за пунктом 2.5 ПДР. Також поліцейський роз'яснив йому наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Останній відповів, що він це усвідомлює.
Між тим, коли поліцейський через деякий час вкотре повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього будуть складені протоколи про вчинення ДТП і за те, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, останній став заперечувати, що вживав алкогольні напої. Стверджував, що він не пив.
Поліцейський вдруге запропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Драгер», на що останній дав згоду (час запису 1:25:25), але в подальшому не дочекавшись огляду за допомогою алкотестера «Драгер» на стан алкогольного сп'яніння, взагалі втік (час запису 1:25:45).
Твердження апеляційної скарги про те, що під час вчинення ДТП автомобілем керував батько ОСОБА_1 , є неспроможними.
Такі доводи спростовуються наявними у справі доказами, оскільки згідно досліджених відеозаписів, присутність батька ОСОБА_1 на місці події не зафіксовано.
Не підтверджується наявність інших осіб, крім водія, і поясненнями свідка ОСОБА_2 .
Отже, факт керування ОСОБА_1 належним йому автомобілем марки «Hyundai І 30», державний номерний знак НОМЕР_2 , 28 травня 2024 року в 00 год. 35 хв. суд вважає доведеним.
При цьому, апеляційний суд вважає, що відеозйомка керування транспортним засобом особою безпосередньо перед зупинкою та вимогою працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння, так саме як необхідність зупинки автомобіля виключно поліцейськими, не є обов'язковими відповідно до діючих положень КУпАП, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності.
За такого, посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, за обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, спростовується вищеназваними доказами, а тому є непереконливим.
Як зазначалось вище, з відеозапису також вбачається, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у відповідному медичному закладі.
Проте ОСОБА_1 спочатку погодився пройти огляд на місці зупинки (час запису 1:25:25), однак через 20 секунд (час запису 1:25:45) втік, після чого було складено протокол про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, поліцейський правильно кваліфікував втечу ОСОБА_1 , після того як він начебто погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, як відмову пройти такий огляд.
Крім того, оскільки поліцейський неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у відповідному медичному закладі (час запису 1:09:35, 1:09:45), то така втеча ОСОБА_1 правильно кваліфікована поліцейським як відмова пройти такий огляд.
Отже, працівник патрульної поліції зафіксував у встановленому законом порядку відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у відповідному медичному закладі.
Вказаний відеозапис зроблено працівниками поліції з дотриманням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), в тому числі щодо безперервності запису з моменту, коли працівник поліції запропонував водію пройти огляд на стан сп'яніння, до моменту його відмови від проходження такого огляду.
Тому цей відеозапис є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що відеозаписи, які містяться на DVD диску, не можуть вважатись належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, оскільки вони не засвідчені електронним цифровим підписом, та в протоколах про адміністративні правопорушення відсутня інформація про відеозаписувальний пристрій.
Норми законодавства про адміністративні правопорушення (КУпАП) не містять вимог щодо порядку фіксації факту керування порушником транспортними засобами, а тому ця обставина має доводитись за загальними вимогами щодо доказів (стаття 251 КУпАП).
Відеозаписи, які долучені до протоколів про адміністративні правопорушення у справі, сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки не містять ознак фальсифікації та фабрикації.
Із відеозаписів вбачається, що саме ОСОБА_1 , особа якого, зафіксована на відеозаписі та співпадає із особою, яка була встановлена працівниками поліції, керував транспортним засобом та відмовився проходити огляд на стан сп'яніння.
Отже, відеозаписи події є належними та допустимими доказами. А тому, місцевий суд обґрунтовано поклав їх в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, та частиною 1статті 130 КУпАП.
Таким чином, сукупність досліджених в матеріалах справи доказів, а саме протоколів про адміністративне правопорушення серії ААД № 784799; серії ААД № 784800 від 28 травня 2024 року, схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, письмових пояснень ОСОБА_2 , направлення на огляд водія, відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, свідчить про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, та частиною 1 статті 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі апелянти посилаються на те, що поліцейські фактично зупинили водія без правових підстав встановлених законом, а тому за таких дій поліції, на думку апелянта, докази, зібрані у справі, є недопустимими.
Також в апеляційній скарзі стверджується, що суд в оскаржуваній постанові не урахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17.
Разом з тим, такі доводи заявника є необґрунтованими, оскільки у цій постанові, та у справі, що є предметом перегляду, встановлено різні фактичні обставини.
Так, у справі № 686/11314/17, Верховний Суд підтвердив висновки апеляційного суду про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред'явлення документів, в тому числі, реєстраційного документу на транспортний засіб. При цьому, у вказаній справі судом апеляційної інстанції було встановлено, що працівник поліції з метою проведення профілактичної бесіди та роз'яснення водієві про порушення останнім ПДР України підійшов до водія та представився. При цьому зазначив, що оскільки позивач порушив ПДР України то поліцейський відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про національну поліцію" та п. 2.4 ПДР України мав підставу вимагати у водія пред'явити документи передбачені п. 2.1 ПДР України. Водночас, відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України.
В даній же справі транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 не зупинявся працівниками поліції, оскільки поліцейські приїхали на місце події за повідомлення на лінію 102 про скоєння ДТП.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівником поліції був порушений порядок проведення огляду на стан сп'яніння, зокрема, в матеріалах справи відсутнє направлення на медичне освідування, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи, на аркуші 5 міститься відповідне направлення ОСОБА_1 на огляд до КП «КНП «Вознесенська багатопрофільна лікарня» ВМР.
Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1 не були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень Інструкції № 1395 на поліцейських покладено обов'язок роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, під час складання протоколу. Між тим, як зазначалось вище, ОСОБА_1 втік від поліцейських не дочекавшись складання протоколів, а тому протоколи складались у відсутність останнього.
З цих же підстав, апеляційний суд відхиляє посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування автомобілем.
Отже, протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали складені відповідно до вимог статті 256 КУпАП, ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі щодо ОСОБА_1 .
За такого, твердження апелянтів про те, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в ході розгляду провадження в суді апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбачених статтею 124 та частиною 1 статті 130 КУпАП правопорушень поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, вчинення останнім ДТП та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції, який підтверджений, доказів протилежного матеріали справи не містять, а викладена ОСОБА_1 версія події, навпаки, не знайшла свого підтвердження.
Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною 1 статті 130 КУпАП, є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності та спростовується матеріалами справи.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді.
З огляду на наведене, підстави для скасування постанови суду першої інстанції, як того просять апелянти, відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника Ліпатова Сергія Володимировича, залишити без задоволення, а постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду І.В. Лівінський