“06» листопада 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
підозрюваної ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Скадовської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 21 жовтня 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2024 року в задоволенні клопотання слідчого про обрання підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - відмовлено.
Покладено на ОСОБА_6 відповідно ч.3 ст. 194 КПК України обов'язок прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та до слідчого у кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт вважає, що слідчий суддя не надав належної оцінки всім доводам, наданим прокурором, а лише надав їм вибіркову оцінку, обґрунтовуючи свої рішення поясненнями підозрюваної.
На думку апелянта, є доведеними ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Зазначив, що слідчий суддя при ухваленні рішення не взяв до уваги, що метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінального провадження, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Встановлені слідчим суддею обставини.
СВ УСБ України в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024230000000123 від 06.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України.
21.10.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначив, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України є обґрунтованою, а ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є недоведеними.
Слідчим суддею враховано, що з моменту деокупації м. Херсона та правобережної частини Херсонської області усі особи, які були причетні до вчинення протиправних дій, та які мали намір ухилитися від покарання, вже об'єктивно виїхали на інші тимчасово окуповані території або до території рф.
Разом з тим, ОСОБА_6 , будучи повідомленою про підозру у вчиненні злочину, усвідомлюючи тяжкість покарання, не вжила жодних заходів до переховування. Навпаки, не будучи затриманою в порядку ст. 208 КПК України, самостійно з'явилась до суду з метою розгляду клопотання слідчого про обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Додатково про відсутність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки; ані слідчим, ані прокурором не надано доказів того, що остання має родичів за кордоном або на території держави-агресора, або що вона має достатньо грошових коштів для тривалого переховування.
Вказані обставини навіть теоретично нівелюють ризик переховування підозрюваної.
Слідчим суддею встановлено, що більшість свідків у даному кримінальному провадженні підтверджують лише факт роботи ОСОБА_6 при окупаційній адміністрації (чого підозрювана не приховує), однак жоден зі свідків безпосередньо не бачив документів, які підтверджують займану ОСОБА_6 посаду, її посадові обов'язки, наявність підлеглих. Загалом пояснення свідків ґрунтуються на здогадках та припущеннях. Решта пояснень свідків навпаки виправдовують підозрювану.
Виходячи з викладеного ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є також недоведеним.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо можливості вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення взагалі є надуманим, необґрунтованим та недоведеним жодним матеріалом провадження.
Слідчий суддя зазначив, що з пояснень ОСОБА_6 та її захисника вбачається, що ОСОБА_6 вже засуджено вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 04.04.2024 за ч. 2 ст. 111-1 КК України за аналогічними обставинами протиправних дій, які є предметом даного досудового розслідування, що є порушенням ст. 61 Конституції України.
Позиції учасників судового розгляду.
Прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги.
Підозрювана ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд встановив таке.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані, сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог закону.
Оскільки обґрунтованість підозри ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не оспорюється, апеляційний суд не переглядає оскаржену ухвалу в цій частині і констатує, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що на даному етапі досудового розслідування підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України є обґрунтованою.
Колегія суддів вважає правильними висновки слідчого судді про недоведеність прокурором ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
З матеріалів провадження вбачається, що підозрювана ОСОБА_6 , будучи повідомленою про підозру, не вжила заходів щодо переховування від досудового розслідування та суду, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки. Окрім того, ризики можливого впливу на свідків, а також щодо можливості вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення, є недоведеними.
Відповідно до ч.6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Як вбачається з клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , слідчим не наведено виключних обставин і не надано доказів, які б давали підстави для тримання підозрюваної під вартою. Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, не може бути підставою для запобіжного ув'язнення особи.
Оскільки зазначені у клопотанні слідчого ризики є недоведеними, на переконання колегії суддів, слідчим суддею правильно застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, і саме цей вид запобіжного заходу є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Також колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд при вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Колегія суддів наголошує, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
З огляду на наведене, не має підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак і для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 ч.3, 422, 532 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора Скадовської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 21 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3