Справа № 456/2312/24
Провадження № 2/456/854/2024
іменем України
25 липня 2024 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Шрамка Р. Т. ,
з участю секретаря судового засідання Сімонової-Мацигін А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 456/2312/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 а про стягнення аліментів на утримання дитини, -
встановив:
Стислий виклад позицій сторін та інших учасників справи.
Позивачка ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/3 частин від усіх видів заробітку платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття та судових витрат в розмірі 3500 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 26 березня 2008 року позивач уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , який був зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис №99. За час шлюбу у них народилася дочка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Спільне життя із відповідачем не склалося, оскільки відповідач постійно створював скандали, погрожував фізичною розправою, що відображається у негативному впливі на позивача та їхню дочку. Позивач неодноразово намагалась зберегти сім'ю, однак відповідач протягом тривалого часу не змінює своєї поведінки та агресивно відносився до неї. Позивач не змогла терпіти насильства з боку відповідача, а також враховуючи, що у східних та південних регіонах України ведуться бойові дії, змушена була переїхати з дитиною до м.Стрий. Дитина повністю знаходяться на її утриманні. Оскільки відповідач добровільно виділяти кошти на утримання дитини відмовляється, тому змушена звертатись до суду з позовом про стягнення аліментів на дитину. Стан здоров'я та матеріальне становище відповідача дозволяють йому утримувати свою малолітню дитину, оскільки відповідач є військовим за контрактом та отримує заробітну плату.
Відповідач, подав до суду відзив в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з нього на її користь аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття є безпідставними та необгрунтованими. Дійсно, 26.03.2008 року між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне сімейне життя з ОСОБА_1 не склалося та рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.04.2024 року шлюб між ними розірвано. Твердження позивача про те, що відповідач відмовляюся добровільно надавати кошти на утримання дитини ОСОБА_3 не відповідає дійсності. Починаючи з лютого 2024 року між ними припинені шлюбні відносини та не ведеться спільне господарство. Позивач ОСОБА_1 виїхала з дітьми до м. Стрий Львівської області. Навіть після того, як діти виїхали до м. Стрий, відповідач жодним чином не припинив спілкуватися з ними. Окрім того, він систематично брав та беру участь в матеріальному забезпеченні дітей. У вільному користуванні позивача ОСОБА_1 знаходилася його банківська карта на яку нараховувалася заробітна плата. Позивач ОСОБА_1 розпоряджалася без обмеження коштами які надходили на рахунок. Через деякий час відповідачу зателефонував син і попросив його забрати із м. Стрия, оскільки діти три тижні проживали у «фурі», нормальних умов для проживання не було. Син повернувся до відповідача в м. Олександрію Кіровоградської області, донька залишилася з матір'ю. З квітня 2024 року син ОСОБА_4 проживає з відповідачем та повністю знаходиться на його утриманні, позивач ОСОБА_1 ухиляється від покладеного на неї обов'язку відповідно до ст. 180 СК України, щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття. 11 квітня 2024 року рішенням Виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області визначено місце проживання сина ОСОБА_4 за місцем проживання відповідача, а саме АДРЕСА_1 . Крім того, розмір аліментів, про стягнення яких просить позивач, є необгрунтованим, вимога про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 1/3 частки з усіх його доходів на утримання дочки ОСОБА_3 не підтверджена належними і допустимими доказами та суперечить нормам чинного законодавства. На його утриманні також перебуває непрацездатна матір ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Через свій стан здоров'я мати потребує фінансової підтримки, оскільки в неї пенсія менше мінімальної. Вимога позивача про стягнення з нього 1/3 частини всіх доходів не відповідає вимогам чинного законодавства, розмір аліментів є необгрунтовано великим, не враховує його реального матеріального положення та інші істотні обставини, що мають значення для вирішення подібного роду питань.
Виходячи з норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, саме на позивача в даному випадку лежить обов'язок доведення можливостей відповідача сплачувати аліменти. Лише та обставина, що на батьків покладено обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог. Позивач не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про матеріальне становища відповідача та спроможність сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі, тобто у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку платника аліментів на утриманні дочки ОСОБА_6 . Враховуючи вищенаведене, відповідач не відмовляється від утримання своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , однак, вважає необхідну, достатню для забезпечення потреб дочки та таку, що він має можливість сплачувати суму аліментів в розмірі 1/5 частини всіх його доходів на утримання дочки.
Крім того, відповідач надіслав на адресу суду доповнення до відзиву, в якому зазначив, що позивачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів щодо підтвердження понесених нею витрат на правничу допомогу, які підлягають стягнення з відповідача. А тому просив суд відмовити у задоволенні заявив частині стягнення з нього витрат на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддею, було вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, який не є суб'єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.05.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, у якій просила проводити розгляд справи без її участі та позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду не з'явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позов не подав, тому суд розглянув справу за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.
Фактичні обставини справи із оцінкою відповідних доказів.
Судом встановлено, що 26.03.2008 року між сторонами, ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , було укладено шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис №99, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 .
Від шлюбу у колишнього подружжя народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 17.05.2016 року, та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 від 03.04.2024 року.
Як вбачається з довідки №566 від 30.04.2024 року, виданої КП «Управляюча компанія «Комфортний Стрий», позивачка проживає без реєстрації по АДРЕСА_2 , разом з донькою ОСОБА_3 .
З рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 11.04.2024 за №218, убачається, що виконавчий комітет міської ради вирішив визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місце проживання батька ОСОБА_2 .
Норми та джерела права, а також роз'яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, мотиви їх застосування.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. рішення Європейського Суду з прав людини від 21.02.1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
Правовідносини щодо способу виконання батьками обов'язку утримувати дітей, зокрема, щодо стягнення аліментів, визначених за рішенням суду, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Конвенцією про права дитини 1989 року, котрі є частинами національного законодавства України, а також Законом України «Про охорону дитинства».
Так, згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
За змістом статей 180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Крім того, в силу статей 199-200 чинного СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, в тому числі:стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2ст.182 СК України).
Відповідно до положень ст.183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. При цьому підстави визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) визначається з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. 183 СК України.
В силу ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Висновок суду.
Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є малолітньою, то на зазначеного відповідача покладений обов'язок утримувати своїх дітей.
Суд вважає, що вимога позивачки про стягнення на її користі аліментів на утримання малолітнього дочки у розмірі 1/3 від усіх видів доходу відповідача є неспірмірною з витратими на утримання дитини. Також, суд виходить з розумності та достатності розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб на утримання дитини, а також з реальної можливості відповідача такий розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього.
Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відтак, суд вважає достатнім стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі від усіх видів доходу відповідача на дитину. Саме такий розмір аліментів на утримання дитини суд вважає справедливим і для позивача, і для відповідача в справі.
За встановлених у судовому засіданні обставин справи та перевірки доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, а також беручи до уваги інтереси дитини, з метою забезпечення її гармонійного розвитку та навчання, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів, а тому згідно з вимогами ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., оскільки позивач при зверненні до суду була звільнена від сплати такого на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до котрої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.(ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тобто, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.(ч.4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в додатковій Постанові Верховного суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представником позивача до заяви було долучено договір №76/2024 про надання правової допомоги від 10.04.2024, квитанцію до прибуткового касового ордеру №76/24 та акт виконаних робіт, згідно яких загальна сума витрат на правничу допомогу склала 3500 грн.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що долучені до матеріалів заяви копії документів підтверджують надання адвокатом правової допомоги позивачу при розгляді справи.
Суд виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін приходить до переконання, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн. є обґрунтованими.
Суд не бере до уваги заяву відповідача про відмову у стягнені витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що витрати в сумі 3500 грн. є співмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, предмет спору у даній справі, обсяг і складність складених процесуальних документів, а тому суд вважає, обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу саме в такому розмірі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 80, 84, 180, 181, 182, 183, 184, 191 СК України, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280-283 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп..
В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , фактичне місце проживання особи: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Р. Т. Шрамко