Справа №635/2327/20 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1752/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.187,п.п.4,6 ст. 115 КК України
Іменем України
23 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
перекладача - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відео конференції кримінальне провадженняза апеляційною скаргою захисника на вирок Харківського районного суду Харківської області від 27.05.2024 року стосовно ОСОБА_9 ,-
Вказаним вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Тбілісі, Республіка Грузія, громадянин Грузії, з середньою освітою, не працевлаштований, неодружений, не має зареєстрованого місця проживання, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засуджений,
засуджений за:
- ч. 4 ст. 187 КК України до 10 (десять) років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- п. 4, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до 13 (тринадцять) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 70 КК України призначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять років) років з конфіскацією майна.
Крім того, цим же рішенням суду розв'язаний цивільний позов, вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку, 27 листопада 2019 року в період з 03:00 по 05:00 годину, більш точний час в ході досудового слідства не встановлений, ОСОБА_9 , який тимчасово мешкав в орендований у потерпілої ОСОБА_10 квартирі 12 за адресою: АДРЕСА_2 , маючи потребу у грошових коштах для виїзду до міста Одеси, вирішив заволодіти чужим майном з корисливих мотивів, шляхом розбійного нападу, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень на хазяйку квартири ОСОБА_10
3 метою реалізації свого протиправного умислу, спрямованого на протиправне заподіяння смерті з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю ОСОБА_10 , переслідуючи мету незаконного збагачення та заподіяння потерпілій особливих фізичних страждань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_9 взяв в своїй кімнаті завчасно принесений із собою власний ніж з лезом довжиною не менше 10 см, шириною приблизно 1,9 см, та, зачекавши поки ОСОБА_10 вийде з туалету в коридор квартири, підійшов до потерпілої, яка перебувала у коридорі, та став наносити численні удари ножем в область передньої верхньої частини грудної клітини, шиї, верхньої лівої кінцівки. Не зважаючи на те, що ОСОБА_10 захищалась від ударів, закриваючись руками, ОСОБА_9 , продовжував свої протиправні дії, направлені на позбавлення життя потерпілої з корисливих мотивів, та, тримаючи ніж поперемінно у правій та лівій руці, усвідомлюючи, що завдає потерпілій особливі фізичні страждання, зі значною силою наніс їй численні (не менше 14) колото-ріжучі удари, в область життєво важливих органів - шиї, верхньої частини грудної клітини, заподіявши чотирнадцять колото-різаних ран передньої та правої бічної поверхні шиї, передньої поверхні грудної клітки, та верхньої лівої кінцівки, з яких колото-різане поранення шиї з пересіченням щито-під'язикової мембрани та грудної клітки з наскрізним пораненням лівої підключичної вени і надсіченням лівої підключичної артерії мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення а в даному випадку, як таких, що призвели до смерті. Також, колото-різане поранення шиї з повним переломом тіла під'язикової кістки, колоту рану на фоні синця в проекції 1-го правого ребра по середньо-ключичній лінії, різані рани на долонній поверхні дистальної фаланги 1-го пальця лівої кисті (1), на долонній поверхні 2-го пальця правої кисті (1), синці- на тильній поверхні лівої кисті (1), на тильній поверхні правої кисті (1), на передній поверхні лівого стегна, у середній третині (1), на передній поверхні лівої гомілки, у нижній третині (1), садна у зовнішнього кута лівого ока на нижній повіці (1), у внутрішнього кінця правої надбрівної дуги (1), на лівій щоці, в проекції тіла нижньої щелепи (1), з яких колото-різані рани (№1,3,4,5,6,7,9,10,11,12,13,14 нумерація ран згідно дослідницької частини) мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а різані рани, колота рана, садна та синці на тілі постраждалої мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_10 настала внаслідок колото-різаного поранення грудної клітки, з ушкодженням лівих підключичних вен та артерії, що в подальшому ускладнились крововтратою, яке утворилось від однократної значної ударної сили, та зважаючи на додаткові ушкодження основного поранення, беручи до уваги медико криміналістичне дослідження шкірного клапана, з повним зануренням (на всю довжину) предмета типу «клинка ножа», до конструктивних характеристик якого, могли входити виступаючі елементи руківки або клинка (борідка в основі леза, п'ятка, обмежувач та інші), також не можна виключити, що предмет який спричинив поранення мав обух з пилоподібною заточкою, на деякому протязі. Застосувавши до потерпілої ОСОБА_10 фізичне насильство, поєднане із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень несумісних із життям, ОСОБА_9 позбавив її можливості чинити опір, таким чином подолавши спротив та волю потерпілої ОСОБА_10 , яка внаслідок отриманих тілесних ушкоджень впала на підлогу і не могла вчиняти будь-які свідомі рухи, ОСОБА_9 продовжуючи свої протиправні дії, направлені на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, взяв в кімнаті потерпілої подушку та накрив нею обличчя потерпілої ОСОБА_10 , яка лежала на підлозі та хрипіла, після чого, утримуючи на обличчі потерпілої подушку, зняв, і тим самим незаконно заволодів, з шиї ОСОБА_10 ланцюжок із жовтого металу, який є біжутерією, вартістю 128,25 гривень, хрестик зі сплаву металу із зображенням «Розп'яття Ісуса Христа» з написом на зворотній стороні «Спаси та Збережи» вартістю 45,00 гривень; з пальців рук каблучку з металу жовтого кольору, яка є біжутерією, із камінцями білого кольору, вартістю 87,20 гривень; каблучку із сплаву срібла 925 проби вагою 5,18 г, вартістю 284,90 гривень. Після чого, продовжуючи свої протиправні дії, направлені на незаконне заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що потерпіла ОСОБА_10 померла від заподіяних ним колото-різаних поранень, ОСОБА_9 з метою знайти грошові кошти та цінності обшукав шафу у кімнаті потерпілої, але не знайшовши нічого цінного, зібрав свої речі, забрав з холодильника на кухні свої продукти харчування, а також, з метою приховання слідів злочину, забрав постільні приналежності, якими користувався, і які не мають матеріальної цінності, та залишив місце вчинення злочину разом із викраденим майном, яким розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв матеріальні збитки на загальну суму 545,35 гривень.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок змінити та призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. Оскільки вважає вирок таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого, є дуже суворим та має бути зміненим на більш м'який.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, з'ясувавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано у повному обсязі.
Дії ОСОБА_9 суд кваліфікував за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме як напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також за п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю.
Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до статті 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, а також особу обвинуваченого.
Так, судом враховано, що ОСОБА_9 , який раніше не судимий, є громадянином Грузії, неодружений, не засуджений, характеризується за місцем проживання у м. Тбілісі виключно позитивно, на території України не працює, не має постійного місця проживання.
Обставин, які пом'якшує покарання ОСОБА_9 , судом не встановлено, обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав, вчинення злочину у відношенні особи похилого віку.
Покарання призначене ОСОБА_9 за скоєнні ним злочин, на переконання колегії суддів не можна визнати явно несправедливим, враховуючи раніше зазначені критерії, а тому слід вважати справедливим з урахуванням вищенаведених обставин та положень передбачених ст. 414 КПК України.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б вплинути на правильність висновків суду і були б підставою для скасування вироку, також не встановлено.
З урахуванням вищезазначених обставин, даних про особу обвинуваченого призначене судом першої інстанції покарання на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом та розміром є справедливим.
Таким чином судом першої інстанції було досліджено та належним чином враховано усі обставини, на які посилається захисник, як на підстави для скасування судового рішення.
Разом з цим, виходячи з положення ч. 2 ст. 404 КПК України якою передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого апеляційна інстанція вважає за можливе перевірити законність засудження ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Як вбачається з вироку, обвинувачений визнавав свою вину частково, а обвинувачення, на думку колегії суддів, не надала достатніх доказів, які «поза розумним сумнівом» доводять винуватістьОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Проте, за переконанням колегії суддів, висновки суду першої інстанції в цій частині не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду оскільки всі наведені у вироку докази підтверджують, що дії обвинуваченого спрямовані на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людини, вчинене з корисливих мотивів.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо вчинення розбою поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, на думку колегії суддів не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження оскільки жодний доказ окремо, як і їх сукупність не підтверджують того, що «ОСОБА_9 вирішив заволодіти чужим майном з корисливих мотивів, шляхом розбійного нападу, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень на хазяйку квартири ОСОБА_10 ».
Так, всі наведені у вироку суду докази свідчать, що умисел ОСОБА_9 спрямований саме на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людини, вчинене з корисливих мотивів, а не вчинення розбою.
Згідно з оскарженим вироком суду, діїОСОБА_9 , кваліфіковані судом як за п. 6 ч. 2 ст. 115 так і за ч. 4 ст. 187 КК України, проте такий висновок суду першої інстанції, за переконанням колегії суддів, з огляду на вищенаведені обставини, є необґрунтованим.
Викладені обставини свідчать про те, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, фактично судом не встановлена та не доведена.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, вважається неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги захисника слід залишити без задоволення. Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідневиключення кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України з мотивувальної та резолютивної частини вироку.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Вирок Харківського районного суду Харківської області від 27.05.2024 року стосовно ОСОБА_9 змінити.
Виключити кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_9 ч. 4 ст. 187 КК України з мотивувальної та резолютивної частини вироку.
Вважати засудженим ОСОБА_9 за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до 13 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді