31 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 465/9405/23
провадження № 51-4914 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про поновлення строку на касаційне оскарженнявироку Львівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року,
встановив:
Як убачається із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, вироком Франківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2024 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 407 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
Вироком Львівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Франківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2024 року скасовано в частині призначеного покарання та постановлено в цій частині новий вирок. Призначено ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. В решті вирок залишено без змін.
Захисник звернувся із касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд рішення суду апеляційної інстанції щодо засудженого.
Крім того, касаційна скарга захисника містить клопотання про поновлення йому строку касаційного оскарження вироку Львівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року.
Клопотання захисника мотивовано тим, що договір про надання правничої допомоги було укладено між ним та засудженим ОСОБА_5 25 вересня 2024 року та лише 17 жовтня 2024 року ним було отримані копії судових рішень у відповідь на його заяву від 26 вересня 2024 року. При цьому засудженому апеляційним судом не було роз'яснено його право на подання касаційної скарги та він не отримував копій судових рішень. Водночас розгляд справи проходив без участі захисника. Крім того, після ухвалення вироку апеляційним судом у вересні 2024 року ОСОБА_5 за власним бажанням був мобілізований до лав ЗСУ та на даний час проходить службу у військовій частині. Також захисник вказує, що відповідно до змін до ст. 401 КК України від 20 серпня 2024 року, які набули чинності 07 вересня 2024 року, засуджений ОСОБА_5 може бути звільнений від кримінальної відповідальності, тому необхідно переглянути вирок апеляційного суду. Враховуючи вищенаведене, захисник вважає, що строк на касаційне оскарження вироку апеляційного суду пропущений ним з поважних причин та підлягає поновленню.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає поверненню заявнику, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК Україникасаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Проте, доводи клопотання про поважність причин пропуску строку касаційного оскарження, які, на думку захисника, перешкодили йому оскаржити судове рішення у визначений законом строк, є непереконливими та не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Згідно із ч. 1 ст. 376 КПК України судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Під поважними причинами потрібно розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, наділеній правом касаційного оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, який є достатньо тривалим для прийняття учасником провадження виваженого і обґрунтованого рішення щодо звернення із касаційною скаргою та її написання, після закінчення якого контрольна функція Суду не здійснюється.
Як убачається із копій судових рішень, оскаржуваний вирок апеляційного суду ухвалений 13 травня 2024 року за участю засудженого ОСОБА_5 , який під вартою не перебував та йому було відомо про строки та порядок оскарження вказаного вироку згідно вимог ст. 426 КПК України.
При цьому відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК України, для сторони захисту останнім днем строку на подання касаційної скарги є 14 серпня 2024 року.
Як слідує із відмітки штемпелю на поштовому конверті, захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою 24 жовтня 2024 року, тобто більше ніж через 2 місяці з моменту спливу тримісячного строку на касаційне оскарження вироку Львівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року.
Водночас, доводи клопотання про поважність причин пропуску строку касаційного оскарження, які, на думку захисника, перешкодили оскаржити судове рішення у визначений законом строк, є непереконливими та не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.
Верховний Суд бере до уваги, що установлений процесуальним законом тримісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. Водночас особа, яка бажає подати касаційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 425 КПК України касаційну скаргу мають право подати засуджений, його законний представник чи захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого.
Таким чином, засуджений і захисник є самостійними суб'єктами звернення до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, про про що також неодноразово у своїх рішеннях зазначав Верховний Суд.
Отже, доводи захисника в обґрунтування пропуску строку на касаційне оскарження вироку Львівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року, які пов'язані із посиланням на те, що засуджений не отримував копій вироків судів першої та апеляційної інстанцій та судові засідання були проведенні без захисника, Верховним Судом не можуть братися до уваги як непереборні і такі, що є об'єктивними та не залежать від особи, при вирішенні питання про наявність поважних причини пропуску процесуального строку захисником ОСОБА_4 , який є самостійним суб'єктом звернення до суду касаційної інстанції.
При цьому, з копії договору про надання правничої допомоги, доданого до касаційної скарги захисника, вбачається, що він укладений між засудженим ОСОБА_5 та захисником ОСОБА_4 25 вересня 2024 року.
Таким чином, ОСОБА_4 увійшов у справу як захисник засудженого ОСОБА_5 поза межами строку на касаційне оскарження цього рішення, а тому передбачених законом підстав для поновлення йому цього строку немає, оскільки для визначення пропуску процесуального строку учасникам провадження необхідно, щоб таке право на оскарження в особи існувало на час ухвалення оскаржуваного рішення або ж принаймні виникло у період, який встановлений законом для оскарження такого рішення (три місяці з моменту проголошення рішення апеляційним судом).
Саме по собі залучення захисника більше, ніж через чотири місяці після ухвалення оскарженого вироку суду апеляційної інстанції не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження для такого захисника, з огляду на положення процесуального закону.
При цьому початок обрахування перебігу такого строку для захисника з моменту отримання копії судового рішення чинним кримінальним процесуальним законом, зокрема приписами ст. 426 КПК України, не передбачено.
Інших доводів, які би свідчили про наявність поважних причин, які перешкодили вчасно звернутися з касаційною скаргою, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не містить, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі вищенаведеного, касаційна скарга захисника не містить переконливих доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження.
Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, підстав для поновлення відповідного строку не вбачається, а тому, касаційна скарга захисникапідлягає поверненню особі, яка її подала.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Львівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року.
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Львівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року, з усіма доданими до неї матеріалами, повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3