Справа № 524/6032/24 Номер провадження 11-кп/814/2094/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
28 жовтня 2024 року м. Полтава
Суддя-доповідач Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_3 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчук від 04 жовтня 2024 року,
Цією ухвалою під час підготовчого провадження в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 липня 2021 року за №12021170500001054, задоволено клопотання захисника ОСОБА_4 і повернуто прокурору ОСОБА_3 поданий ним цивільний позов, у інтересах держави в особі Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, у розмірі 241 958 гривень.
Постановлене рішення із застосуванням положень ч.5 ст.128, ч.6 ст.9 КПК України та загальної засади кримінального провадження (диспозитивності) суд першої інстанції мотивував відсутністю підстав для звернення саме прокурором зі згаданим вище цивільним позовом.
На ухвалу місцевого суду прокурор подав апеляційну скаргу.
Суддя-доповідач перевірив апеляційну скаргу на її відповідність вимогам КПК України та вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою з огляду на таке.
Виходячи з положень ч.4 ст.399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ст.129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК України визначає, в яких випадках і які судові рішення суду першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.
За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а, отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч.2 ст.392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК України. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Проте прокурор подав апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду про повернення цивільного позову, постановлену під час судового провадження після надходження обвинувального акта до суду першої інстанції до ухвалення судового рішення, яке вирішує кримінальне провадження по суті. Можливість оскарження цього судового рішення положеннями кримінального процесуального закону не передбачено, а тому воно не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку. Заперечення проти названої вище ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Аналогічний підхід сформовано в усталеній практиці Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 28 жовтня 2024 року (справа №303/2706/24), 12 січня 2023 року (справа №559/2009/22), 10 червня 2021 року (справа №363/675/21) та 29 квітня 2020 року (справа №520/11283/19).
Посилання ж прокурора в апеляційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справа №237/1459/17) є нерелевантними, оскільки судове рішення касаційної інстанції ухвалене за відмінних обставин провадження. Так, у цій постанові міститься правова позиція щодо порядку оскарження ухвал слідчого судді, не передбачених КПК України (зокрема, у справі, яку розглядала Велика Палата Верховного Суду, слідчим суддею було постановлено ухвалу про призначення позапланової комплексної перевірки на предмет дотримання в діяльності фермерського господарства вимог законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці, промислової безпеки й трудового законодавства), в той час як прокурором подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, постановлену на стадії судового провадження. Окрім того, в аспекті вирішення питання про можливість апеляційного оскарження судового рішення слід зауважити, що оскаржувану ухвалу постановлено в межах передбаченої КПК України процедури із застосуванням приписів ч.5 ст.128 КПК України (цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України; якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства), ч.6 ст.9 КПК України (у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України) та загальної засади кримінального провадження (диспозитивності).
Ураховуючи викладене вище, суддя-доповідач дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора.
Керуючись ч.4 ст.399 КПК України, суддя-доповідач апеляційного суду,
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_3 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчук від 04 жовтня 2024 року про повернення цивільного позову прокурору.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом із апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня отримання її копії особою, яка її оскаржує.
Суддя-доповідач ОСОБА_2