Справа № 531/2544/24 Номер провадження 11-сс/814/749/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
28 жовтня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника підозрюваногоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2024 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 липня 2024 року за №12024170450000468, задоволено клопотання слідчого СВ ВП №3 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_11 , та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 08 грудня 2024 року, підозрюваному
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому.
Одночасно визначено ОСОБА_8 заставу - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень, і постановлено покласти на ОСОБА_8 у разі її внесення обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, особу ОСОБА_8 і неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
Урахувавши обставини, передбачені ст.ст.182, 183 КПК України, слідчий суддя визначив ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, дійшовши висновку, що такий її розмір достатньою мірою гарантуватиме виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2024 року та застосувати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , який не судимий, має: зареєстроване місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, серйозне психічне захворювання, що під час перебування останнього в слідчому ізоляторі негативно вплине на стан його здоров'я, дотримувався належної процесуальної поведінки; батько ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомив, що в змозі забезпечити явку ОСОБА_8 до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; пред'явлена ОСОБА_8 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, є недостатньо обґрунтованою; ОСОБА_8 не усвідомлював своїх дій по заволодінню чужим майном і не мав умислу на це; кофта, вартістю 585 гривень, як предмет інкримінованого злочину в перший день досудового розслідування була повернута потерпілій, яка не мала претензій до ОСОБА_8 ; визначений розмір застави не відповідає обставинам інкримінованого кримінального правопорушення та є непомірним для ОСОБА_8 , який не працює в силу психічної хвороби.
Під час провадження в суді апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_6 направив клопотання про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом і долучив на підтвердження своїх доводів висновок судово-психіатртичної експертизи №562 щодо ОСОБА_8 .
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, позицію захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив передати ОСОБА_8 під нагляд батьку, підтвердивши те, що ОСОБА_8 проживає разом зі своїм батьком, який здійснює догляд за ним, твердження ОСОБА_8 на підтримку позиції його захисника, думку прокурора, який просив частково задовольнити апеляційну скаргу, застосувати зазначений у його клопотанні запобіжний захід ОСОБА_8 і також підтвердив факт проживання ОСОБА_8 разом зі своїм батьком та здійснення останнім догляду за ОСОБА_8 , вивчила матеріали провадження, долучені учасниками провадження матеріали, обговорила доводи апеляційної скарги, клопотання та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а клопотання - задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На підставі п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 липня 2024 року за №12024170450000468, досудовим розслідуванням установлено, що 21 липня 2024 року о 09 годині 20 хвилин ОСОБА_8 в умовах воєнного стану відкрито викрав із прилавку належного ФОП « ОСОБА_12 » магазину «Сезон» по АДРЕСА_2 (далі - магазин «Сезон») кофту, вартістю 585 гривень.
23 липня 2024 року слідчий ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором ОСОБА_11 , повідомила ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України - відкритого викрадення чужого майна (грабежу) в умовах воєнного стану (а.п.39-41).
Затим слідчий ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором ОСОБА_11 , звернулась до слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області з клопотанням про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, мотивуючи подане клопотання наявністю: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, ризиків, визначених у п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливістю інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам (а.п.1-71).
Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання слідчого, застосував ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та водночас визначив підозрюваному заставу - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в разі внесення застави (а.п.93-95).
Проте, як підтверджено даними висновку судово-психіатричної експертизи №562 від 14 жовтня 2024 року, ОСОБА_8 наразі страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді шизофренії параноїдної форми, параноїдний синдром, епізодичний перебіг, і страждав ним у момент інкримінованого йому діяння (відкритого викрадення чужого майна 23 липня 2024 року). Наявне у ОСОБА_8 хронічне психічне захворювання позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними в момент інкримінованого діяння та позбавляє ОСОБА_8 і зараз здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_8 потребує застосування примусових заходів медичного характеру, не пов'язаних із госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги.
Таким чином, ОСОБА_8 є особою, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, а тому наведені вище обставини виключають можливість обрання йому запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, в тому числі й у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.1-3 ст.508 КПК України особі, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: 1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом; 2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.
Передбачені ч.1 ст.508 КПК України запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби.
Застосування цих запобіжних заходів здійснюється згідно з загальними правилами, передбаченими КПК України.
У рішенні у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року Європейський суд з прав людини надав визначення, що термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення (також рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні вагомим доказами, зокрема, даними: протоколу огляду технічного носія інформації з відеозаписами з камер спостереження магазину «Сезон» від 24 липня 2024 року, якими зафіксовано, що 21 липня 2024 року в ранковий час ОСОБА_8 відкрито викрав із прилавку цього магазину кофту й, не розрахувавшись за неї, залишив місце злочину. При цьому, кримінально протиправні дії ОСОБА_8 були помічені в приміщенні крамниці її працівниками й сам ОСОБА_8 при виході з магазину з викраденою річчю, спрямувавши погляд, бачив, що в цей момент за ним спостерігає один із продавців. Інший же продавець у момент виходу ОСОБА_8 із магазину вибіг за ним (а.п.44-65); акту інвентаризації належного ФОП « ОСОБА_12 » магазину «Сезон» від 23 липня 2024 року, в якому зафіксовано факт викрадення з названого магазину кофти, вартістю 585 гривень (а.с.10); протоколу огляду речі від 22 липня 2024 року, а саме виданої батьком ОСОБА_8 кофти, яку, як ним підтверджено, він забрав у ОСОБА_8 після її викрадення останнім із магазину (а.п.16-17), та іншими доказами в кримінальному провадженні.
При цьому, колегія суддів зауважує, що в ході вирішення питання щодо обгрунтованості підозри не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для доведеності поза розуним сумнівом вчинення особою суспільно небезпечного діяння. На підставі ж оцінки сукупності отриманих доказів установлено, що причетність ОСОБА_8 до вчинення суспільно небезпечного діяння, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, а тому доводи захисника про недостатню обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння позбавлені підстав.
У свою чергу, із урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_8 у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками в частині доведеності у цьому кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Наявні у справі факти та обставини, на які посилається орган досудового розслідування в клопотанні та доведені прокурором у судовому засіданні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, учинити інше суспільно небезпечне діяння, що, в свою чергу, дає підстави для застосування до нього одного із запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.508 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження.
Згідно з матеріалами провадження ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (а.п.26), неодружений, у період часу з 10 вересня до 09 жовтня 2024 року оголошувався в розшук (а.п.85), за місцем проживання протягом року скарг щодо нього не надходило (а.п.25), та відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №562 від 14 жовтня 2024 року він за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру, не пов'язаних із госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги. Кофту, вартістю 585 гривень, як предмет інкримінованого кримінального правопорушення батьком ОСОБА_8 було видано поліції.
Відповідно до свідоцтва про ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 є батьком ОСОБА_8 , щодо якого здійснюється кримінальне провадження. У судовому засіданні першої інстанції батько ОСОБА_8 підтвердив те, що він систематично спілкується з ОСОБА_8 , матеріально утримує його та виявив готовність узяти на себе певне зобов'язання по забезпеченню явки ОСОБА_8 до органу досудового розслідування та суду.
У ході апеляційного розгляду стороною захисту й прокурором підтверджено факт проживання ОСОБА_8 разом зі своїм батьком і здійснення останнім догляду за ОСОБА_8 . До того ж, сторона захисту просила передати ОСОБА_8 на піклування його батьку.
Так, відповідно до ст.178 КПК України колегія суддів, ураховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, його конкретні обставини, наведені вище ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, дані про поведінку й особу ОСОБА_8 , міцність його соціальних зв'язків із батьком, характер хронічного психічного захворювання ОСОБА_8 і те, що він потребує застосування примусових заходів медичного характеру, не пов'язаних із госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги та ізоляцією від суспільства, дійшла висновку про необхідність застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді передання його на піклування батьку з обов'язковим лікарським наглядом.
Ураховуючи викладене вище, оскаржувану ухвалу належить скасувати та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого й застосувати ОСОБА_8 зазначений вище запобіжний захід.
Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а клопотання прокурора - задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_8 , задовольнити частково.
Клопотання прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП №3 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_11 , задовольнити частково.
Застосувати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді передання його на піклування батьку ОСОБА_8 з обов'язковим лікарським наглядом строком до 08 грудня 2024 року.
Звільнити ОСОБА_8 з-під варти.
Контроль за виконанням ухвали апеляційного суду покласти на прокурора ОСОБА_6 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4