Справа № 524/2016/24 Номер провадження 11-кп/814/1796/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
30 жовтня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника адвоката ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 липня 2023 року за №12023175500000662, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчук від 11 червня 2024 року,
Цією ухвалою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Стрий Львівської обл., проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не судиму,
звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125, ч.1 ст.129 КК України у зв'язку з примиренням із потерпілим і закрито кримінальне провадження щодо неї.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про стягнення заподіяної шкоди залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що інкриміновані ОСОБА_8 кримінальні правопорушення є кримінальними проступками, обвинувачена не судима, примирилась із потерпілим, у повному обсязі відшкодувала йому шкоду та він не має до неї будь-яких претензій.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 липня 2023 року в період часу з 20 години 20 хвилин до 20 години 30 хвилин ОСОБА_8 на території домоволодіння за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 . у ході сварки з ОСОБА_10 на ґрунті неприязних відносин взяла в руки ніж із подальшим наміром нанести тілесні ушкодження та, знаючи, що своїми діями вона викличе почуття страху у ОСОБА_10 , побоювання за своє життя і можливий розгляд здоров'я, бажаючи настання зазначених наслідків, направила ніж у його напрямку зі словами: «я тебе вночі заріжу цим ножем».
Не зупинившись на досягнутому, ОСОБА_8 умисно нанесла ОСОБА_10 по одному удару ножем, рукою та рукою, стиснутою в кулак, у ділянки правого плеча, носа й лівого плеча відповідно, чим заподіяла йому легкі тілесні ушкодження.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчук від 11 червня 2024 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що ОСОБА_8 інкриміновано вчинення двох кримінальних проступків у різний час (хоча і через незначний проміжок часу), різними та відокремленими одне від одного діяннями, які утворюють реальну сукупність, що виключає можливість звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, заперечення обвинуваченої та її захисника проти апеляційної скарги, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд безпідставно звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України з подальшим закриттям кримінального провадження є обґрунтованими.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу місцевого суду суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Пунктами 3, 4 ч.1 ст.409 КПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону визнаються такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (положення ч.1 ст.412 КПК України).
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню (п.2 ч.1 ст.413 КПК України).
Вимогами ст.46 КК України унормовано, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Відповідно однією з обов'язкових умов звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності є вчинення нею вперше кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості.
Особою, яка вчинила кримінальне правопорушення вперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла кримінальне правопорушення або раніше вчинила кримінальне правопорушення, що вже втратило правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного кримінального правопорушення, двох або більше кримінальних правопорушень названої вище тяжкості, які утворюють сукупність, не перешкоджає застосуванню ст.46 КК України лише за умови, що вони не складають реальної сукупності. Особа ж, у діях якої вбачається повторність, реальна сукупність, рецидив кримінальних правопорушень або яка має непогашену чи не зняту судимість за попереднє кримінальне правопорушення, звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України не підлягає.
Згідно з положеннями ч.1 ст.33 КК України якщо особою вчинено два або більше передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу кримінальних правопорушень, за жодне з яких її не було засуджено, вчинене визнається сукупністю кримінальних правопорушень.
Ідеальна сукупність виникає, коли особа однією дією вчиняє одночасно два або більше самостійних одиничних кримінальних правопорушень. Необхідними ознаками ідеальної сукупності, кожна з яких повинна бути наявною, є вчинення кримінальних правопорушень: 1) одним діянням; 2) в одному місці; 3) одночасно; 4) за наявності усіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними нормами КК України.
Натомість, реальна сукупність кримінальних правопорушень має місце в тому разі, коли особа в різний час (окремими) діяннями вчиняє два або більше кримінальних правопорушень, які мають різні склади і кваліфікуються окремо. Реальна сукупність наявна навіть і в ситуації більш тісного взаємозв'язку кримінальних правопорушень - складових реальної сукупності, а саме коли одне кримінальне правопорушення є умовою для вчинення іншого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.129 КК України, тобто двох різних кримінальних правопорушень.
За змістом обвинувального акта ОСОБА_8 13 липня 2023 року в період часу з 20 години 20 хвилин до 20 години 30 хвилин на території домоволодіння за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 . у ході сварки з ОСОБА_10 на ґрунті неприязних відносин взяла в руки ніж і з його використанням здійснила погрозу вбивством ОСОБА_10 .
І вже затим, не зупинившись на досягнутому, ОСОБА_8 нанесла ОСОБА_10 по одному удару ножем, рукою та рукою, стиснутою в кулак, у ділянки правого плеча, носа й лівого плеча відповідно, умисно заподіявши йому легкі тілесні ушкодження.
Такі ж обставини було наведено і в оскаржуваній ухвалі.
Отже, інкриміновані ОСОБА_8 два кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.125, ч.1 ст.129 КК України, складають собою реальну сукупність, так як вони вчинені різними, відокремленими одне від одного діяннями та неодночасно, тобто в різний час (хоча і через незначний проміжок часу). При цьому, наведені вище діяння не є тотожними за своїми юридичними ознаками, відрізняються між собою за ознаками об'єктивної сторони та, за встановленими в обвинувальному акті обставинами, були поетапним втіленням кримінально протиправної діяльності обвинуваченої шляхом вчинення різних за змістом суспільно небезпечних діянь, передбачених різними статтями Особливої частини КК України, які вчинені одне за іншим. Водночас колегія суддів наголошує, що не виключається повторного вчинення або реальної сукупності вчинених протягом одного календарного дня декількох самостійних одиничних кримінальних правопорушень.
Таким чином, немає жодних підстав уважати вказані вище діяння ідеальною сукупністю кримінальних правопорушень, що виключає можливість звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України.
Проте судом першої інстанції не перевірено зазначені вище обставини та закон України про кримінальну відповідальність застосовано неправильно (застосовано положення ст.46 КК України, які не підлягали застосуванню), допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для його скасування.
Ураховуючи викладене вище та особливості необхідного процесуального руху справи після скасування судового рішення (необхідність продовження подальшого розгляду кримінального провадження місцевим судом), оскаржувану ухвалу належить скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Під час нового розгляду слід врахувати наведені в ухвалі апеляційного суду висновки, провести судовий розгляд відповідно до вимог КПК України, за наслідком чого ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Отже, апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчук від 11 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4