Справа № 535/561/22 Номер провадження 11-кп/814/1649/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
31 жовтня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисникаОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 квітня 2022 року за №12022221230000180, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2024 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богодухів Богодухівського р-ну Харківської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останній раз -
22 червня 2021 року Київським районним судом м. Харків за ч.1 ст.309 КК України на 3 роки обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки,
визнано винуватим і засуджено за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позблавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст. 71, ст.72 КК України до покарання за оскаржуваним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Харків від 22 червня 2021 року та призначено ОСОБА_8 остаточне покарання - 5 років 1 місяць позблавлення волі.
До набрання вироком законної сили обрано ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладено на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Строк покарання ОСОБА_8 ухвалено обчислювати з дня його затримання після набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 17 квітня 2022 року приблизно о 12 годині в супермаркеті «АТБ» по вул. Пушкіна, 14 у сел. Солоницівка Харківського р-ну Харківської обл. в умовах воєнного стану таємно викрав належний ТОВ «АТБ-Маркет» товар на загальну суму 844 гривні 09 копійок.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просила змінити вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2024 року та призначити ОСОБА_8 більш м'яке покарання. Свої вимоги мотивувала тим, що місцевий суд у ході призначення покарання належним чином не врахував: те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину та підтвердив його обставини, в результаті чого кримінальне провадження було розглянуто в порядку ч.3 ст.349 КПК України; відсутність обставин, які би обтяжували покарання, та наявність обставин, що його пом'якшують у вигляді: щирого каяття, добровільного відшкодування завданого збитку (шляхом сплати вартості викраденого ним товару), відсутності претензій з боку потерпілого.
Під час провадження в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 направив клопотання, в якому просить закрити кримінальне провадження щодо нього у зв'язку з декриміналізацією інкримінованого йому діяння та здійснювати судове засідання апеляційної інстанції за його відсутності.
Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, думку захисника, яка просила задовольнити клопотання обвинуваченого та повідомила про відмову від апеляційної скарги з огляду на позицію ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження, позицію прокурора, яка також підтримала клопотання обвинуваченого та зазначила про необхідність самостійного виконання попереднього вироку, перевірив матеріали кримінального провадження, обговорив доводи апеляційної скарги, клопотання та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а клопотання про закриття кримінального провадження - задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч.1 ст.403 КПК України захисник обвинуваченого може відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою обвинуваченого.
Під час провадження в суді апеляційної інстанції захисник хоча й зазначила про відмову від поданої нею апеляційної скарги, але фактично мала місце зміна її доводів і вимог апелянта, оскільки вона просила закрити кримінальне провадження через втрату чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Окрім того, у справі є відсутньою позиція ОСОБА_8 про надання згоди на відмову від поданої в його інтересах апеляційної скарги. Тому апеляційна скарга підлягає вирішенню з урахуванням заявленого стороною захисту клопотання, а вказана вище позиція захисника - врахуванню в ході апеляційного розгляду.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Установлені місцевим судом обставини вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому дій ніким із учасників судового провадження не оспорюються.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 судом першої інстанції розглянуто в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Твердження сторін захисту та обвинувачення про необхідність закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, є обґрунтованими.
Виходячи з п.5 ч.1 ст.407, п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та закриває кримінальне провадження в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. За ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Частина 6 ст.3 КК України визначає, що зміни до КК України можуть вноситися, в тому числі законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Законом України №3886-IX у ст.51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття ж 185 КК України фактично містить відсилку до ст.51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку чужого майна.
Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть такого кримінально караного діяння як крадіжка, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено та він указаний законодавцем у ст.51 КУпАП.
Отже, з часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом України №3886-IX кримінальна відповідальність за ст.185 КК України настає лише якщо при крадіжці розмір викраденого перевищує 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян. Унаслідок вказаної вище зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюються диспозицією ст.51 КУпАП.
Зміну в ст.51 КУпАП розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму доходів громадян до 2, який розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальності за відповідні діяння, необхідно розглядати як зміну до кримінального закону й мета законодавця полягала саме в зміні диспозиції відповідних кримінальних правопорушень.
Як наслідок, для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за ст.185 КК України, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян, обговорювана зміна виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст.185 КК України.
У той же час, зміна розміру мінімальної заробітної плати або неоподатковуваного мінімуму доходу громадян не має за безпосередню мету зміну кримінального закону, тому хоча й може вплинути на застосування норми кримінального закону до певного кола діянь, проте не є зміною кримінального закону, а, отже, не має зворотної дії в часі.
Так, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної в п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV Податкового Кодексу України для відповідного року (ч.5 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового Кодексу України.
Тобто визначення суми, яка дорівнює 2 неоподатковуваним мінімумам доходів громадян, здійснюється виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Наведений вище підхід відповідає правовому висновку, який міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21).
Згідно з положеннями Податкового кодексу України та Закону України №3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, в 2022 році становила 2 481 гривню.
Як убачається з матеріалів справи, 17 квітня 2022 року приблизно о 12 годині ОСОБА_8 в супермаркеті «АТБ» по вул. Пушкіна, 14 у сел. Солоницівка Харківського р-ну Харківської обл. в умовах воєнного стану таємно викрав належний ТОВ «АТБ-Маркет» товар на загальну суму 844 гривні 09 копійок.
Отже, вартість викраденого майна є меншою ніж 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян, що застосовувались у 2022 році, а тому вказане вище діяння обвинуваченого з огляду на передбачений ст.58 Конституції України та ст.5 КК України принцип зворотної дії закону в часі не є кримінально караним діянням, передбаченим ч.4 ст.185 КК України. Внесені ж зміни про кримінальну відповідальність свідчать про наявність часткової декриміналізації діяння.
Ураховуючи наведені вище обставини та позицію обвинуваченого, оскаржуваний вирок необхідно скасувати, а кримінальне провадження - закрити на підставі приписів п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
З огляду на те, що ОСОБА_8 місцевим судом було призначено остаточне покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України та є відсутніми передбачені ч.3 ст.75, ч.1 ст.78 КК України дані на підтвердження успішного виконання ним умов випробування протягом іспитового строку й остаточного звільнення його від відбування призначеного покарання за попереднім вироком, колегія суддів уважає за необхідне зазначити в ухвалі про самостійне виконання попереднього вироку.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку щодо скасування оскаржуваного вироку і закриття кримінального провадження, то доводи апеляційної скарги, які зводяться виключно до оспорювання призначеного судом першої інстанції обвинуваченому покарання, не аналізуються.
Отже, клопотання ОСОБА_8 слід задовольнити, а апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , задовольнити частково.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вирок Київського районного суду м. Харків від 22 червня 2021 року щодо ОСОБА_8 виконувати самостійно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4