24 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/72/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ємця А. А. (головуючого), Мачульського Г. М., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,
представників учасників справи:
позивача - Даниляк О. С.,
відповідача - Пушкар І. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 (суддя Мандичев Д. В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 (головуюча: Агрикова О. В., судді: Мальченко А. О., Козир Т. П.)
у справі № 910/72/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України")
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач, скаржник, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", компанія)
про стягнення 1 362 234 468,50 грн.
Предметом судового розгляду є наявність / відсутність підстав для стягнення пені та інфляційних втрат за договором транспортування природного газу.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 1 362 234 468,50 грн.
1.2. Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" обґрунтовувало тим, що відповідач прострочив зобов'язання із здійснення оплати замовленої потужності, тому позивач нарахував пеню в розмірі 1 150 334 215,86 грн, три проценти річних у розмірі 74 481 124,87 грн та інфляційні втрати в розмірі 137 419 127,77 грн.
2. Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 29.05.2024 у справі № 910/72/24 залишеним без змін згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 позовні вимоги частково задовольнив:
- стягнув з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 74 481 124 грн 87 коп. трьох процентів річних, 137 419 127 грн 77 коп. інфляційних втрат, 575 167 107 грн 93 коп. пені.
2.2. Суди дійшли висновку, що за арифметичним перерахунком позивач правильно нарахував на суми боргу пеню в розмірі 1 150 334 215,86 грн, три проценти річних у розмірі 74 481 124,87 грн та інфляційні втрати в розмірі 137 419 127,77 грн. Водночас, враховуючи що відповідач у повному обсязі погасив основну заборгованість, а також фінансовий стан обох сторін, відповідно до засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, місцевий господарський суд дійшов висновку зменшити розмір пені на 50 %, тобто до 575 167 107,93 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 910/72/24 у частині стягнення з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 575 167 107,93 грн пені та 137 419 127,77 грн інфляційних втрат і ухвалити в цих частинах нове рішення - про стягнення 3 916 559,16 грн пені та 90 306 761,11 грн інфляційних втрат.
3.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 910/72/24 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 575 167 107,93 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у повному обсязі.
4. Доводи осіб, яка подали касаційні скарги
4.1. Обґрунтовуючи свою правову позицію, у поданій касаційній скарзі АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" із посиланням на п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статей 551 ЦК України та 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/12377/22, а також положень частини другої статті 625 ЦК України: на вимогу кредитора боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17; постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19; постанови Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 922/1654/20, від 11.07.2023 у справі № 910/15410/21, від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20 тощо.
4.2. Обґрунтовуючи свою правову позицію, у поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" із посиланням на п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України вказує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, внаслідок чого суди при розгляді цієї справи ухвалили неправомірні рішення.
4.2.1. Позивач зазначає про необхідність відступлення шляхом його уточнення для звуження свавільного тлумачення від висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини 1 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 та інших.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заперечує проти викладених у ній доводів та вважає її безпідставною, необґрунтованою, а твердження, викладені в ній, такими, що не відповідають нормам законодавства та дійсним обставинам справи та простить відмовити ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у задоволенні касаційної скарги.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Суди попередніх судових інстанцій встановили, що:
30.12.2019 року між ТОВ "Оператор ГТС України" (Оператор) та НАК "Нафгогаз України" (Замовник) укладено договір транспортування природного газу № 012020/1912000543 (надалі - Договір), що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2497 (в редакції чинній станом на 01.05.2019 року). (т.1, арк. спр. 25- 37).
6.2. Надалі між сторонами укладені до Договору від 30.12.2019 року № 0120202/1912000543 додаткові угоди: від 24.01.2020 року № 1, від 17.04.2020 року № 2, від 22.07.2020 року № 3, від 29.10.2020 року № 4, від 01.12.2020 року № 5, від 22.11.2021 року № 6, від 23.03.2023 року № 7, у яких відповідні пункти та розділи Договору викладено в новій редакції. (т.1, арк. спр. 39- 61, 148- 151).
6.3. Згідно з п. 2.1 Договору Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі - Послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
6.4. Відповідно до п. 2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.
6.5. У пункті 2.3 Договору передбачено, що обсяг послуги, що надається за цим Договором, визначається підписанням додатка № 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка № 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (на добу наперед та/або потужності протягом доби).
6.6. Відповідно до п. 2.7 Договору додаток № 1 є невід'ємною частиною цього Договору у випадку, коли Замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та/або протягом доби.
6.7. Згідно з п. 6.1. Договору Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.
6.8. Вартість послуг договірної потужності визначається з урахуванням замовленої потужності Замовника згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності па період однієї газової доби (пункт 8.1 Договору).
6.9. У пункті 8.2. Договору визначено, що вартість договірної потужності Замовника, крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, та замовника послуг транспортування, який виконує функції постачальника "останньої надії", у межах виконання цих функцій, на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця.
6.10. Послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100 % попередньої оплати (крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, або оператора газорозподільної системи) у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п'ять банківських (в редакції Договору згідно додаткової угоди № 6 від 22.11.2021) днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватися доступ до потужностей.
6.11. Замовник сплачує Оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність.
6.12. У платіжних дорученнях Замовник повинен обов'язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі якщо у платіжних дорученнях Замовника не зазначено номера Договору, дати його підписання, звітного періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Оператор зараховує кошти, що надійшли від Замовника, насамперед як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла в попередніх періодах.
6.13. За змістом п. 11.1 Договору в редакції додаткової угоди від 17.04.2020 № 2 року послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг добового небалансу, оформляються Оператором і Замовником актами наданих послуг.
6.14. У пункті 11.2 Договору визначено, що Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора (Позивача).
6.15. Відповідно до п. 11.3 Договору Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора.
6.16. Також, 29.06.2021 сторони підписали додаток 1 "Розподіл потужності" до Договору від 30.12.2019 року № 0120202/1912000543, відповідно до якого визначається обсяг гарантованої потужності (квартальна / річна) у куб. м на добу на період з 01.01.2020 до 31.12.2024. Надалі, 06.09.2022, сторони додаток 1 "Розподіл потужності" виклали в новій редакції та визначили нові обсяги гарантованої потужності у куб. м на добу на період з 01.10.2022 до 31.12.2024. (т.1, арк. спр. 195- 196).
6.17. Водночас відповідач не в повному обсязі оплатив вартість замовленої потужності, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість перед позивачем за замовлену потужність: за липень 2022 року в сумі 238 716 219,24 грн.; за серпень 2022 року в сумі 404 983 568,35 грн; за вересень 2022 року в сумі 391 919 582,27 грн.; за жовтень 2022 року в сумі 495 124 567,62 грн; за листопад 2022 року в сумі 479 152 807,38 грн; за грудень 2022 року в сумі 495 124 567,62 грн; за січень 2023 року в сумі 495 124 567,62 грн; за лютий 2023 року в сумі 447 209 286,88 грн; за березень 2023 року в сумі 495 124 567,62 грн; за квітень 2023 року в сумі 479 152 807,38 грн; за травень 2023 року в сумі 495 124 567,62 грн; за червень 2023 року в сумі 479 152 807,38 грн; за липень 2023 року в сумі 495 124 567,62 грн, тобто всього на суму 5 891 034 484,60 грн.
6.18. Далі, відповідач сплатив 26.09.2023 на користь позивача вартість замовленої договірної потужності в загальній сумі 3 000 145 880,10 грн, а саме: в сумі 238 716 219,24 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000039405 (за липень 2022 року); в сумі 404 983 568,35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000039406 (за серпень 2022 року); в сумі 391 919 582,28 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000039411 (за вересень 2022 року); в сумі 495 124 567,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000039407 (за жовтень 2022 року); в сумі 479 152 807,38 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000039408 (за листопад 2022 року); в сумі 495 124 567,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000039409 (за грудень 2022 року); в сумі 495 124 567,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000039410 (за січень 2023 року); 31.10.2023 в сумі 447 209 286,88 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0000040123 (за лютий 2023 року); 31.10.2023 в сумі 495 124 567,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000040124 (за березень 2023 року); 03.11.2023 в сумі 479 152 807,38 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 03/11/20230000040192_00000/394b6c5d-b002-4c02-8fb5-16bc847e2dc6 (за квітень 2023 року); 03.11.2023 в сумі 495 124 567,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 03/11/20230000040193_00000/d0dlf85 l-988d-4a57-92a6-b54745c6aede (за травень 2023 року); 07.11.2023 в сумі 479 152 807,38 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №07/1l/20230000040294_00000/8f44ec37-e2bl-4d46-b60d-eblc325687a0 (за червень 2023 року); 10.11.2023 в сумі 495 124 567,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10/1l/20230000040375_00000/84330clb-5817-4b32-9727-829deb3e0ela (за липень 2023 року).
6.19. Отже, спір у цій справі, на думку позивача, виник у зв'язку з тим, що відповідач построчив зобов'язання, а тому позивач нарахував пеню в розмірі 1 150 334 215,86 грн, три проценти річних у розмірі 74 481 124,87 грн та інфляційні втрати в розмірі 137 419 127,77 грн.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою від 24.09.2024 Верховний Суд, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі № 910/72/24 за касаційною скаргою АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі п. 1 ч.2 ст. 287 ГПК України.
7.2. Ухвалою від 01.10.2024 Верховний Суд, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі № 910/72/24 за касаційною скаргою ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на підставі п. 2 ч.2 ст. 287 ГПК України та ухвалив розглядати спільно касаційну скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 910/72/24 з касаційною скаргою ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 910/72/24.
7.3. Ухвалою від 15.10.2024 Верховний Суд, зокрема, заяву судді Бенедисюка І. М. про самовідвід від розгляду справи № 910/72/24 задовольнив та передав для повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/72/24 між суддями.
7.4. Згідно з розпорядженням керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.10.2024 у зв'язку з самовідводом судді Бенедисюка І. М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/72/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Ємець А. А. (головуючий), Жайворонок Т. Є., Мачульський Г. М.
7.5. Згідно з розпорядженням керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.10.2024 у зв'язку з перебуванням судді Жайворонок Т. Є. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/72/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Ємець А. А. (головуючий), Мачульський Г. М., Малашенкова Т. М.
7.6. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.7. За імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко визначено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
8.2. Здійснюючи перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства у прийнятті оскаржуваної постанови в цій справі в межах вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та доводів касаційних скарг, Верховний Суд зазначає таке.
8.3. У пункті 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
8.4. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22).
8.5. При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
8.6. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.7. Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
8.8. АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі стверджує про неврахування апеляційним судом висновків постанови Верховного Суду від 06.09.2023 року у справі № 910/12377/22 щодо зменшення пені на 99 %.
8.9. Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями ГК України та ЦК України.
8.10. Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
8.11. Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
8.12. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
8.13. Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
8.14. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
8.15. За частиною другою статті 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
8.16. Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
8.17. Положення частини третьої статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
8.18. Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
8.19. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, враховуючи інтереси сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причину (причини) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
8.20. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
8.21. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
8.22. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, крім того, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
8.23. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
8.24. Вирішуючи питання зменшення пені суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того що:
- відповідач сплатив основний борг;
- спірні відносини виникли між сторонами під час особливого періоду - воєнних дій на території України, починаючи з 24.02.2022 року, що є суттєвим фактором з огляду на необхідність забезпечення доступності природного газу побутовим споживачам і виробникам теплової та електричної енергії, особливо в опалювальний період 2022/2023 рр., коли через військову агресію РФ, внаслідок якої частково зруйновано енергетичну інфраструктуру країни, забезпечення споживачів природним газом могло стати єдиним альтернативним джерелом забезпечення тепловою та електричною енергією;
- відповідно до звіту про власний капітал за 9 місяців 2023 року станом на початок звітного періоду (01.01.2023) власний капітал відповідача становив 368 533 982 тис. грн, на кінець звітного періоду (30.09.2022) - 346 059 132 тис. грн, тобто за 9 місяців зменшився на 22 474 850 тис. грн;
- згідно зі звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2023 року чистий фінансовий результат відповідача склав 2 775 219 тис. грн збитку. Водночас розмір пені в заявленому розмірі - 1 150 334 215,86 грн - є значним.
8.25. З урахуванням зазначених обставин в їх сукупності та сталої практики Верховного Суду зі стягнення неустойки суди попередніх інстанцій дійшли висновку про виключність обставин цієї справи, що надає підстави для зменшення суми пені.
8.26. Узагальнюючі правові висновки щодо права суду на зменшення розміру штрафних санкцій викладені, зокрема, і в постанові Верховного Суду, наведеній скаржником у касаційній скарзі щодо зменшення пені на 99 %. Втім доводи касаційної скарги АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зведені саме щодо розміру на який зменшено пеню судом, а саме не на 99 %, а на 50 %.
8.27. Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки фактично не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
8.28. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
8.29. У постанові від 19.01.2024 зі справи № 911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, виснувала, що: розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків; отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання; категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником; чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер; а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 %), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду; водночас сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
8.30. Верховний Суд виходить з того, що оцінка обставин справи (їх сукупність) щодо підстав для зменшення розміру неустойки була проведена судами попередніх інстанцій на підставі аналізу конкретної ситуації, наданих сторонами доказів згідно зі статтею 86 ГПК України і відповідна мотивація викладена у судових рішеннях. Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки і протилежні доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.
8.31. В касаційній скарзі АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обґрунтовує підставу оскарження рішень суддів попередніх інстанцій неврахуванням правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 06.09.23 у справі № 910/12377/22 щодо зменшення пені на 99%. Проте Верховний Суд зазначає, що визначення розміру на який зменшено неустойку є суб'єктивним правом суду при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів, і такі дії суду не можуть бути підставою за змістовним критерієм для скасування рішення суду в цій частині за відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права, адже чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій; містить індивідуально-оціночний характер, який визначається судом у межах наданих йому дискреційних повноважень.
8.32. З урахуванням наведеного, Суд відхиляє доводи АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України в частині зменшення пені на 99%, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази, з урахуванням розумного балансу інтересів сторін у спорі визнав їх винятковими та достатніми для зменшення пені, визичив розмір на який суд з дотриманням ст. 86 ГПК України зменшив пеню. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду.
8.33. АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі стверджує про неврахування апеляційним судом висновків постанови Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18, від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19, від 09.06.2021 року у справі № 922/1654/20, від 11.07.2023 у справі № 910/15410/21, від 03.10.2019 у справі № 905/587/18, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 29.07.2020 у справі № 308/14267/14-ц, від 13.05.2021 у справі № 910/4391/19, від 15.12.2021 у справі № 910/4908/21, від 01.09.2022 у справі № 910/9544/19, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 26.01.2022 року у справі № 910/18557/20, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, у яких Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду у застосуванні норм права щодо визначення періоду нарахування інфляційних втрат, а саме розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
8.34. Тобто у касаційній скарзі скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях неправильно визначили період заборгованості розрахунку інфляційних втрат.
8.36. АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в касаційній скарзі стверджує, що правильний розмір інфляційних втрат у цій справі - 90 306 761,11 грн Водночас Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" зазначає інший розмір інфляційних втрат - 137 419 127,77 грн, тобто неправомірно нараховує 47 112 366,66 грн. Помилка в його розрахунках пояснюється порушенням обрання ним періоду для здійснення розрахунку інфляційних втрат, а саме неврахуванням у сукупному індексі інфляції інфляційних індексів за липень, серпень, вересень, адже, у розумінні статті 625 ЦК України та враховуючи наведену судову практику, інфляційні втрати мають стягуватися за весь період прострочення, за який нараховуються і 3 % річних, а не вибірково - за окремі місяці періоду прострочення на власний розсуд кредитора.
8.36. Позовні вимоги у цій справі про стягнення інфляційних втрат обмежуються червнем 2023 року, водночас АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" донараховані інфляційні втрати до вересня 2023 року.
8.37. При цьому відповідач зазначає про не врахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, викладених у постановах від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18, від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19, від 09.06. 2021 року у справі № 922/1654/20, від 11.07.2023 у справі № 910/15410/21, від 03.10.2019 у справі № 905/587/18, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 29.07.2020 у справі № 308/14267/14-ц, від 13.05.2021 у справі № 910/4391/19, від 15.12.2021 у справі № 910/4908/21, від 01.09.2022 у справі № 910/9544/19, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 26.01.2022 року у справі № 910/18557/20, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, про те що період прострочки відповідача щодо здійснення оплати товару у певні строки, передбачені договором, для розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням позовних вимог повинен співпадати.
8.38. Разом із цим Суд вважає нерелевантними посилання відповідача на ці постанови Верховного Суду, оскільки в них розрахунок інфляційних втрат не співпадав із визначеним позивачем періодом заборгованості, які суди попередніх інстанцій визнали підтвердженими і на основі яких здійснили розрахунок 3 % річних.
8.39. Крім того, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях питання щодо можливості донарахування судом інфляційних втрат поза визначений позивачем період у цій справі не розглядали, оскільки у позовній заяві позивач визначив період нарахування інфляційних втрат до червня 2023 року.
8.40. Верховний Суд звертає увагу, що суд розглядає справи за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України, в межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів.
8.41. Звідси, а також ураховуючи викладене у цій постанові, посилання АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на застосування судами положень ст. 233 ГК України та ст.ст. 551, 625 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду є необґрунтованими.
8.42. Колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам частини другої статті 86 ГПК України.
8.43. Вказаний висновок кореспондує зміні ролі суду у позовному провадженні, що розкривається у правовій позиції, викладеній у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, а саме: « 40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства».
8.44. Отже, наведені АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в касаційній скарзі постанови Верховного Суду щодо періоду розрахунку інфляційних втрат не є релевантними та подібними за змістовним критерієм в частині означених періодів у цій справі.
8.45. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
8.46. З урахуванням наведеного, встановивши неподібність правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
8.47. Щодо підстави касаційного оскарження визначеної у касаційній скарзі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" - п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.
8.48. ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, викладених, зокрема, у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23, шляхом їх конкретизації, деталізації та встановлення чітких критеріїв для наявності підстав застосування положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, з метою недопущення судового свавілля та фактичного нівелювання забезпечувальної функції неустойки, що призводить до потурання суб'єктам господарювання та створення у них стійкого сприйняття наявності можливості безвідповідально ставитися до виконання договірних зобов'язань, оскільки з огляду на судову практику, яка наразі стає сталою, суд все одно зменшить штрафні санкції.
8.49. З огляду на вказане, на думку ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", Верховний Суд, відступивши від зазначених вище висновків та здійснивши правильне тлумачення і застосування норм статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, у взаємозв'язку із положеннями норм статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України щодо наявності обов'язку у суб'єктів господарювання виконувати зобов'язання належним чином однозначно прийде до висновку, що судам, вирішуючи питання щодо зменшення розміру неустойки, зокрема і пені, слід також встановити:
- наявність та ступінь умислу на порушення господарського зобов'язання, в тому числі наявність / відсутність обізнаності у сторони, яка порушила зобов'язання, щодо строку його виконання та наслідків такого порушення,
- наявність обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність порушника, в тому числі обставин, які виникають внаслідок виконання рішень органів державної влади та інших суб'єктів владних повноважень,
- законодавець обмежив нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (частина 6 статті 232 ГК України), а тому, відповідно, якщо прострочення виконання зобов'язання тривало понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, такі штрафні санкції вже є зменшеними (обмеженими) відповідно до вимог законодавства та, як наслідок, не можуть бути зменшені додатково судом,
- у випадку якщо розмір нарахованої пені із врахуванням тривалості періоду прострочення виконання зобов'язання є таким, що не перевищує 15 % від суми зобов'язання, яке є (добровільно та самостійно узгодженим сторонами при підписанні договору) базою для її нарахування, то нарахування пені у такому розмірі не може бути визнане судом неадекватною мірою відповідальності лише з мотивів його розміру, - навіть за умови наявності обставин, які пом'якшують відповідальність порушника, не може бути зменшений заявлений до стягнення розмір пені, нарахованої у розмірі, що не перевищує 5 % від суми зобов'язання, яке є (добровільно та самостійно узгодженою сторонами при підписанні договору) базою для її нарахування, оскільки зменшення пені у такому випадку буде в повному обсязі нівелювати забезпечувальну функцію неустойки. Зокрема, у такому випадку мова йде про заявлений до стягнення розмір пені, який заздалегідь відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності допущеному суб'єктом господарювання порушенню.
8.50. За приписами п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пп. 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
8.51. Отже, відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.
8.52. У цьому аспекті Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
8.53. Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
8.54. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.
8.55. Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
8.56. Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" вмотивовано не обґрунтувало необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних ним постановах Верховного Суду, не навело змістовного обґрунтування мотивів і причин необхідності для відступлення, встановлення інших та яких саме критеріїв, з огляду на те, що статтями 233, 551 ГК України встановлені підстави для зменшення пені, та з огляду на повноваження Верховного Суду та принцип розподілу влади. Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, яка розглядається, узгоджуються з останньою актуальною правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, яка виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.
8.57. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлення інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення у цій справі.
8.58. Отже, наведені доводи у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
8.59. Верховний Суд виходить з того, що схожі доводи, які наведені ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у касаційній скарзі в обґрунтування необхідності відступу від правових висновків Верховного Суду щодо підстав для зменшення розміру пені, були предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 та по яких зроблені відповідні висновки, які узгоджуються з висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18 щодо зменшення розміру пені судом.
8.60. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" зазначає про необхідність встановлення інших критеріїв зменшення пені. Верховний Суд через призму дії принципу верховенства права зазначає, що право та підстави для зменшення пені чітко визначені законодавством.
8.61. З огляду на повноваження Верховного Суду та принцип розподілу влади Судом відхиляються доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", адже з моменту винесення об'єднаною палатою Верховного Суду постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 не відбулися зміни в законодавстві та правозастосуванні щодо права та підстав (критеріїв) зменшення пені. Більше того зазначені висновки об'єднаною палати Верховного Суду у справі № 911/2269/22 узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 05.06.2024 у справі 910/14524/22, в якій зазначено, «що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.»
8.62. Верховний Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
8.63. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість так орієнтувати свою поведінку, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
8.64. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
8.65. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище висновками Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
8.66. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", де він розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
8.67. Верховний Суд, ураховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
9. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
9.1. У пункті 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
9.2. З огляду на викладене у пунктах 8.3. - 8.46. цієї постанови касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення пені та інфляційних втрат з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, слід закрити.
9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на рішення першої та апеляційної інстанцій в частині зменшення розміру стягнення пені, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" слід залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. У зв'язку з тим що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача, судовий збір, сплачений останнім при зверненні з касаційною скаргою, покладається на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає.
10.2. Понесені ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 в частині стягнення пені та інфляційних втрат та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 в частині стягнення пені та інфляційних втрат у справі № 910/72/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 в частині зменшення розміру стягнення пені та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 в частині зменшення розміру стягнення пені у справі № 910/72/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення .
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 в частині зменшення розміру стягнення пені та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 в частині зменшення розміру стягнення пені у справі № 910/72/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ємець
Суддя Г. Мачульський
Суддя Т. Малашенкова