22 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/8328/23 (757/51177/21-ц)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), суддів Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
за участі секретаря судового засідання Громак В.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - Фукс А.В., адвокат,
відповідач - Фізична особа-підприємець Щербець Євгенія Юріївна,
представники відповідача - Качмар О.Й., адвокат, Шабаровський Б.В., адвокат,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни
на рішення Господарського суду міста Києва
від 14.02.2024
у складі судді Мандичева Д.В.
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 04.06.2024
у складі колегії суддів: Полякова Б.М. (головуючий), Копитової О.С., Отрюха Б.В.,
у справі за позовом
ОСОБА_1
до Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни
про визнання недійсним договору та стягнення 7 691 177,77 грн.
у межах справи № 910/8328/23 за заявою
Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни
про неплатоспроможність,
Короткий зміст руху справи
1. У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/8328/23 про неплатоспроможність Фізичної особи - підприємця Щербець Євгенії Юріївни (далі - ФОП Щербець Є.Ю., відповідачка, боржниця).
2. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.06.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ФОП Щербець Є.Ю.
3. У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою до ФОП Щербець Є.Ю. про визнання недійсним Договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020 та стягнення 4 258 449,66 грн.
3.1. Обґрунтовуючи свої вимоги (з урахуванням поданої заяви про зміну підстав позову), позивач вказував, зокрема на те, що спірний договір про надання агентських послуг від 06.11.2020 № 01/2020-11 позивач не підписував, оскільки фактично такий договір укладався як договір про наміри.
3.2. При цьому, на першому аркуші договору змінені його істотні умови, а на другому аркуші залишилися лише рамкові умови.
3.3. Таким чином, позивач вважав договір від 06.11.2020 № 01/2020-11 фіктивним, що тягне за собою недійсність вказаного договору.
4. 30.08.2023 представником ФОП Щербець Є.Ю. подано заяву про передачу справи за підсудністю з Печерського районного суду міста Києва до Господарського суду м. Києва для розгляду судом, в провадженні якого перебуває справа № 910/8328/23 про неплатоспроможність ФОП Щербець Є.Ю.
5. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва 04.09.2023 цивільну справу № 757/51177/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ФОП Щербець Є.Ю. про визнання договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020 року недійсним та стягнення грошових коштів передано на розгляд до Господарського суду м. Києва для розгляду судом, в провадженні якого перебуває справа № 910/8328/23 про неплатоспроможність ФОП Щербець Є.Ю.
6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 прийнято до свого провадження справу № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) за позовом ОСОБА_1 до ФОП Щербець Є.Ю. про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів у розмірі 7 691 177,77 грн. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
7. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 у справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП Щербець Є.Ю. в частині стягнення грошових коштів у розмірі 7 691 177,77 грн. залишено без розгляду, оскільки 29.09.2023 у справі № 910/8328/23 про неплатоспроможність ФОП Щербець Є.Ю., з-поміж іншого, прийнято заяву ОСОБА_1 про визнання кредитором боржниці на суму 4 935 600,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 року у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц) позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано недійсним Договір № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020, укладений між ОСОБА_1 та ФОП Щербець Є.Ю.
9. Рішення суду мотивоване тим, що оспорюваний договір від 06.11.2020 № 01/2020-11 вчинений ОСОБА_1 як представником інтересів ТОВ "Акцент-Новотел" за відсутності на те повноважень.
10. Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлено:
10.1. 06.11.2020 між фізичною особою-підприємцем Щербець Євгенією Юріївною, що діє на підставі запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань (за текстом договору - Агент) з однієї сторони, та ОСОБА_1 (який представляє інтереси компанії "Акцент-Новотел") (за текстом договору - Довіритель), укладено договір про надання агентських послуг № 01/2020-11 (далі - Договір).
10.2. Відповідно до пункту 1.1 Договору Агент зобов'язується за дорученням і в інтересах Довірителя за винагороду сприяти укладенню Довірителем угоди з продажу (відчуження) нерухомості: Будівля навчального та дослідницького закладу за адресою: АДРЕСА_1 (надалі Об'єкт) з компанією, одним із учасників якої, є громадянин Польщі ОСОБА_2 (далі Покупець), або з іншим покупцем, інформацію про якого надав Агент (далі - Покупець), а Довіритель зобов'язується оплатити послуги Агента у порядку та розмірі, вказаному в даному Договорі.
10.3. У пункті 1.2 Договору вказано, що Об'єкт належить компанії ТОВ "Акцент-Новотел", інтереси якої представляє Довіритель на підставі права власності (номер запису про право власності: 16724281).
10.4. Підтвердженням належного виконання Агентом своїх зобов'язань за цим Договором є факт укладення Довірителем угоди про відчуження Об'єкту з Покупцем (пункт 1.3 договору).
10.5. Згідно з пунктом 1.5 Договору повноваження Агента на здійснення від імені Довірителя дій згідно умов даного Договору, підтверджуються цим Договором і не потребують додаткового підтвердження, в тому числі, шляхом видачі довіреності або іншого документу.
10.6. За змістом пункту 2.1 договору за сприяння в укладенні угоди, передбаченої п. 1.1 цього Договору, Довіритель зобов'язується виплатити Агенту агентську винагороду у розмірі 135 000 доларів США.
10.7. Відповідно до пункту 2.2 Договору агентська винагорода виплачується Агенту на його поточний рахунок, або іншим передбаченим способом, в день підписання угоди про відчуження Об'єкта, укладеної за його посередництвом.
10.8. Пункт 2.3 договору передбачає, що Довіритель зобов'язується протягом одного календарного дня з моменту отримання Акту приймання-передачі послуг підписати та направити Агенту один екземпляр Акту приймання-передачі або мотивовану відмову від прийняття послуг. Довіритель не має права мотивувати відмову від підписання Акту ненаданням послуг, не передбачених даним Договором.
10.9. Договір від 06.11.2020 № 01/2020-11 наданий у вигляді фотокопії під час проведення допиту Щербець Є.Ю. в кримінальному провадженні № 42021102100000097 від 10.06.2021 органом досудового розслідування.
10.10. За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату укладення спірного договору - 06.11.2020, директором ТОВ "Акцент-Новотел" був ОСОБА_4 , засновниками - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 року у справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 року у справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) залишено без змін.
12. Апеляційний господарський суд вказав на те, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який неодноразово було додано Позивачем до матеріалів справи, станом на дату укладення спірного договору - 06.11.2020, ОСОБА_1 не був уповноваженою особою на представництво інтересів ТОВ "Акцент-Новотел", жодного юридичного та фактичного відношення до вказаної юридичної особи не мав.
Враховуючи встановлені у справі обставини, суд виснував, що в порушення умов пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України, спірний Договір є недійсним та таким, що підписаний неуповноваженою особою.
13. Також, суд апеляційної інстанції вказав на те, що відсутність документів підтверджуючих реальне виконання сторонами умов договору свідчать про те, що спірний договір носить ознаки фіктивності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Фізична особа-підприємець Щербець Євгенія Юріївна звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц), з вимогою зазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024.
16. Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни на рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024
16.1. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни на рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відбудеться 10.09.2024 об 11:00 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.
16.2. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20.08.2024.
16.3. Витребувано з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/8328/23 (757/51177/21-ц).
16.4. В задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни про зупинення дії рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) - відмовлено.
16.5. Матеріали справи № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) надійшли до Верховного Суду 29.07.2024 у кількості 5т. із супровідним листом від 26.07.2024 № 910/8328/23 (757/51177/21-ц)/4195/24 від Господарського суду міста Києва.
17. 01.08.2024 до Верховного Суду від позивача надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
18. У зв'язку з перебуванням судді Васьковського О.В. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/8328/23 (757/51177/21-ц) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В, суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024.
19. В судове засідання 10.09.2024 з'явилися уповноважені представники позивача і відповідача, надали пояснення по суті вимог і доводів касаційної скарги та заперечень проти неї.
19.1. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2024 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц), повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ФОП Щербець Є.Ю. відбудеться 01.10.2024 о 12:30 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.
20. У зв'язку з відпусткою судді Картере В.І. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В, суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024.
21. Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2024 відкладено розгляд касаційної скарги ФОП Щербець Є.Ю. на рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц)
21.1. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ФОП Щербець Є.Ю. відбудеться 22.10.2024 об 12:15 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.
21.2. Витребувано з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/8328/23 за заявою фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни про неплатоспроможність.
21.3. Матеріали справи № 910/8328/23 надійшли до Верховного Суду 11.10.2024 у кількості 5т. із супровідним листом від 10.10.2024 № 910/8328/23/5805/24 від Господарського суду міста Києва
22. 22.10.2024 до Верховного Суду від ФОП Щербець Є.Ю. надійшли додаткові пояснення у справі.
23. Представники ФОП Щербець Є.Ю. в судовому засіданні 22.10.2024 підтримали вимоги касаційної скарги за доводами, викладеними в ній та додаткових поясненнях, просили рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
24. Представниця позивача в засіданні суду 22.10.2024 проти вимог та доводів скаржника заперечила з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, просила рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц) залишити без змін.
25. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (22.10.2024) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 22.10.2024.
26. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 23.07.2024 № 469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23.07.2024 № 3891-IX, та з огляду на обставини, зазначені у пунктах 18, 21.2. цієї Постанови, Верховний Суд розглядає справу № 910/8328/23 (757/51177/21-ц) у розумний строк, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Доводи відповідача
(ФОП Щербець Є.Ю.)
27. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає про безпідставне застосування частин 1, 3 статті 237, 239, частин 1, 3 статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які не підлягали застосуванню до спірних відносин, без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм про представництво у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.04.2024 у справі № 922/2828/23, постанові від 05.06.2024 у справі № 742/510/23, постанові 11.06.2024 у справі № 309/2568/18;
27.1. незастосування частини 2 статті 237 та частини 1 статті 636 ЦК України;
27.2. неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі № 910/856/17, постанові від 23.11.2021 по справі № 641/5523/19, постанові від 22.09.2022 по справі № 125/2157/19, постанові від 10.09.2021 по справі № 909/207/20, постанові від 29.08.2023 по справі № 912/1550/22;
27.3. неправильне застосування апеляційним господарським судом частини 1 статті 234 ЦК України без урахування висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 30.05.2024 по справі № 712/4456/21;
27.4. незастосування судами пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України та неврахування висновків Верховного Суду викладених у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 904/1427/21, постанові від 29.05.2024 по справі № 910/3508/22.
Доводи позивача
( ОСОБА_1 )
28. Позивач доводить:
28.1. конструкція договору на користь третьої особи відрізняється від інших договорів. Суттєвим моментом для характеристики третьої особи є те, що вона перебуває в певному правовому зв'язку з однією із сторін зобов'язання;
28.2. жодна із сторін оспорюваного договору не могла навіть теоретично скористатися таким правом, зокрема Позивач, оскільки право власності на майно належить ТОВ "Акцент-Новотел";
28.3. на момент укладення спірного договору ОСОБА_1 не був уповноваженою особою на представництво інтересів ТОВ "Акцент-Новотел";
28.4. в порушення умов пункту 2 статті 203 ЦК України, спірний договір є недійсним та таким, що підписаний неуповноваженою особою;
28.5. Позивач не замовляв у Відповідача вказаних у спірному договорі агентських послуг щодо відчуження майна;
28.6. в діях Позивача відсутні ознаки суперечливої поведінки. Позивач протягом розгляду справи стверджував про те, що грошові кошти були передані для інших цілей.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
29. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
29.2. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
29.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
30. Як вбачається з матеріалів справи:
30.1. позивачем первісно були заявлені вимоги про визнання недійсним Договору №01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020 та стягнення 4 258 449,66 грн.
30.2. надалі, заявою від 18.10.2022 позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачки 7 691 177,77 грн.
30.3. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц) позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП Щербець Є.Ю. в частині стягнення грошових коштів у розмірі 7 691 177,77 грн. залишено без розгляду, оскільки 29.09.2023 у справі № 910/8328/23, з-поміж іншого, прийнято заяву ОСОБА_1 про визнання кредитором боржниці на суму 4 935 600,00 грн.
31. За приписами частини 5 статті 9 КУзПБ, до апеляційного або касаційного суду направляються матеріали справи у витребуваній ухвалою апеляційного чи касаційного суду частині. Суд, який розглядає апеляційну чи касаційну скаргу, може витребувати справу про банкрутство (неплатоспроможність) у повному обсязі за власною ініціативою. Належним чином засвідчені копії справи або частини справи залишаються в господарському суді для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
32. Під час розгляду касаційної скарги ФОП Щербець Є.Ю., Верховним Судом з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду витребувані матеріали справи № 910/8328/23 за заявою ФОП Щербець Є.Ю. про неплатоспроможність (ухвала Верховного Суду від 01.10.2024).
33. Враховуючи наведене вище, зміст доводів та вимог касаційної скарги ФОП Щербець Є.Ю, предметом касаційного перегляду є судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору № 01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
34. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
35. За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
36. Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
37. Аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.
38. Так, відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
39. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Наведена норма кореспондується з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
40. Предметом судового розгляду, в межах справи про неплатоспроможність ФОП Щербець Є.Ю., є вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору №01/2020-11 про надання агентських послуг від 06.11.2020.
41. За змістом статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (частина 1). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2).
42. Згідно зі статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
43. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК).
44. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК).
45. Поняття правочину, різновидом якого є договір, і поняття правовідносин, різновидом яких є зобов'язання, нетотожні: правочином є дії, спрямовані на створення юридичних наслідків, а правовідносини - це урегульовані суспільні відносини, змістом яких є права й обов'язки учасників цих відносин (суб'єктів правовідносин). Договірні правовідносини виникають на підставі договору. Останній є юридичним фактом (домовленістю, взаємопов'язаними діями), із яким пов'язане виникнення зобов'язання. Отже, виникнення правовідношення, зокрема зобов'язання, не є тотожним укладенню договору. Такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц.
46. Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
47. Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
48. Відповідно до статті 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
49. Згідно із частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
50. Недійсність правочину зумовлена наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
51. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).
52. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 пойменований у договорі про надання агентських послуг №01/2020-11 як Довіритель, представляє інтереси компанії "Акцент-Новотел".
53. Також, у пункті 1.2 Договору вказано, що Об'єкт належить компанії ТОВ "Акцент-Новотел", інтереси якої представляє Довіритель, на підставі права власності (номер запису про право власності: 16724281).
54. Підтвердженням належного виконання Агентом своїх зобов'язань за цим Договором є факт укладення Довірителем угоди про відчуження Об'єкту з Покупцем (пункт 1.3 договору).
55. Згідно зі статтею 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша, третя).
56. Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.
57. Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення.
58. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 910/5934/22, від 17.03.2021 у справі № 360/1742/18.
59. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (стаття 238 ЦК України).
60. Згідно із статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
61. За приписами статті 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто.
62. Статтею 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (частина перша). Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (частина третя).
63. Таким чином, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
64. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено:
64.1. спірний договір підписано ОСОБА_1 , як фізичною особою;
64.2. за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 06.11.2020 директором ТОВ "Акцент-Новотел" був ОСОБА_4 , а засновниками - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;
64.3. станом на дату укладення спірного договору - 06.11.2020, ОСОБА_1 не був уповноваженою особою на представництво інтересів ТОВ "Акцент-Новотел", у матеріалах справи відсутні відповідні довіреності, відомості про наявність відповідних повноважень у ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містяться, у спірному договорі відсутні будь-які посилання на умову (пункт) про підписання його ОСОБА_1 , як особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює його повноваження.
65. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_1 повноважень на укладення в інтересах ТОВ "Акцент-Новотел" оспорюваного договору від 06.11.2020 № 01/2020-11 станом на 06.11.2020.
66. Колегія судді погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, спірний Договір є недійсним та таким, що, в порушення умов пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України, підписаний неуповноваженою особою.
67. Згідно зі статтею 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
68. В договорі на користь третьої особи має бути прямо чи опосередковано зазначено на такий його характер. Таке зазначення і є підставою виникнення у третьої особи прав, передбачених статті 636 ЦК України. Якщо ж в договорі не встановлено, що він укладається на користь третьої особи, і таке із його змісту не випливає, але в ньому визначається особа, на адресу якої має бути здійснено виконання зобов'язання, що випливає із цього договору, такий договір не може бути ідентифікований як договір на користь третьої особи.
69. Як про це було зазначено вище (пункт 52 цієї Постанови), за умовами спірного договору, ОСОБА_1 пойменований як Довіритель, який представляє інтереси компанії "Акцент-Новотел".
70. Також, у пункті 1.2 Договору вказано, що Об'єкт належить компанії ТОВ "Акцент-Новотел", інтереси якої представляє Довіритель, на підставі права власності (номер запису про право власності: 16724281).
71. Підтвердженням належного виконання Агентом своїх зобов'язань за цим Договором є факт укладення Довірителем угоди про відчуження Об'єкту з Покупцем (пункт 1.3 договору).
72. Відтак, враховуючи умови оскарженого договору, спірний договір не має ознак договору на користь третьої особи, що виключає, в цьому випадку застосування приписів статті 636 ЦК України та спростовує твердження скаржника.
73. Водночас, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, договір купівлі-продажу будівлі дошкільного навчального та дослідного закладу, літ. «А», загальною площею 6 144,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був укладений 25.11.2020 між ТОВ "Акцент-Новотел" та ТОВ "Прайм Інжиніринг" (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрований у реєстрі за № 628), та підписаний зі сторони ТОВ "Акцент-Новотел" директором ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 , як це було передбачено пунктом 1.3. спірного Договору.
74. Встановлені обставини спростовують доводи відповідачки про те, що підтвердженням виконання оспорюваного договору від 06.11.2020 № 01/2020-11 є безпосередньо укладений між ТОВ "Акцент-Новотел" та ТОВ «Прайм Інжиніринг» договір купівлі-продажу від 25.11.2020, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
75. Також, матеріали справи не містять підтвердження виконання сторонами пункту 2.3. спірного договору щодо складання та підписання Акту приймання-передачі послуг.
76. Факт передачі грошових коштів ОСОБА_1 Щербець Є.Ю. у розмірі 135 000 доларів США сторонами не заперечується, проте матеріали справи не містять доказів підтвердження того, що грошові кошти передані саме у виконання договору від 06.11.2020 № 01/2020-11 за тими умовами, що визначені наданій суду фотокопії, здійсненій під час проведення допиту в кримінальному провадженні № 42021102100000097 від 10.06.2021 Щербець Є.Ю. органу досудового розслідування.
77. Щодо фіктивності спірного правочину, слід вказати наступне:
78. Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
79. У цьому контексті колегія суддів вважає за необхідне звернутися до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статті 234 ЦК України, які викладені у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.
80. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду надавала визначення щодо ознак фіктивного правочину та наголосила на тому, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду і знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Тобто укладаючи договір сторони знають, що його правова мета є іншою ніж та, що безпосередньо передбачена правочином. Такий правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
81. Велика Палата Верховного Суду у цій справі (№ 369/11268/16-ц) наголосила, зокрема на тому, що:
"…Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України."
82. Відтак, необхідно зазначити, що у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
83. Так, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про недійсність оскарженого правочину в силу приписів пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України, як такого, що підписаний неуповноваженою особою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний договір носить ознаки фіктивності.
84. Проте, апеляційним господарським судом не було встановлено всієї сукупності ознак фіктивного правочину, наведених у пункті 68 цієї Постанови, що вказує на передчасність таких висновків.
85. Втім, такі висновки суду апеляційної інстанції не призвели до прийняття по суті невірного рішення та не впливають на висновки судів щодо недійсності оскарженого правочину з підстав, викладених вище.
Щодо доводів касаційної скарги
86. Як вже зазначалось, касаційну скаргу відповідач аргументував пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 27 цієї Постанови).
87. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
88. Для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення з наведеної підстави наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
89. Суд звертає увагу, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні правовідносини.
90. Верховний Суд неодноразово наголошував, що підставою для касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
91. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
92. Проаналізувавши обставини правовідносин у даній справі та у справах, на постанови в яких посилається скаржник, шляхом співставлення їх суб'єктів, об'єктів та юридичного змісту, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у справах не є подібними, тому підстави для врахування позицій Верховного Суду, викладених у постановах відсутні.
93. Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
94. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов'язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
95. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
96. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
97. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
98. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
99. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц) без змін.
Судові витрати
100. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Щербець Євгенії Юріївни залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі №910/8328/23 (757/51177/21-ц) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
О.В. Васьковський