01 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/5165/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10 квітня 2024 року № 163750028006 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ,
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області зарахувати періоди роботи 04.12.2008 по 24.11.2009 та з 14.12.2009 по 26.02.2010 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “ПромТрейд» (м. Москва, російська федерація) й з 19.03.2010 по 06.09.2016 в Акціонерному Товаристві “БРПИ» (м. Москва, російська федерація) до страхового стажу ОСОБА_1 при вирішенні питання про призначення пенсії за віком за заявою від 03.04.2024,
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області зарахувати заробітну плату за період роботи з 19.03.2010 по 06.09.2016 в Акціонерному Товаристві “БРПИ» (м. Москва, російська федерація) на підставі довідок за 2010 рік № 1 від 09.03.2021, за 2011 рік № 1 від 09.03.2021, за 2012 рік № 1 від 09.03.2021, за 2013 рік № 1 від 09.03.2021, за 2014 рік № 1 від 09.03.2021, за 2015 рік №1 від 09.03.2021, за 2016 рік №1 від 09.03.2021.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , 03 квітня 2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (за місцем реєстрації) із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV. Однак, згідно з інформації з довідки «Стаж для розрахунку права», відповідачем при виконанні обрахунку стажу роботи задля призначення пенсії за віком до загального страхового стажу взагалі не було включено вищезазначені періоди роботи на території Російської Федерації у період з 04 грудня 2008 року по 06 вересня 2016 року, незважаючи на долучення до заяви про призначення пенсії вищевказаних документів в оригіналі. Стаж на право пенсійним органом обраховано по 31.10.2008 рік і на думку відповідача становить 27 років 10 місяців та 12 днів. 10 квітня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області, яке розглядало заяву позивача за принципом екстериторіальності, було прийнято рішення про відмову, ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. В рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж становить 27 років 10 місяців 12 днів. Вказано на норму п. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, згідно з якою, у 2024 році право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 року. Зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви враховано всі періоди роботи. Однак, в даному рішенні взагалі відсутня вказівка на причину та її обґрунтування нормами матеріального права, чому ОСОБА_1 , не зараховано до загального страхового стажу вищевказані періоди роботи в товариствах на території Російської Федерації: з 04.12.2008 по 06.09.2016 в ТОВ «ПромТрейд» та АТ «БРПИ». Рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 10 квітня 2024 року, яким відмовлено позивачу, ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за віком за заявою від 03 квітня 2024 року, вважає протиправним, тобто такими, що порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення, як особи, яка досягла пенсійного віку та має законодавчо встановлений страховий стаж задля призначення пенси за віком на підставі Закону №1058- IV.
Ухвалою суду від 06.05.2024 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/5165/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
21.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов в якому зазначено, що позивач 03.04.2024 звернулася до Головного управління із заявою про призначення пенсії. Заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням, яким прийнято рішення від 10.04.2024 про відмову в призначенні пенсії. Як зазначено в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії, страховий стаж визначено 27 роки 10 місяців 22 дні. До страхового стажу не враховано спірний період роботи, оскільки в цей період позивач працювала на території російської федерації.
Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 03 квітня 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (за місцем реєстрації) із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.04.2024 № 163750028006 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058- IV.
У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить - 27 років 10 місяців 12 днів.
У відзиві на позов відповідач зазначив підстави прийняття спірного рішення, вказавши що до страхового стажу не враховано спірний період роботи, оскільки в цей період позивач працювала на території російської федерації. Позивач не надав доказів сплати страхових внесків за цей період до Пенсійного фонду російської федерації. В результаті розгляду заяви від 03.04.2024 відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Івано-Франківській області було ухвалено рішення про відмову в призначенні пенсії від 10.04.2024 № 163750028006.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до п. 1 статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
За розрахунком пенсійного органу на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії підтверджений страховий стаж позивача становить - 27 років 10 місяців 12 днів, про що також зазначено в оскаржуваному рішенні.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
З трудової книжки НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , дата заповнення 04 грудня 2008 року, у якій містяться наступні записи про роботу починаючи з 04 грудня 2008 року по 06.09.2016 року на території Російської Федерації:
- 04.12.2008 прийнята на посаду головного бухгалтера до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПромТрейд» (Наказ від 04.12.2008 №8-к);
- 24.11.2009 звільнена по закінченню строку трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 77 Трудового кодексу Російської федерації (Наказ від 24.11.2009 №2-к),
- 14.12.2009 прийнята на посаду головного бухгалтера до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПромТрейд» (Наказ від 14.12.2009 №3-к);
- 26.02.2010 звільнена за власним бажанням за пунктом 3 частини першої статті 77 Трудового кодексу Російської федерації (Наказ від 26.02.2010 № 2-к),
- 19.03.2010 прийнята на посаду директора з економіки Закритого акціонерного товариства «БРПИ» (Наказ № 15-к від 19.03.2010),
- 16.03.2015 переведено на посаду генерального директора Закритого акціонерного товариства «БРПИ» (Наказ від 16.03.2015 №37-к);
- 08.07.2016 товариство перейменовано на Акціонерне Товариство «БРПИ» (наказ від 06.07.2016 №48-А);
- 06.09.2016 трудовий договір розірвано за ініціативою працівника у відповідності до пункту 2 частини першої статті 278 Трудового кодексу Російської Федерації (Наказ від 06.09.2016 № 102-к).
Також позивачем було надано довідку про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2010 рік (березень-грудень) № 1 від 09.03.2021 виданої Акціонерним Товариством «БРПИ», що містить інформацію про відрахування податків; довідку про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2011 рік № 1 від 09.03.2021 виданої Акціонерним Товариством «БРПИ», що містить інформацію про відрахування податків; довідку про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2012 рік № 1 від 09.03.2021 виданої Акціонерним Товариством «БРПИ», що містить інформацію про відрахування податків; довідку про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2013 рік № 1 від 09.03.2021 виданої Акціонерним Товариством «БРПИ», що містить інформацію про відрахування податків; довідку про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2014 рік № 1 від 09.03.2021 виданої Акціонерним Товариством «БРПИ», що містить інформацію про відрахування податків; довідку про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2015 рік № 1 від 09.03.2021 виданої Акціонерним Товариством «БРПИ», що містить інформацію про відрахування податків; довідку про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2016 рік № 1 від 09.03.2021 виданої Акціонерним Товариством «БРПИ», що містить інформацію про відрахування податків.
Згідно ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами частини другою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, з аналізу наведеного вище слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.
Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Крім того, наявна в матеріалах справи трудова книжка (завірена її копія) позивача не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Щодо посилання відповідача на не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи, зокрема у зв'язку з відсутністю в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування відомостей про сплату страхових внесків, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
У свою чергу, згідно з пунктом 1 статті 14 Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці.
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, на думку суду, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, у свою чергу, нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Таким чином позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі N 144/669/17 (провадження № К/9901/22935/18) та від 20.03.2019 у справі N 688/947/17 (провадження № К/9901/35103/18).
Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 статті 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні стажу позивача за періоди роботи на території росії.
З огляду на викладене, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10 квітня 2024 року № 163750028006 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Як наслідок слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області зарахувати періоди роботи 04.12.2008 по 24.11.2009 та з 14.12.2009 по 26.02.2010 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “ПромТрейд» (м. Москва, російська федерація) й з 19.03.2010 по 06.09.2016 в Акціонерному Товаристві “БРПИ» (м. Москва, російська федерація) до страхового стажу ОСОБА_1 при вирішенні питання про призначення пенсії за віком за заявою від 03.04.2024.
Крім того, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області зарахувати заробітну плату за період роботи з 19.03.2010 по 06.09.2016 в Акціонерному Товаристві “БРПИ» (м. Москва, російська федерація) на підставі довідок за 2010 рік № 1 від 09.03.2021, за 2011 рік № 1 від 09.03.2021, за 2012 рік № 1 від 09.03.2021, за 2013 рік № 1 від 09.03.2021, за 2014 рік № 1 від 09.03.2021, за 2015 рік №1 від 09.03.2021, за 2016 рік №1 від 09.03.2021.
Відповідач зазначає у відзиві на позов, що заробітна плата за спірні періоди не врахована, оскільки позивач не надав доказів сплати страхових внесків за цей період до Пенсійного фонду російської федерації.
За приписами статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Позивачем було надано до територіального органу пенсійного фонду довідки про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2010 рік (березень-грудень) № 1 від 09.03.2021, яка видана Акціонерним Товариством «БРПИ», що містить інформацію про відрахування податків; довідку про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2011 рік № 1 від 09.03.2021, яка видана Акціонерним Товариством «БРПИ», що містить інформацію про відрахування податків; довідку про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2012 рік № 1 від 09.03.2021 видана Акціонерним Товариством «БРПИ», що містить інформацію про відрахування податків; довідку про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2013 рік № 1 від 09.03.2021, видана Акціонерним Товариством «БРПИ», що містить інформацію про відрахування податків; довідку про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2014 рік № 1 від 09.03.2021, видана Акціонерним Товариством «БРПИ», що містить інформацію про відрахування податків; довідку про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2015 рік № 1 від 09.03.2021 видана Акціонерним Товариством «БРПИ», що містить інформацію про відрахування податків; довідку про доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2016 рік № 1 від 09.03.2021, видана Акціонерним Товариством «БРПИ», що містить інформацію про відрахування податків.
Водночас як вище зазначено, позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для відмови позивачу у зарахуванні заробітну плату за період роботи з 19.03.2010 по 06.09.2016 в Акціонерному Товаристві “БРПИ» (м. Москва, російська федерація) на підставі довідок за 2010 рік № 1 від 09.03.2021, за 2011 рік № 1 від 09.03.2021, за 2012 рік № 1 від 09.03.2021, за 2013 рік № 1 від 09.03.2021, за 2014 рік № 1 від 09.03.2021, за 2015 рік №1 від 09.03.2021, за 2016 рік №1 від 09.03.2021.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено факту сумнівності відомостей, зазначених у спірних довідках. Факт видачі довідок підприємством РФ, жодним чином не впливає та не може обмежувати право позивача на пенсійне забезпечення.
Відтак, позов у цілому слід задовольнити повністю у спосіб, встановлений судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи до уваги те, що при поданні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10 квітня 2024 року № 163750028006 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області зарахувати періоди роботи 04.12.2008 по 24.11.2009 та з 14.12.2009 по 26.02.2010 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “ПромТрейд» (м. Москва, російська федерація) та з 19.03.2010 по 06.09.2016 в Акціонерному Товаристві “БРПИ» (м. Москва, російська федерація) до страхового стажу ОСОБА_1 при вирішенні питання про призначення пенсії за віком за заявою від 03.04.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області зарахувати заробітну плату за період роботи з 19.03.2010 по 06.09.2016 в Акціонерному Товаристві “БРПИ» (м. Москва, російська федерація) на підставі довідок за 2010 рік № 1 від 09.03.2021, за 2011 рік № 1 від 09.03.2021, за 2012 рік № 1 від 09.03.2021, за 2013 рік № 1 від 09.03.2021, за 2014 рік № 1 від 09.03.2021, за 2015 рік №1 від 09.03.2021, за 2016 рік №1 від 09.03.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова