01032, місто Київ, вул. Комінтерну, 16 230-31-77
про повернення позовної заяви
"29" вересня 2010 р. № 02-03/1467/15
Суддя Рябцева О.О. розглянувши позовну заяву і додані до неї документи
за позовом ОСОБА_1, м.Київ
ОСОБА_2, м.Київ
ОСОБА_3,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енергія», Київська обл., Вишгородський р-н, с.Рудня-Димирська
про визнання корпоративних прав на частку у статутному капіталі (майні) товариства
Встановив:
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 54 ГПК України позовна заява підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.
Відповідно до ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Згідно ч. 2 ст. 37 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації “Вимоги до оформлювання документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Позивачами не дотримано вказаних вимог. Позовну заяву підписано представником позивачів ОСОБА_4 в підтвердження повноважень якої до позовної заяви додано копії довіреностей № 833 від 30.06.2010р., № 834 від 30.06.2010р., № 835 від 30.06.2010р. Проте, копії довіреностей № 833 від 30.06.2010р., № 834 від 30.06.2010р., № 835 від 30.06.2010р., які додані до позовної заяви взагалі не завірені, тому зазначені копії довіреностей не можуть підтверджувати повноваження ОСОБА_4
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки з позовної заяви взагалі незрозуміло корпоративні права в якій юридичній особі просять визнати за собою позивачі та не зрозуміло частку у розмірі 59,436% статутного капіталу позивачі просять визнати за собою чи за командитним товариством «П.О.Л.І. Інвест ГмбХ». Крім того, про юридичну особу «П.О.Л.І. Інвест ГмбХ», назва якої міститься в прохальній частині позовної заяви, не має жодного посилання в тексті позовної заяви, оскільки зі змісту даної позовної заяви вбачається, що товариство «П.О.Л.І. Пеллет ГмбХ та Ко.КГ»передало частку в статутному капіталі ТОВ «Еко Енергія»до товариства «П.О.Л.І. Пеллет Інвест ГмбХ та Ко.КГ».
Крім того, для вирішення питання про прийняття зазначеної позовної заяви фізичних осіб до ТОВ «Еко Енергія»для розгляду в господарському суді вирішальне значення має питання чи є фізичні особи-позивачі учасниками ТОВ «Еко Енергія» або учасниками, що вибули з ТОВ «Еко Енергія». В позовній заяві не зазначено доказів того, що позивачі є учасниками або учасниками, що вибули з ТОВ «Еко Енергія».
Таким чином, позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують позов, обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та чітко викладеного змісту позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки позовна заява не містить повної адреси позивача ОСОБА_3 У позовній заяві зазначено, що адресою позивача ОСОБА_3 є: 01010, АДРЕСА_1, проте, не зазначено населеного пункту, в якому знаходиться АДРЕСА_1.
Таким чином, позовна заява не містить повної адреси позивача ОСОБА_3
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Звертаючись до суду з позовною заявою позивачі просять суд визнати корпоративні права позивачів на частку у статутному капіталі (майні) товариства, розмір якої становить 5926236,76 грн., що є вимогою майнового характеру.
Згідно з п.п. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” зі змінами згідно Закону України від 25.03.2005р. № 2505 -IV “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет на 2005рік” та деяких інших законодавчих актів України” із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102,00 грн. до 25500,00 грн.).
Згідно з п. 32 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції, від 22.04.1993р., № 15 з позовних заяв про право власності на майно, про визнання недійсними договорів відчуження майна, про визнання права на частку в майні, про виділення частки із загального майна і про витребування спадкоємцями належної їм частки майна державне мито сплачується виходячи із вартості розшукуваного майна або його частки.
Вищий господарський суд України в п. 10 розділу ІІ Інформаційного листа № 01-08/163 від 12.03.2009р. "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" при вирішенні питання яким чином має здійснюватися сплата державного мита в разі подання позову кількома позивачами до одного або кількох відповідачів посилається на викладене у підпункті 4.4 пункту 4 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначено: "У разі об'єднання господарським судом в одне провадження кількох справ відповідно до частини першої статті 58 ГПК, а також у випадках подання позовної заяви кількома позивачами до одного або кількох відповідачів державне мито обчислюється з загальної суми позову і сплачується позивачами пропорційно долі вимог кожного з них. Сплата усієї суми державного мита одним позивачем у цьому разі неможлива, за винятком випадків, коли позивачі претендують на один і той же предмет позову".
Проте, при подачі позовної заяви державне мито до Державного бюджету України сплачене позивачем ОСОБА_1 згідно з квитанцією № 9 від 24.09.2010 р. у сумі 85,00 грн., як за вимогу немайнового характеру, що є порушенням п.п. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” щодо сплати державного мита за позовну вимогу майнового характеру.
Отже, квитанція № 9 від 24.09.2010 р. не може бути документом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Отже, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачеві без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Додаток: позовна заява та додані до неї документи на 36 арк. - в першу адресу.
Суддя Рябцева О.О.