Справа № 127/26001/24
Провадження № 1-кп/127/740/24
29 жовтня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020040000513 від 12.07.2024,-
На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020040000513 від 12.07.2024.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. У зв'язку з цим просила також вирішити питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та накладених арештів.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала заявлене прокурором клопотання.
Потерпілий ОСОБА_5 у письмовій заяві, адресованій суду, просив проводити розгляд кримінального провадження буз його участі. Наміру подавати цивільний позов до обвинуваченої не має.
Заслухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченої з приводу заявленого прокурором клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що достовірно знаючи, що з 24.02.2022 на всій території України діє правовий режим воєнного стану, 11.07.2024 близько 14:30 год, перебуваючи у супермаркеті «За ТАК», що за адресою АДРЕСА_1 , помітила в одній з камер зберігання портативну пральну машинку торгової марки «МАХТОР», моделі «МР-2690», належну ОСОБА_5 , яку він залишив в камері схову. В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме вказаної пральної машинки.
Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , будучи впевненою, що за її діями ніхто не спостерігає, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи таємно, в умовах воєнного стану, витягла з камери схову коробку з портативною пральною машинкою торгової марки «МАХТОР», моделі «МР-2690», вартістю 731,03 грн, та поклала її до білого поліетиленового пакету, після чого попрямувала до виходу з супермаркету «За ТАК», розпорядившись, таким чином, викраденим майном на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинила потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 731,03 грн.
За наведеним фактом діяння ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.
Частиною 1 статті 2 КК України регламентовано, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
09.08.2024 набрав чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких посилень відповідальності за дрібне викрадення чужого майна».
Вказаним Законом внесені зміни до статті 51 КУпАП, згідно з якими дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Частиною 1 статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
В свою чергу ч. 3 ст. 5 КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Згідно з п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до абз. 4 ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 479-2 КПК України регламентовано, що суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Суд також враховує позицію Верховного Суду з цього приводу, викладену у постанові від 22.08.2024 (справа № 567/507/23), яку підтримала об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24).
Частиною 2 статті 51 КУпАП встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 цього Кодексу, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 НМДГ. Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становила від 0,5 до 2 НМДГ.
Аналіз указаних норм закону, як зазначив ВС, свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статтею 51 КУпАП, а саме 2 НМДГ.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина шоста статті 3 КК).
Згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Перехідних положень ПК України визначено, що у разі, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК України з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Тобто розмір податкової соціальної пільги в розумінні пункту 5 Підрозділу 1 Перехідних положень ПК України дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць працездатних осіб з 01.01.2024 становить 3028 грн. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2024 році для кримінально-правової кваліфікації становив 1514 грн.
Отже, для вирішення питання щодо наявності в діяннях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення або ж ознак адміністративного правопорушення необхідно визначити, чи перевищує вартість викраденого нею майна 2 НМДГ, в 2024 році - 3028 грн.
Так, відповідно до обвинувального акта вартість викраденої ОСОБА_4 портативної пральної машинки торгової марки «МАХТОР», моделі «МР-2690», становить 731,03 грн, тобто вартість цього майна є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону України № 3886-IX та положень ПК України настає кримінальна відповідальність, а саме в 2024 році - 3028 грн (станом на момент вчинення кримінального правопорушення).
З огляду на вищевикладене, враховуючи згоду обвинуваченої ОСОБА_4 , суд з урахуванням висновків, зроблених ВС у наведених вище постановах, а також принципу зворотної дії закону в часі, закріпленого статтею 58 Конституції України і статтею 5 КК України, вважає за необхідне закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020040000513 від 12.07.2024, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Запобіжний захід до обвинуваченої в межах даного кримінального провадження не застосовувався.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експерта суд стягує з обвинуваченого на користь держави у разі ухвалення обвинувального вироку. Поряд з тим, ч. 1 ст. 126 КПК України регламентовано, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Суд також враховує позицію ВС, висловлену в постанові від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17), згідно з якою КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Крім того, у постанові від 01.02.2024 (справа № 930/497/23) ВС дійшов до висновку, що закриття кримінального провадження стосовно особи з нереабілітуючих підстав і застосування до неї м'якшої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє її від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.
У вказаній постанові ВС також зауважив, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак з огляду на певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дає суду змогу в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження в зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, має відшкодувати саме ця особа.
При цьому суд також вважає слушним наголосити на тому, що реабілітуючими підставами закриття кримінального провадження є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення (встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати).
Під час досудового розслідування було зібрано достатньо доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, разом з тим у судовому засіданні обвинувачена надала згоду на закриття кримінального провадження та не наполягала на продовженні судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку, а відтак не використала свого права на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (не наполягала на своїй реабілітації). Тобто настали певні обставини - втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, за яких кримінальне провадження (обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України) щодо ОСОБА_4 виключається.
З огляду на викладене, враховуючи, що криміналістичне дослідження (№ 2229/24-21 від 16.07.2024) було проведено під час досудового розслідування саме в межах встановлення вартості викраденого майна, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 126 КПК України та правовий висновок ВС, висловлений у постанові 01.02.2024 (справа № 930/497/23), суд вважає за доцільне судові витрати на залучення експертів під час досудового розслідування покласти на обвинувачену.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 3-5, 185 КК України, ст. 100, 124, 174, 284, 371, 372, 395 КПК України, -
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020040000513 від 12.07.2024, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової експертизи в розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн 92 коп.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2024 по справі № 127/23398/24 на майно, а саме: міні пральну машинку «МАХТОР», моделі «МР-2690», у комплекті з коробкою, барабан білого кольору, блок живлення, інструкція на 1 арк.
Речові докази по кримінальному провадженню № 12024020040000513, а саме:
-DVD-диск з відеозаписом, на якому зображені камери схову супермаркету «За Так», що за адресою: м. Вінниця, вул. Пікуса, 1а - залишити при матеріалах кримінального провадження.
-міні пральну машинку «МАХТОР», моделі «МР-2690», у комплекті з коробкою, барабан білого кольору, блок живлення, інструкція на 1 арк., належну ОСОБА_5 та яка відповідно до квитанції № 1414 від 02.08.2024 зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області - повернути власнику.
Копію ухвали після набрання нею законної сили направити до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки с. Балтазарівка, Чаплинського району Херсонської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, до адміністративної відповідальності.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: