Справа №138/1009/22
Провадження №1-в/127/700/24
22 жовтня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду №22 в м. Вінниці подання начальника ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» ОСОБА_5 про приведення вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02.08.2022 у відповідність до вимог чинного законодавства відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд, -
26.08.2024 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшло подання начальника Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» про приведення вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02.08.2022 у відповідність до вимог чинного законодавства відносно засудженого ОСОБА_4 .
Подання мотивоване тим, що 09.08.2024 набрав чинності Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, викладено у новій редакції ст. 51 КУпАП, тому виникла необхідність привести вирок за яким засуджений відбуває покарання у відповідність до чинного законодавства.
У судове засідання представник Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» ОСОБА_6 не з'явився, однак надав заяву в якій просив подання адміністрації установи розглядати за його відсутності, а також, зазначив, що підтримує його повністю.
Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що подання начальника Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» підлягає задоволенню.
Засуджений ОСОБА_4 підтримав подання та просив суд задовольнити, з підстав вказаних у ньому.
Заслухавши пояснення засудженого, думку прокурора, дослідивши матеріали подання та матеріали особової справи засудженого, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 на даний час відбуває покарання в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1» за вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02.08.2022 за яким від засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання призначеного вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25.02.2021, до остаточного покарання у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі. Вирок суду набув законної сили - 02.09.2022.
Початок відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахується з 02.08.2022, а кінець строку - 02.02.2028.
Начальник Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» звернувся до суду з поданням про приведення вказаного вироку у відповідність до чинного законодавства, оскільки набрав чинності Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та який прямо пов'язаний з настанням кримінальної відповідальності.
На думку суду, подання начальника Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» є необґрунтованим, не відповідає вимогам закону та не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Так, Законом України №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» змінено ст. 51 КУпАП та посилено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, зокрема, передбачено її в КУпАП, якщо вартість викраденого майна не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Необхідно зауважити, що ст. 51 КУпАП в редакції Закону №3886-IX посилює адміністративну відповідальність та встановлює її за викрадення чужого майна в розмірі від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно норм ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2000 від 19.04.2000р., в якому розглядалась аналогічна ситуація пов'язана зі зміною законодавцем розміру та виду облікової одиниці що використовується для кваліфікації дій особи як кримінально-караних зазначив, що «кримінальний закон, який визначає діяння як злочин, може містити посилання на положення інших нормативно-правових актів. Якщо, ці положення в наступному змінюються, загальний зміст кримінального закону, в даному випадку - диспозиція його норм, змін не зазнає». Відповідно, зміна розміру неоподатковуваного мінімуму доходу громадян, який використовується для кваліфікації дій особи за чинним КК України, в певній категорії майнових злочинів, відповідним нормативно-правовим актом не тягне за собою зміни диспозиції, зміст якої визначається із застосуванням такого розміру.
Згідно положень ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На думку суду, набрання чинності Законом України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», пов'язане із інфляційними процесами у державі, проте жодним чином не пов'язано із декриміналізацією дій осіб, які скоїли кримінальні правопорушення до набрання ним чинності, не скасовують кримінально протиправність діяння, не пом'якшують кримінальну відповідальність, або іншим чином не поліпшують становище особи.
Враховуючи вищевикладене, положення ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК України про зворотну дію закону України про кримінальну відповідальність в часі, суд не вбачає підстав вважати зміни, що внесені до ст. 51 КУпАП змінами закону про кримінальну відповідальність, а отже і належних підстав до застосування зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.
Згідно ч. 2 ст. 4 КК України кримінально протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність що діяв на час вчинення цього діяння.
Дії, за які був засуджений ОСОБА_4 у вчинені яких він визнав свою вину та наразі відбуває покарання, на час їх вчинення були кримінально-караними та містили всі необхідні елементи кримінального правопорушення.
Застосування в даному випадку звільнення особи від відбування покарання, суперечить завданням Кримінального кодексу України, яке полягає у правовому забезпеченні охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушення, а також, меті призначеного покарання, яке полягає не лише у караності діянні, а й виправленні засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Зміна розміру або виду облікової одиниці, яка використовується при кваліфікації дій особи, як кримінально-караних, пов'язана із економічним розвитком держави або з плином часу, не може бути підставою для перекваліфікації дій особи яка вчинила кримінально-каране діяння, в минулому та наразі продовжує визнаватись законодавцем злочином, оскільки буде порушено принципи законності, правової визначеності, а також фактично порушено право потерпілого на захист від кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із позицією висловленою у рішенні Конституційного суду України №6-рп/2000 від 19.04.2000р.
Крім того, подання начальника установи є неконкретизованим та незрозумілим, у ньому не зазначено, які саме дії необхідно вчинити суду для приведення вироку у відповідність до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, подання начальника ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» ОСОБА_5 про приведення вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02.08.2022 у відповідність до вимог чинного законодавства відносно засудженого ОСОБА_4 , не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Законом України №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст. 74 КК України, ст. ст. 376, 535, 537, 539 КПК України, суд -
В задоволенні подання начальника ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» ОСОБА_5 про приведення вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02.08.2022 у відповідність до вимог чинного законодавства відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою - в той же строк, з дня отримання копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1