Справа № 484/4253/24
Провадження № 2/484/1395/24
16.10.2024 м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Мельничука О.В.
за участю секретаря судового засідання - Фартушняк Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник - адвокат Болквадзе Бесікі до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок, -
у серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 в якому просила визнати за нею право власності на житлоий будинок АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову представник позивача вказав, що 21.08.2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна № 631 на житловий будинок, загальною площею 41.7 кв.м. та житловою площею 23.2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок належав продавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Першою первомайською державною нотаріальною конторою 24.09.1988 року за реєстровим № 2-3058, зареєстрованим Первомайським МБТІ за реєстровим номером 7005 від 17.10.1988 року. Договір купівлі-продажу був укладений в Первомайському філіалі "Південної товарної біржі" і зареєстрований в "журналі реєстрації біржових угод з нерухомості" за № 631, від 21.08.2001 року, згідно діючого на той час законодавства. Всі умови договору і ОСОБА_1 як покупець, і ОСОБА_2 , як продавець, виконали, однак через те, що на той час не було передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення угод, що укладені на товарних біржах, то вказаний договір не було нотаріально посвідчено. Наразі виникла необхідність розпорядитися зазначеним нерухомим майном, однак неможливо здійснити державну реєстрацію права власності на будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, через відсутній нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу. З відповідачем у позивача відсутній зв'язок та відсутні дані його місця знаходження. За таких обставин ОСОБА_1 змушена звернутися до суду із вказаним позовом.
Представник позивача адвокат Болквадзе Бесікі у судове засідання не з'явився, надав через канцелярію суду заяву про проведення розгляду справи без його участі та без участі позивачки; підтримав позовні вимоги; просив позов задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомила; правом на відзив не скористалася.
Враховуючи положення ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на Південній товарній біржі укладено у письмовій формі договір купівлі-продажу № 631, за умовами якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбала житловий будинок АДРЕСА_1 . Цей договір не було посвідчено нотаріально. Сторони договору домовились щодо всіх його істотних умов. Повне виконання правочину відбулось ще у 2001 році, оскільки продавець одержав кошти за продаж житлового будинку під час підписання договору, а позивачка виконала усі обов'язки власника щодо утримання та володіння майном.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Оскільки спірний договір купівлі-продажу, укладений та зареєстрований на Південній товарній біржі 21.08.2001 року, то при вирішенні спору підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Закон України "Про власність", Закон України "Про товарну біржу".
Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦК УРСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 153 ЦК УРСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Сторонами під час укладення даного договору не дотримано вимог ст. 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних відносин) щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ст. 48 цього Кодексу.
Статтею 227 ЦК Української РСР передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
За викладеного слід дійти висновку про те, що правочини, укладені з метою придбання (купівлі) на біржових торгах жилого будинку чи то квартири, мають бути оформлені не лише з дотримання письмової форми договору, а й за обов'язкової умови його нотаріального посвідчення.
Положеннями ч.2 ст. 220 ЦК України регламентовано, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Оскільки ОСОБА_1 повністю виконала умови договору купівлі-продажу та договір не визнавався судом недійсним з підстав недотримання нотаріальної форми, суд приходить до висновку, що остання правомірно набула право власності на житловий будинок.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо його право оскаржується або не визнається іншою особою.
Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.2 ст. 332 ЦК України право власності на нерухоме майно, якщо відповідно до закону таке право підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.
Обов'язковість державної реєстрації прав на нерухоме майно передбачена Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачені умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, недійсним.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог, так як знаходить їх доведеними.
Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 12, 81, 229, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник - адвокат Болквадзе Бесікі до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 25.10.2024.
Суддя: О.В. Мельничук