Справа № 127/20891/24
Провадження № 22-ц/801/2202/2024
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Оніщук В. В.
24 жовтня 2024 рокуСправа № 127/20891/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Копаничук С. Г., Сала Т. Б.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2024 року, ухвалене у складі судді Антонюка В. В. у залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У червні 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 листопада 2020 року між сторонами було укладено договір №177313-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 17 000 грн на умовах строковості, а саме до 09 березня 2021 року, та платності - 1,05052219% за кожен день користування кредитом.
Позивачем свої зобов'язання за Договором кредиту виконано та надано відповідачеві грошові кошти в розмірі 17 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , який позичальник вказав при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
На даний час боржник свої зобов'язання за договором № 177313-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти у розмірі 1 860 грн, чим порушив зобов'язання, встановлені договором.
Станом на 09 червня 2024 року за вказаним договором утворилась заборгованість у розмірі 34 434,71 грн, з яких 16 211,54 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18 223,17 грн - заборгованість за процентами.
На підставі викладеного позивач, звернувшись в суд із даним позовом, просив стягнути із ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості, а також понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №177313-КС-001 в розмірі 34 434,71 грн, з яких заборгованість прострочених платежів по тілу кредиту 16 211,54 грн; заборгованість прострочених платежів по процентах 18 223,17 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належними доказами не спростував доводи позивача, контр розрахунку до суду не надав, тому перевіривши розрахунки позивача в частині основної суми заборгованості та нарахованих процентів, суд вважав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основним боргом (кредитом), процентів за користування грошовими коштами, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, оскільки розмір отриманого та не повернутого вчасно кредиту підтверджено матеріалами справи, а розмір відсотків за користування кредитними коштами, передбачений укладеним між сторонами договором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 27 вересня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Сало Т. Б., Копаничук С. Г.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду на 24 жовтня 2024 року в порядку письмового провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів на підтвердження видачі кредиту та розміру заборгованості.
Позивачем на підтвердження укладення договору та відповідно отримання позичальником не надано Умов та Правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта і Тарифів, що у сукупності із Заявою, свідчило б про укладення у належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг.
Розмір нарахованих відсотків є завищеним та не відповідає вимогам ЗУ «Про споживче кредитування».
Позивачем не було надано доказів того, що між сторонами у письмовому вигляді було обумовлено ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитом, а також відповідальність у вигляді пені та комісії за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Окрім того позивач неправомірно продовжував нараховувати відсотки поза межами строку дії договору.
Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Бізнес Позика» не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
17 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» було укладено договір №177313-КС-001 про надання кредиту, відповідно до якого позивач надає відповідачеві грошові кошти у розмірі 17 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором (а. с. 45-46).
Строк кредиту - 16 тижнів, процентна ставка в день 1,02052219% фіксована, загальний розмір кредиту 17 000 грн, термін дії договору до 09 березня 2021 року, орієнтовна загальна вартість кредиту - 29 760 грн.
Протягом терміну дії кредиту процентна ставка нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом (п. 2).
У п. 3 договору визначено графік платежів.
На а. с. 21-24 паспорт споживчого кредиту із аналогічними умовами.
На а. с. 20 анкета клієнта із паспортними даними ОСОБА_1 , номером телефону, адресою електронної пошти, номер банківської картки № НОМЕР_1 .
На а. с. 62-64 фотокопії паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 .
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не заперечував факту укладення договору від 17 листопада 2020 року №177313-КС-001 (а. с. 76).
Як видно із квитанції №305130568 від 17 листопада 2020 року ТОВ «Бізнес Позика» о 17 год. 33 хв. переказало на картку № НОМЕР_2 17 000 грн із призначенням платежу «Перерах. Коштів ОСОБА_2 ІПН 3038503236 зг. до кредитного договору №177313-КС-001 від 17.11.2020 Без ПДВ» (а. с. 27).
На виконання ухвали суду першої інстанції АТ «Універсал Банк» надало відповідь, із якої вбачається, що на ім'я відповідача (ІПН НОМЕР_3 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 (а. с. 117).
Відповідно до наданої банком виписки по вказаному рахунку 17 листопада 2020 року о 17 год. 33 хв. на картку № НОМЕР_1 було зараховано 17 000 грн (а. с. 130).
Згідно із розрахунком заборгованості за договором №177313-КС-001 від 11 листопада 2020 року станом на 09 червня 2023 року розмір заборгованості становить 34 434,17 грн, з яких 16 211,54 грн - заборгованість за кредитом, 18 223,17 грн - заборгованість за процентами. Також із розрахунку вбачається, що 22 листопада 2020 року ОСОБА_1 частково погасив заборгованість у розмірі 1 860 грн (а. с. 47-55).
Позиція суду апеляційної інстанції
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно вимог ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
На підтвердження позовних вимог позивачем було надано оферту про укладення (а. с. 16), акцепт на укладення договору (а. с. 25), докази перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неукладеність між сторонами кредитного договору, оскільки такий факт ОСОБА_1 підтверджував у відзиві на позовну заяву (а. с. 76).
Апеляційний суд зауважує на тому, що ОСОБА_1 не оспорює у судовому порядку факт укладення кредитного договору із посиланням на те, що його персональні дані були використані третіми особами, а отже не заперечується факт укладення між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 договору від 17 листопада 2020 року №177313-КС-001.
Окрім того факту укладення договору підтверджується частковим його виконанням ОСОБА_1 22 листопада 2020 року у розмірі 1 860 грн.
Доводи щодо ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування кредитних коштів та розміру заборгованості є безпідставними.
Так, як зазначалося, на вимогу суду за клопотанням позивача АТ «Універсал Банк» підтвердило належність вказаного у кредитному договорі банківського рахунку № НОМЕР_1 саме ОСОБА_1 , а також надало виписку по банківському рахунку про зарахування 17 000 грн 17 листопада 2020 року о 17 год. 33 хв.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що аналогічні час та дата зазначені у квитанції, наданій позивачем, на підтвердження перерахування відповідачеві кредитних коштів.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що розмір нарахованих відсотків є завищеним та не відповідає вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування», колегія суддів зазначає, що доказів визнання недійсними обумовлених сторонами умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, відповідач не надав.
Також суд першої інстанції вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивач неправомірно продовжував нараховувати відсотки поза межами строку дії договору, адже як видно із розрахунку заборгованості проценти за користування кредитом нараховувалися до 09 березня 2021 року включно, що відповідає визначеному умовами договору строку його дії.
Твердження відповідача про те, що на підтвердження укладення договору та відповідно отримання позичальником не надано Умов та Правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта і Тарифів, що у сукупності із Заявою, свідчило б про укладення у належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг, є надуманими та не стосуються предмету спору у цій справі, оскільки позивач не є банківською установою.
Наданий позивачем розрахунок, в якому відображено інформацію стосовно загальної кількості днів користування кредитом, відповідає умовам договору і цілком підтверджує нарахування процентів за користування кредитом.
Жодних доказів, які б спростовували розмір заборгованості відповідач суду не надав.
Ураховуючи викладене, а також те, що кредитний договір містить усі істотні умови, у ньому зазначені паспортні дані відповідача, заборгованість за кредитом частково погашалася, апеляційний суд приходить до висновку, що місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика».
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, понесені судові витрати зі сплати судового збору у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції слід залишити за ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді С. Г. Копаничук
Т. Б. Сало