Справа № 755/2670/23 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2265/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
08 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 06 червня 2023 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин Чернігівської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого не офіційно, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого:
- вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.09.2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі;
- ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 26.12.2022 року звільнений умовно-достроково на підставі ст. 81 КК України з невідбутим терміном 1 рік 3 місяці 4 дні;
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 08.02.2023 приблизно о 11:50, тобто під час дії Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022, який неодноразово продовжено, зайшов до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, де об'єктом своїх злочинних посягань він обрав товар належний ТОВ «Вигідна покупка», а саме: тепловентилятор марки «Liberton» моделі «LFH-5400».
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення ОСОБА_7 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, підійшов до стійки, де розташований товар.
Після чого, ОСОБА_7 почав передивлятись товар, який лежав на верхніх полицях, а потім на нижній полиці взяв тепловентилятор марки «Liberton» моделі «LFH-5400» у чорній картонній коробці до рук та направився до виходу з магазину «Аврора».
У подальшому, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, безперешкодно перетнув лінію контролю та каси не розрахувавшись за товар, що був у нього в руках, та намагався зникнути з місця злочину, направившись до виходу з приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », але свій злочинний намір до кінця довести не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками охорони магазину. Своїми діями ОСОБА_7 намагався спричинити матеріальної шкоди потерпілому ТОВ «Вигідна покупка» на суму 549 грн.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 06 червня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 25.09.2020 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць. Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 08 лютого 2023 року, тобто з моменту його фактичного затримання. Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без зміни. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні. Вирішено питання речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вирок Дніпровського районного суду м. Києва.
До початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 подав клопотання про скасування вироку та закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав клопотання та просив його задовольнити, пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримав клопотання та просив його задовольнити, пояснення прокурора ОСОБА_9 , який поклався на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в клопотанні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 51 КУпАП передбачалась відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Викрадення чужого майна вважалось дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Неоподатковуваний мінімум доході громадян - грошова сума розміром 17 гривень, встнолена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподатковуваний мінімум доходів громадян в законах або іншим нормативно - правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочині або правопорушень, для яких сума ноподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК України для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до положень ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Диспозицією ч. 4 ст. 185 КК України передбачена кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Таким чином, особа, за наявності підстав, несла кримінальну відповідальність за ст. 185 КК України, у взаємозв'язку зі ст. 51 КУпАП, пп.169.1.1 ст. 169 ПК України, у разі, якщо сума крадіжки перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
9 серпня 2024 року набув чинності Закон № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону 3886-IX) передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Отже, з урахуванням вимог Закону № 3886-IX від 18 липня 2024 року особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням вимог Закону № 3886-IX від 18 липня 2024 року особа підлягає кримінальній відповідальності за ст. 185 КК України, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
При цьому колегія суддів враховує, що згідно з ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з положеннями ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Колегія суддів наголошує, що Закон № 3886-IX не є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Проте, зміни, внесені Законом № 3886-IX від 18 липня 2024 року у ст. 51 КУпАП, безпосередньо впливають на розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність, і такі зміни поліпшують становище особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 КК України.
За вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2023 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні 08.02.2023 закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинену повторно,в умовах воєнного стану, належного ТОВ «Вигідна покупка» майна на загальну суму 549 грн.
Станом на 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн., податкова соціальна пільга, яка становить 50% від його розміру, складає 1342 грн.
З урахуванням положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX, підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, на момент вчинення ОСОБА_7 крадіжки майна розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 268,40 грн. (1342х0,2=268,40 грн.), тобто, ОСОБА_7 вчинено кримінальне правопорушення.
Разом з тим, з огляду на вимоги Закону № 3886-IX, який має зворотню дію в часі, положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX, підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає у 2023 році кримінальна відповідальність, становить 2684 грн. (1342х2=2684 грн.).
Зважаючи на те, що вартість таємно викраденого 08.02.2023 ОСОБА_7 чужого майна становила 549 грн., тобто, є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону 3886-IX та положень Податкового кодексу України з 1 січня 2023 року настає кримінальна відповідальність, а саме 2684 грн., колегія суддів, з урахуванням вимог ст. 58 Конституції України, ст. 3, 5 КК України, вважає, що станом на час апеляційного розгляду - 08.10.2024 - законом усунута караність діяння, вчиненого ОСОБА_7 08.02.2023, і таке діяння з 1 січня 2024 року є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 51 КУпАП (в редакції Закону 3886-IX від 18 липня 2024 року).
За змістом п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин, з урахуванням вимог ст. 417 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України щодо ОСОБА_7 - закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з чим клопотання обвинуваченого підлягає до задоволення.
У зв'язку із закриттям кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , колегія суддів вважає за необідне скасувати запобіжний захід, застосований до ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні, а саме у виді тримання під вартою, звільнивши останнього з-під варти негайно в залі суду.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 06 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України - скасувати.
Кримінальне провадження № 12023100040000534, внесене до ЄРДР 08 лютого 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України - закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у виді тримання під вартою - скасувати, звільнивши ОСОБА_7 з-під варти негайно в залі суду.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4