23 жовтня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/9766/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою
Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»
на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Марфіної Н. В.
від 21 лютого 2024 року
у справі Дніпровського районного суду міста Києва № 755/19480/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські електричні послуги» звернулось до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач є єдиним у місті Києві постачальником універсальної послуги постачання електричної енергії побутовим споживачам. За адресою: АДРЕСА_1 ТОВ «Київські електричні послуги» відкрито особовий рахунок побутового споживача електроенергії № 14440206001. Вищевказана квартира належить відповідачу на праві власності. Таким чином, відповідач є користувачем електричної енергії. Інформації щодо нового власника на вищезгадану квартиру ні від відповідача ні від третіх осіб до Товариства не надходило. Позивач вказував, що внаслідок порушення зобов'язань у відповідача виникла заборгованість за оплату вказаних послуг, яка виникла з 01 січня 2019 року по 30 червня 2023 року та становить 18 721,36 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача. Також просив відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн., що були сплачені позивачем за подання позову до суду.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21.02.2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 3 369 гривень 84 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 483 гривні 12 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ТОВ «Київські енергетичні послуги» - Марковська Віолетті Валеріївна подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Також просила відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати з оплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Позивач категорично не погоджується з рішення суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції не врахував всі обставини справи та докази, що наявні у матеріалах справи, а також неправильно застосував норми матеріального та процесуального права в ході вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідач шляхом фактичного споживання електричної енергії, приєдналась до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції «Побутова» для індивідуальних побутових споживачів. Відповідачу відкрито особистий рахунок споживача електроенергії № 14440206001 за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до п. 13 розділу 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії», коли відбулася передача постачальнику універсальних послуг персональних даних щодо побутового споживача під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи.
Представник апелянта зазначала, що станом на 01.09.2019 року відповідач не відмовилася від постачання електричної енергії, продовжуючи її споживати. Договір та факт його укладання не оспорювався у судовому порядку. Станом на дату подачі позовної заяви та апеляційної скарги звернення від відповідача, в тому числі позовних заяв, щодо розподілу обліку споживання електричної енергії, також не надходило. Отже, відповідач є стороною Договору, а відтак зобов'язана виконувати обов'язок згідно Договору у повному обсязі.
Також вказує нате, що суд першої інстанції при дослідженні всіх доказів у справі не робив додаткових запитів до сторін у справі щодо необхідності/можливості залучення інших співвідповідачів до розгляду справи, а відтак самостійно та з власних міркувань вирішив питання кола залучених осіб у справі та щодо поділу заявлених позовних вимог.
В своїй апеляційній скарзі посилається на практику Верховного Суду викладену у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц, в якій зазначено, що співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регресу). Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення проігноровано норми процесуального законодавства і ухвалено заочне рішення у справі, не зважаючи на відсутність одночасно усіх умов, визначених ст. 280 ЦПК України, а також на відсутність згоди позивача на ухвалення заочного рішення у справі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позовуменше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на заочне рішення суду від 21 лютого 2024 р. в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітом про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного суду та електронної скриньки позивача ТОВ «Укр кредит фінанс» та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання 04 травня 2024 року відповідачкою ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідачу на праві власності належить 18/100 частини квартири за якою виникла заборгованість за комунальні послуги, ОСОБА_1 має нести відповідальність пропорційно своїй частці у квартирі у розмірі 3 369,85 грн.
При цьому, суд першої інстанції наголосив на тому, що в межах розгляду даної справи позивач мав можливість скористатись процесуальним правом подати клопотання про витребування доказів, за якими можливо було встановити співвласників квартири АДРЕСА_2 , оскільки при зверненні з даним позовом до суду позивачу було відомо про наявність таких співвласників.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з п. 10 ч.1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту технічного перепланування спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частки співвласника.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом: 1) оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, 2) або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, 3) або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Судом встановлено, що 18/100 частини кв. АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 на праві спільній частковій власності (а. с. 20).
Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як вбачається з витягу, особовий рахунку № НОМЕР_1 , відкрито на ім'я ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18).
Як з'ясовано судом та підтверджується наявними у справі доказами, на підтвердження заявлених позовних вимог щодо розміру заборгованості, Товариством долучено до матеріалів справи розрахунок заборгованості за послуги з надання електричної енергії, однак, внаслідок прострочення сплати за фактично надані послуги, за адресою: АДРЕСА_1 утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 18 721,36 грн., яка розрахована за період з січня 2019 року по червень 2023 рік (а. с. 7-12).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку задовольняючи частково позовні вимоги, з огляду на те, що у цій справі ТОВ «Київські енергетичні послуги» пред'явило вимогу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги лише до ОСОБА_2 , яке є власником 18/100 квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . До інших співвласників квартири позовних вимог не заявлено.
Відтак, за відсутності договору, який визначає солідарне зобов'язання або домовленості між співвласниками щодо порядку несення витрат за отримані послуги та не визначення іншого уповноваженого власника квартири, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 3 369 гривень 84 коп., тобто пропорційно до його частки у спільному майні, та відмову позивачу у стягненні решти суми заборгованості, яка підлягає сплаті іншими співвласниками квартири, до яких позовних вимог не заявлялося.
Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 344/1792/16-ц (провадження № 61-22264св18).
Доводи апеляційної скарги про те, що співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки стягнення заборгованості за послуги з особи, яка не залучена до участі в справі в якості співвідповідача, які по закону несе солідарну відповідальність за сплату житлово-комунальних послуг, позбавляє останню права подати до суду заяви, заперечення, в тому числі і заяви щодо застосування строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при дослідженні всіх доказів у справі не робив додаткових запитів до сторін у справі щодо необхідності/можливості залучення інших співвласників, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки саме позивачу при зверненні з позовною заявою належить обов'язок визначитись з заявленими позовними вимогами, способом захисту, а також з суб'єктним складом учасників спірних правовідносин.
При цьому, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до іншого співвласника квартири за адресою АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги.
Доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні оскаржуваного рішення проігноровано норми процесуального законодавства і ухвалено заочне рішення у справі, не зважаючи на відсутність одночасно усіх умов, визначених ст. 280 ЦПК України, а також на відсутність згоди позивача на ухвалення заочного рішення у справі, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне.
Звертаючись з позовною заявою позивач зокрема просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2023 року відкрито позовне провадження. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 32-33).
За даними з Єдиного державного демографічного реєстру № 104349601 від 22.12.2023 року відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31).
Копію ухвали суду першої інстанції від 25 грудня 2023 року разом із копією позовної заяви з додатками надіслано за наведеним зареєстрованим місцем проживання відповідачки, але поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінчення терміну зберігання» (а.с. 34, 35 ).
Позивач, звернувшись з апеляційною скаргою, зазначив адресу відповідачки: АДРЕСА_3 , що є аналогічною тій, яку зазначив позивач у позовній заяві, і на яку судом першої інстанції здійснювалося направлення судової кореспонденції.
Отже, суд першої інстанції виконав свій обов'язок про направлення копії ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви з додатками на адресу відповідача, яка є його зареєстрованим місцем проживання.
Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною або іншим учасником справи.
Таким чином, з огляду на наведені процесуальні норми копія ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви з додатками вважаються врученими відповідачу у належний спосіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Зі змісту ухвали про відкриття провадження вбачається, що судові засідання не призначались, судовий розгляд проведено за наявними у справі матеріалами, відтак судові повістки на адресу відповідача не направлялися і підстави для застосування положень ч. 3 ст. 376 ЦПК України відсутні.
Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування у провадженні цієї справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживанням, однак у встановлений строк відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін не подавав, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив заочне рішення в порядку ст. 280 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судові витрати понесені скаржником у суді апеляційної інстанції не відшкодовуються та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Судді: Є. П. Євграфова
О. В. Желепа
О.Ф. Мазурик