Справа № 11-cc/824/5725/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/35139/24-к
17 жовтня 2024 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.08.2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000000050 від 12.01.2023 року та накладено арешт на автомобіль марки Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , vin номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , із забороною використовувати автомобіль марки Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , vin номер НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_6 усім фізичним особам, а також вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зміни права власності на дане рухоме майно.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.08.2024 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що розгляд клопотання прокурора відбувався без участі сторін, власник майна так само як і його адвокат, були позбавлені можливості висловити свої заперечення, відносно клопотання. Тому, суд задовольняючи клопотання помилково прийшов до висновку, що вказаний транспортний засіб відповідає критеріям речового доказу.
Вказує, що на день розгляду клопотання про накладення арешту орган досудового розслідування не довів у який спосіб вилучене майно може бути речовими доказами та не надав доказів, що вилучене майно є знаряддям вчинення правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, що вилучене майно є об'єктом кримінально протиправних дій або був набутий кримінально протиправним шляхом. Крім того, починаючи з моменту вилучення 10.07.2024 р. органом досудового розслідування, не здобуто доказів, що вилучено майно здобуте, отримане у незаконний спосіб, або є об'єктом кримінально протиправних дій, отже сьогодні відсутні підстави у органу досудового розслідування для подальшого утримання майна ОСОБА_6 .
Посилається апелянт і на те, що обставини у даному кримінальному провадженні не містять жодних відомостей, що вищевказаний транспортний засіб був придбаний ОСОБА_9 за кошти, які здобути шахрайським шляхом. При цьому, а ні ОСОБА_6 , а ні ОСОБА_9 не є підозрюваними у справі, більш того у справі відсутні потерпілі, і не заявлено цивільний позов, про який зазначає суддя в оскаржуваній ухвалі.
Звертає адвокат увагу суду, що продовження арешту майна, яке не відповідає критеріям речового доказу та у вилучені якого судом не надавався дозвіл, свідчить про порушення «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу та вимогами захисту основоположних прав особи, та позбавленням права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.08.2024 року представник стверджує, що власник майна та його представник не були присутні при розгляді клопотання прокурора в суді першої інстанції, копію оскаржуваної ухвали власник майна змогла отримати лише 14.08.2024 року.
В судове засідання прокурор, власник майна чи його представник не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду. Разом з тим, прокурор направив клопотання про відкладення судового засідання, однак колегія суддів визнала причину відкладення неповажною.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності апелянта та прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.08.2024 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а її апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним слідчим управлінням Національної поліції України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000050 від 12.01.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209 КК України.
В ході досудового розслідування встановлене злочинне угрупування, протиправна діяльність якого пов'язана із незаконним втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, впровадженням фінансового механізму, направленого на привласнення (в тому числі шляхом обману та/або зловживання довірою) коштів громадян України та іноземців під виглядом їх участі в інвестиційних проектах, з подальшою легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Проведеними заходами зазначено громадян України, які в період з 2022 року по теперішній час зорганізувались з метою запровадження та функціонування міжнародної шахрайської схеми, з використанням електронно-обчислювальної техніки, що полягає в діяльності спеціально створених торговельних платформ, які начебто дозволяють отримувати надприбутки від купівлі-продажу різних активів (торгівля валютою, криптовалютою, цінними паперами, дорогоцінними металами, тощо), після отримання коштів ошуканих громадян, організатори оборудки, їх легалізують шляхом запуску бізнес-проєктів, придбання рухомого та нерухомого майна.
Так під час досудового розслідування вище вказаного кримінального провадження, отриманні відомості від оперативних працівників Департаменту кіберполіції Національної поліції України, відповідно до яких встановлено, що починаючи з 2022 року на території України діє організована транснаціональна злочинна група, яка за попередньою змовою між собою, вчиняють незаконні дії пов'язанні із введенням в оману громадян Європейського союзу, щодо здійснення перерахунків коштів у вигляді віртуальних активів з метою розробки ІТ технологій, в подальшому шахрайським шляхом заволодівають даними коштами, чим заподіяли шкоди в особливо великих розмірах, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В подальшу вище вказані особи, з метою реалізації злочинного умислу, направлені на легалізацію (відмивання) коштів отриманих злочинним шляхом, конвертують віртуальні активи у готівку та витрачають їх на об'єкти рухомого та нерухомого майна, тим самим вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України.
Відповідно наданим матеріалам оперативних працівників ДКП НПУ встановлено, що до числа даної транснаціональної злочинної організації, входять ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також інші невстановлені на даний час особи, які розробили спільно злочинний план дій, який полягав у вчиненні шахрайських дій відносно громадян України та Європейського союзу з метою привласнення грошових коштів та подальшу їх легалізацію.
Так ОСОБА_9 , знаходив через знайомих йому осіб - потенційних інвесторів з числа громадян України та іноземців, які мали намір інвестувати грошові кошти начебто в успішні на території України ІТ-проекти, зокрема розробку кріптобірж. Після чого ОСОБА_10 маючі достатні знання в галузі ІТ- технологій, створював видимість початку розробки та подальшої активної роботи кріптобірж.
В подальшому, ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , з метою заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами інвесторів, переконували останніх в необхідності перерахунку коштів у вигляді віртуальних активів (криптовалюти) на підконтрольні їм електронні гаманці, які в подальшому знімалися у вигляді готівки, шляхом їх конвертації в обмінних пунктах, а фактичні домовленості між ними та інвесторами не виконувались.
Отриману готівку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 легалізували шляхом придбанням автотранспорту, а також об'єктів нерухомого майна, зокрема таких, як:
- Земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:05:005:5038, .до розташована на території Гореницької сільської ради, Бучанського району, Київської області, придбана 03.06.2024, зареєстровано за ОСОБА_11 ;
- Земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:05:005:5087, що розташована на території Гореницької сільської ради, Бучанського району, Київської області, придбана 03.06.2024, зареєстровано за ОСОБА_11 ;;
- Будинок, загальною площею 166 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , придбано 03.06.2024 зареєстровано за ОСОБА_11 ;
- Автомобіль марки NISSAN ROGUE SPORT, д.н.з. НОМЕР_4 , придбаний 04.02.2022 року, знаходиться у власності ОСОБА_9 ;
- Автомобіль марки TOYOTA HIGHLANDER, д.н.з. НОМЕР_5 , придбаний 29.02.2024, зареєстровано за ОСОБА_11 .
Слід зазначити, що ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_10 , з метою прикриття своєї незаконної діяльності, що полягає у легалізації (відмивання) коштів отриманих злочинним шляхом, придбані об'єкти нерухомого та рухомого майна, цілеспрямовано та умисно реєструють право власності за ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який являється батьком ОСОБА_9
09.07.2024 року проведено обшук на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва за № 757/26276/24-к від 10.06.2024 в автомобілі марки Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , vin номер НОМЕР_2 , що станом на 19.06.2024 року належало на праві власності ОСОБА_11 .
Так, за результатами проведеного обшуку, вилучено вище вказаний автомобіль марки Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , vin номер НОМЕР_2 .
Слід зазначити, що ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_10 , з метою приховання активів куплених за кошти, що здобуті можливо злочинним шляхом, здійснюють перереєстрацію права власності на автомобіль Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , на матір ОСОБА_10 , а саме на ОСОБА_6 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Орган досудового розслідування вважає, що вказаний транспортний засіб придбаний за кошти отримані незаконним шляхом, від можливої протиправної діяльності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
09.07.2024 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_12 автомобіль марки Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , vin номер НОМЕР_6 , визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
В подальшому прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 направлено клопотання про накладення арешту на майно від 10.07.2024 року до Печерського районного суду м. Києва.
30.07.2024 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_13 , за результатами розгляду клопотання про накладення арешту на майно, прийнято рішення про повернення клопотання прокурору для і опрацювання, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків з моменту проголошення повного тексту судового рішення, яке відбулося 02.08.2024 року о 11 год. 40 хв. відповідно до ухвали № 757/31722/24-к.
Органом досудового розслідування, зазначені недоліки в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_13 № 757/31722/24-к, усуненні.
07.08.2024 року (клопотання датоване 02.08.2024 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернулася до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023000000000050 від 12.01.2023 року, а саме на автомобіль марки Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , vin номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , із забороною використовувати автомобіль марки Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , vin номер НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_6 усім фізичним особам, а також вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зміни права власності на дане рухоме майно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва 07.08.2024 року вказане клопотання прокурора задоволено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказаний автомобіль, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.
Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.
Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінальних правопорушень та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.
Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси юридичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000000050 від 12.01.2023 року та накладено арешт на автомобіль марки Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , vin номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , із забороною використовувати автомобіль марки Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , vin номер НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_6 усім фізичним особам, а також вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зміни права власності на дане рухоме майно, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_14 ОСОБА_15 Рибак
Справа № 11-cc/824/5725/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/35139/24-к
17 жовтня 2024 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 року, -
Враховуючи, що складання судового рішення у формі ухвали вимагає часу, суд, у відповідності до ч. 2 ст. 376 КПК України, обмежується складанням і оголошенням його резолютивної частини, з складанням повного тексту ухвали не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини судового рішення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000000050 від 12.01.2023 року та накладено арешт на автомобіль марки Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , vin номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , із забороною використовувати автомобіль марки Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , vin номер НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_6 усім фізичним особам, а також вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зміни права власності на дане рухоме майно, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали буде оголошено учасникам провадження 22 жовтня 2024 року о 16 год. 20 хв.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4