Апеляційне провадження № 22-ц/824/16655/2024
Справа № 753/10496/24
22 жовтня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів: Фінагеєва В.О., Яворського М.А., вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 11 вересня 2024 року засобами поштового зв'язку направив апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, та, пропустивши строк на апеляційне оскарження, заявив клопотання про поновлення вказаного строку, мотивоване тим, що копію оскаржуваного рішення було отримано представником ОСОБА_2 21 серпня 2024 року.
Для вирішення питання стосовно відкриття апеляційного провадження листом-запитом Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року справу № 753/10496/24 було витребувано зі Дарницького районного суду м. Києва.
24 вересня 2024 року вказана цивільна справа надійшла до Київського апеляційного суду.
При перевірці матеріалів справи судом з'ясовано, що оскаржуване рішення було ухвалене 01 серпня 2024 року, таким чином, строк апеляційного оскарження розпочався 02 серпня 2024 року та закінчився 02 вересня 2024 року (враховуючи вихідні дні).
Подавши апеляційну скаргу 11 вересня 2024 року представник відповідача пропустив вказаний строк.
При поданні апеляційної скарги представником ОСОБА_2 зазначено, що оскаржуване рішення було отримане ним 21 серпня 2024 року, проте, як вбачається з матеріалів справи, на а.с. 60 наявна довідка від 08 серпня 2024 року про доставку електронного документу, а саме копії рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року, до електронного кабінету ОСОБА_1 (документ було доставлено до електронного кабінету відповідача відповідно до довідки: 08.08.2024 5:14:48).
Відтак, оскільки в матеріалах справи наявна довідка від 08 серпня 2024 року про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача, представником ОСОБА_2 мали бути зазначені інші поважні підстави пропущення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишено без руху, надано строк на усунення недоліків та роз'яснено, що для усунення недоліків необхідно протягом десяти днів подати до суду виправлену редакцію апеляційної скарги із зазначенням вірного найменування суду, до якого подається апеляційна скарга, долучити документи, що підтверджують сплату судового збору та вказати інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначені в апеляційній скарзі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року, визнані судом неповажними.
11 жовтня 2024 року засобами електронного зв'язку на електронну пошту Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що адвокат Правдивець С.М. у серпні та вересні 2024 року здійснював волонтерську діяльність, тому даний факт завадив йому вчасно подати апеляційну скаргу.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, а зазначені в ньому підстави для поновлення строку визнаються неповажними, враховуючи, що додані до клопотання докази (копія подяки без дати її видачі, копія листа-подяки від 24 травня 2022 року на ім'я Адвокатського бюро) жодним чином не свідчать про особисту зайнятість представника ОСОБА_2 у волонтерській діяльності в період з дати отримання копії оскаржуваного рішення (08 серпня 2024 року) по дату подання апеляційної скарги 11 вересня 2024 року.
Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Суд зобов'язаний запобігати зловживанню учасниками процесу їхніми права та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу).
Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить принцип неприпустимості зловживання правами.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенції) (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, оскільки відповідач та його представник не зазначили інші поважні причини пропущення строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. 185, 357, 358 ЦПК України,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.