справа №757/7604/24 Головуючий у І інстанції - Литвинова І.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/12561/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
22 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів,-
установив:
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів.
В обґрунтування вимог позову зазначив, що він отримує на свою банківську картку Ощадбанку НОМЕР_8 пенсійні виплати.
11 січня 2024 року, приблизно о 22:20 год, він зайшов у застосунок «Ощад 24» та побачив, що з його рахунку та вказаної банківської картки зникли гроші на загальну суму 20812, 92 грн.
В цей же день о 22:25 год він відразу звернувся на гарячу лінію Ощадбанку, з метою з'ясування причин і обставин цієї події та блокування банківської картки.
Менеджер гарячої лінії повідомила йому, що банку невідомо, яким чином шахраї отримали доступ до його коштів, порадила наступного дня звернутися до поліції та заблокувала його картку й обліковий запис взагалі.
12 січня 2024 року він особисто звернувся до Трускавецького відділення Ощадбанку з наданням йому обґрунтованих роз'яснень по вчиненому невідомими особами злочину відносно нього.
Він попросив співробітника відділення банку надати йому інформацію, щодо можливостей того, як шахраї могли вчинити таке кримінальне правопорушення, а відповідні служби (службові особи) Ощадбанку не змогли убезпечити його рахунок і взагалі не спромоглися поінформувати, щодо зняття з його рахунку крупної суми коштів.
Все, що він зміг отримати у відділенні, так це Виписку по картковому рахунку за січень місяць поточного року, в якій зазначено, що 05 січня 2024 року на рахунок позивача надійшли кошти у розмірі 20930 грн., а вже 09 січня цього ж року в період з 15:07 год до 15:08 год трьома переказами (на суму 5942 грн., 7450 грн. та 7200 грн.) на загальну суму 20812, 92 грн. з урахуванням комісійного збору у сумі 220, 92 грн. кошти з його рахунку було викрадено невідомими зловмисниками.
При цьому ніяких sms та push повідомлень не надходило.
На його думку, працівники банку ніяким чином не пересвідчились про особу - власника коштів, які зберігаються на відкритих рахунках, та не підтвердили добровільність проведення грошових переказів особливо у зазначеному випадку, коли розміри переведених коштів значно перебільшують встановлені самим Ощадбанком ліміти.
Жодних інформаційних повідомлень в той день з цього приводу від працівників Ощадбанку до нього не надходило.
Зазначеною карткою він не проводить розрахунки у мережі Інтернет.
Картка не має прив'язки до системи GooglePay.
Реквізити картки ним особисто нікому не передавалися та ніколи не розголошувалися.
Просив суд, стягнути з відповідача на свою грошові кошти у розмірі 20812, 92 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року у задоволенні зазначеного вище позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, щосаме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказівсумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Суд першої інстанції мав би встановити, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування його доводів, не довів, що він, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
Вказує, що він, як споживач банківських послуг та користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Списання грошових коштів з його карткових рахунків відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції.
Просив суд, скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
На вказану апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що операції, щодо списання банком грошових коштів з рахунку № НОМЕР_2 у сумі 20812,92 грн. відбулося відповідно до умов Договору, на підставі введених особисто позивачем даних Платіжної картки НОМЕР_9 та з використанням коду, який надходив після введення даних платіжної картки на фінансовий номер телефону позивача під час реєстрації в системі дистанційного банківського обслуговування, а твердження позивача про те, що він не здійснював вказаних операцій не підтверджено належними та допустимими доказами.
Позивач 14 січня 2024 звернувся до АТ «Ощадбанк» із заявою про поверненнякоштів у сумі 20812,92 грн., безпідставно списаних з рахунку № НОМЕР_2 .
15 січня 2024 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Ощадбанк» із заявою про опротестуванняоперацій списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_2 у сумі20592 грн.
Отже, звернення позивача до банку відбулося з порушенням 3-денного строку, встановленого Договором ДКБО, а твердження апелянта у зворотному є безпідставним.
Крім цього, операції MobileBanking через Інтернет здійснюється без лімітних обмежень.
Наголошує, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що він не здійснював будь-яких операцій, щодо переказу грошових коштів з рахунку № НОМЕР_2 у сумі 20592 грн.
Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року залишити без змін.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 червня 2019 року ОСОБА_1 , відповідно до заяви №2486265/240916 про приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), відкрито рахунок № НОМЕР_3 (№ НОМЕР_2 ) та видано платіжну картку № НОМЕР_4 .
Згідно з пунктом 3.1 заяви про приєднання, шляхом підписання зазначеної заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), Клієнт беззастережно приєднується до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, яка на день підписання заяви на приєднання розміщена на Інтернет-сторінці банку www.oshadbank.ua та укладає з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку.
20 лютого 2020 року ОСОБА_1 , відповідно до заяви 2486265/240916 про приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), відкрито рахунок № НОМЕР_5 .
Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції на дату проведення спірних операцій 09 січня 2024 року є публічно доступним на Інтернет-сторінці AT «Ощадбанк» www.oshadbank.ua - Розділ «Картки/Договори, тарифи та інші документи».
Відповідно до п. 1.11 ДКБО позивач погоджується, що у результаті приєднання до ДКБО, раніше укладений з банком договір(-ри) про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, викладається у новій редакції, і подальше обслуговування ОСОБА_1 здійснюється на умовах, викладених у ДКБО.
Згідно з п. 2.2 заяви ОСОБА_1 в якості контактної інформації вказано номер мобільного телефону НОМЕР_6 . Пунктом 3.3.2 заяви фінансовим номером ОСОБА_1 визначено номер мобільного телефону НОМЕР_6 .
Відповідно до п. 5.1 заяви від 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 погоджується з тим, що ця заява про приєднання та додатки до договору складають єдиний документ - договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
ОСОБА_2 підтвердив ознайомлення та погодження із Правилами користування карткою, тарифами, які діють на дату підписання заяви від 20 лютого 2020 року (п. 5.5 заяви).
Відповідно до п. 3.5 Розділу III ДКБО банк і ОСОБА_1 допускають можливість використання у вигляді електронного підпису підтвердження через одноразовий цифровий пароль, який містить комбінацію символів у вигляді цифр, що генерується МПС. і яку направляють держателю картки у вигляді SMS-повідомлення на верифікований номер мобільного телефону клієнта, зафіксований в інформаційних системах Банку.
Сторони домовились, що послідовне введення одноразового цифрового паролю, отриманого на номер мобільного телефону, повідомлений клієнтом банку у порядку та спосіб, визначений договором або ідентифікація клієнта шляхом біометрії, є аналогом власноручного підпису клієнта. Всі документи, операції клієнта, що ініціюються в електронному вигляді і підписані/підтверджені за допомогою електронного підпису вважаються такими, що підписані власноручним підписом клієнта та юридично прирівнюються до документів, отриманих від Клієнта на паперовому носії, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України. Електронний підпис не може бути визнано недійсним через те, що він не має статусу кваліфікованого електронного підпису чи через його електронну форму (п. 17.1.5 Розділу XVII ДКБО).
При цьому, розділом IX ДКБО передбачено наступне: клієнт зобов'язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, CVV2\CVC2, строк дії, номер Картки тощо, ризик і відповідальність за несанкціоноване
21 грудня 2023 року о 14:00:15 ОСОБА_1 за допомогою телефону з фінансовим номером НОМЕР_6 здійснив реєстрацію у системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7» та визначив спосіб входу у систему шляхом використання коду доступу, який надіслано банком на фінансовий номер телефону Sms «21.12.2023 14:00:29 « НОМЕР_7 ».
09 січня 2024 року 15:07:51 год. здійснено переказ коштів з рахунку ОСОБА_1 через UKR KYIV MOBILE BANKING у сумі 5942 грн., з комісією за операцію 64, 42 грн.; о 15:08:15 год. - у сумі 7450 грн., з комісією за переказ коштів 79, 50 грн.; о 15:08:53 год. - у сумі 7200 грн., з комісією - 77 грн. Транзакційні sms не надсилалися по картці, оскільки послуга sms-інформування не була підключена.
11 січня 2024 року о 22:30:59 картку ОСОБА_1 , після його звернення, заблоковано банком.
12 січня 2024 року, о 13:44 год., як встановлено з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 отримав нову банківську картку з причин втрати без PIN-коду, сплативши комісію за перевипуск.
12 січня 2024 року за заявою ОСОБА_1 . Відділення поліції №2 Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області внесено відомості про кримінальне правопорушення за №12024141140000015, згідно з фабулою якого, 12 січня 2024 року у чергову частину ВП №2 Дрогобицького ВРП ГУНП у Львівській області надійшла письмова заява від ОСОБА_1 , датована 12 січня 2024 року, який просив вжити заходи до невстановленої особи, яка 09 січня 2024 року шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки зняла з його банківської картки Ощадбанк № НОМЕР_8 грошові кошти у розмірі 20812 грн., чим спричинила йому матеріальну шкоду на вказану суму.
Також 16 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до AT «Ощадбанк» із заявою, датованою 14 січня 2024 року, про повернення коштів у сумі 20812, 92 грн., які перебували на його картковому рахунку № НОМЕР_2 і якими безперешкодно заволоділи невстановлені особи, та вимогою про проведення службового розслідування за фактом вчинення шахрайських (злочинних) дій невідомими особами.
17 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до AT «Ощадбанк» із заявою про опротестування операцій списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_2 у сумі 20592 грн. - суми переказів 09 січня 2024 року без врахування комісій на загальну суму 220, 92 грн.
За результатами розгляду вказаних заяв ОСОБА_1 банк листом від 19 січня 2024 року (вих. №22/4-02/460/2024/с) надав відповідь стосовно операцій списання коштів 09 січня 2024 року з вищевказаного рахунку у сумі 20812, 92 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів прийшов до висновку, що обставини, на які посилався позивач як на підставу позовних вимог, належними доказами не підтверджено.
З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з частиною першою ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч. 1 ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Відповідно до ч. 2 ст. 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
У ст. 1073 ЦК України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з преамбулою Закону України «Про платіжні послуги» даний закон визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Відповідно до п. 57 ч. 1 ст. 1 Закону платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.
Згідно вимог ст. 35 Закону Емісія/надання користувачу платіжного інструменту здійснюється надавачем платіжних послуг на підставі договору, укладеного між надавачем платіжних послуг та користувачем. Порядок емісії платіжних інструментів для використання в платіжних системах визначається правилами відповідних платіжних систем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Відповідно до п. 20 Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління Національного банку України №164 від 29 липня 2022 року (далі - Положення) Емісія/надання користувачу платіжного інструменту здійснюється емітентом на підставі договору, укладеного між емітентом та користувачем. Емітент укладає з користувачем договір та вносить до нього зміни в порядку, визначеному законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку щодо вимог до договорів про надання платіжних послуг, укладених надавачами платіжних послуг зі споживачами, та цим Положенням.
Користувач зобов'язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень (п. 136 Положення).
Згідно з п. 140 Положення, користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.
Як встановлено судом першої інстанції, сторони, після приєднання ОСОБА_1 до договору комплексного обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), домовились, що послідовне введення одноразового цифрового паролю, отриманого на номер мобільного телефону, повідомлений клієнтом банку у порядку та спосіб, визначений договором або ідентифікація клієнта шляхом біометрії, є аналогом власноручного підпису клієнта. Всі документи, операції клієнта, що ініціюються в електронному вигляді і підписані/підтверджені за допомогою електронного підпису вважаються такими, що підписані власноручним підписом клієнта та юридично прирівнюються до документів, отриманих від Клієнта на паперовому носії, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України. Електронний підпис не може бути визнано недійсним через те, що він не має статусу кваліфікованого електронного підпису чи через його електронну форму (п. 17.1.5 Розділу XVII ДКБО).
При цьому, розділом IX ДКБО передбачено наступне: клієнт зобов'язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, CVV2\CVC2, строк дії, номер Картки тощо, ризик і відповідальність за несанкціоноване.
Таким чином, вищезазначеними положеннями законодавства та умовами Договору передбачений обов'язок позивача надійно зберігати та не передавати стороннім особам електронний платіжний засіб та інші персональні дані, які дозволять ініціювати та/або санкціонувати платіжну операцію; клієнт відповідає за всі суми по операціях з платіжною карткою, якщо її передано сторонній особі або вчасно не повідомлено Банк про використання картки сторонніми особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання операцій з використанням наданих користувачу платіжних інструментів та обмеження щодо таких операцій визначаються договором між надавачем платіжних послуг та користувачем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Відповідно до ст. 41 Закону Ініціатором платіжної операції може бути, зокрема платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції).
Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції.
Згідно з вимогами ст. 42 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено ним Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом. Згода на виконання платіжної операції (пов'язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача.
Порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актам и Національного банку України. Виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону. Виконання платіжних операцій з цифровими грошима здійснюється відповідно до правил, визначених Національним банком України. Надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою / з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників (ст. 46 Закону).
Частиною 1 ст. 47 Закону визначено, що надавач платіжних послуг платника зобов'язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції.
Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача. Порядок завершення платіжної операції в платіжній системі визначається правилами платіжної системи з урахуванням положень цього Закону (ст. 49 Закону).
Для виконання платіжних операцій з коштами (крім електронних грошей) банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема поточні рахунки - рахунки, що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства (ст. 63 Закону).
Згідно ст. 68 Закону України«Про платіжні послуги», електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавані платіжних послуг зобов'язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів. Надавані платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; ініціювання дистанційної платіжної операції.
Згідно ст. 86 Закону, надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
З матеріалів справи вбачається, а саме з Виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 з використанням платіжної картки № НОМЕР_4 09 січня 2024 року у період з 15:07 год. по 15:08 год. проведено наступні операції по рахунку:
- 09 січня 2024 року 15:07:51 год. переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING у сумі 5 942, 00 грн, комісія за перерахунок 64, 42 грн;
- 09 січня 2024 року 15:08:15 год. переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING у сумі 7 450, 00 грн, комісія за переказ коштів 79, 50 грн;
- 09 січня 2024 року 15:08:53 год. переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING у сумі 7 200, 00 грн, комісія за переказ коштів 77, 00 грн.
При зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що 11 січня 2024 року, приблизно о 22:20 год., він зайшов у застосунок «Ощад 24» та побачив, що з його рахунку та вказаної банківської картки зникли гроші на загальну суму 20812, 92 грн, тобто невідомі особисвоїми шахрайськими діями заволоділа його грошовими коштами, які були на картковому рахунку № НОМЕР_2 .
Позивач вказував, що жодних смс - повідомлень про проведені транзакції за картковим рахунком за прив'язаним до мобільного додатку «Ощад24» номером телефону, а саме тел. НОМЕР_6 він не отримувала. Він не розголошував третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коди та іншу конфіденційну інформацію. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали. Банком не було доведено, що він своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до даних АТ «Ощадбанк» 09 січня 2024 року 15:07:51 год. здійснено переказ коштів з рахунку ОСОБА_1 через UKR KYIV MOBILE BANKING у сумі 5942 грн., з комісією за операцію 64, 42 грн.; о 15:08:15 год. - у сумі 7450 грн., з комісією за переказ коштів 79, 50 грн.; о 15:08:53 год. - у сумі 7200 грн., з комісією - 77 грн.
Транзакційні sms не надсилалися по картці, оскільки послуга sms-інформування не була підключена.
Відповідно до п. 17.2.9 Договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО) до якого приєднався позивач, інформація щодо здійснення Клієнтом операцій в Системі ДБО (дистанційного банківського обслуговування) фіксується в електронних протоколах, які зберігаються у Банку, і які Сторони домовилися вважати належним та допустимим доказом при розгляді судом або іншим компетентним органом, установою спору між ними або спору за їх участю.
Згідно з п. 17.4.4 ДКБО Клієнт персонально відповідає за зберігання і не розголошення третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних при роботі ДБО, компрометацію ідентифікаційних/авторизаційних даних за допомогою вірусів і програм-шпигунів на персональному програмному забезпеченні Клієнта. Банк не несе відповідальності за операції з Картковим рахунком Клієнта при розголошенні третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних, відсутності сертифікованого антивірусного забезпечення.
Судом першої інстанції встановлено, що верифікацію проведено коректно за допомогою введення позивачем даних платіжної картки, зокрема CVC та з використанням власно обраного під час первинної реєстрації 21 грудня 2023 року у системі «Ощад 24/7» коду доступу-паролю, без введення яких операцію щодо перерахунку коштів неможливо завершити.
Тобто, код доступу міг бути відомий тільки особі, яка здійснювала операції з платіжною карткою шляхом отримання повідомлення на фінансовий номер, а саме ОСОБА_1 .
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.
Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки стороною позивача, як споживач банківських послуг та користувач карток, не доведено факту, що він своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Крім того, згідно з п. 17.3.78 ДКБО Банк не несе відповідальності за наслідки операцій в Системі ДБО, здійснених з використанням Облікового запису Клієнта, відповідальність за такі операції несе особисто Клієнт, а не Банк.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, на які посилався позивач як на підставу позовних вимог, належними доказами не підтверджено.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду, повторюють доводи позовної заяви та відповіді на відзив.
При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв'язку, та з урахуванням недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 , ухвалено обґрунтоване рішення про відмову у їх задоволенні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба