справа №757/20457/23 Головуючий у І інстанції - Матійчук Г.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/12463/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
22 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року
у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
установив:
Утравні 2023 року ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» звернулося до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування вимог позову зазначило, що ОСОБА_1 є власницею кв. АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Інформація з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна.
ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС», основним видом діяльності якого є «Комплексне обслуговування об?єктів», до 01 лютого 2022 року надавало послуги з утримання будинку та його прибудинкової території, виконувало функції балансоутримувача будинку, надавало житлово-комунальні послуги на підставі укладених з власниками квартир, нежитлових приміщень та машиномісць.
Відповідно до листа Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Саперне Поле 3» вих. 22 січня 2022 року №5 загальними зборами Саперне Поле 3»від 20 листопада 2021 року співвласники прийняли рішення, щодо початку самозабезпечення будинку АДРЕСА_1 разом з вбудованим паркінгом, який є невід?ємною частиною зазначеного будинку з 01 лютого 2022 року.
Між ним та ОСОБА_1 був укладений Договір №203-084/1 від 10 травня 2018 року предметом якого є надання житлово-комунальних послуг, в т. ч. послуг з утримання будинку, прибудинкової території, послуг з централізованого постачання холодної водовідведення, додаткових послуг.
Відповідно до п. 3.1. Договору №203-084/1 від 10 травня 2018 року розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі рахунку, виставленого Виконавцем. Рахунок надається Споживачу до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з п. 5.1.10. Договору №203-084/1 від 10 травня 2018 року виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані Послуги пеню у розмірі, встановленому цим Договором, інфляційні збитки а три проценти річних відповідно до ст.625 ЦК України.
28 травня 2018 року відповідач ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 », що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені від 28 серпня 2018 року, видане Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області серії НОМЕР_1 .
Вказує, що відповідач користувалась та отримувала надані їй послуги, однак, не виконувала свого зобов'язання, щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню із відповідача на його користь, включаючи інфляційну складову боргу та 3 % річних, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Просило суд, стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за надані послуги з утримання та управління будинку, прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг за період із 01 грудня 2019 року по 31 січня 2022 року в розмірі 133603, 09 грн., а саме: 90134, 92 грн. - основної заборгованості, 37271, 11 грн. - інфляційної складової боргу, 6197, 06 грн. - 3 % річних, та судові витрати.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року зазначений вище позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» заборгованість за надані послуги з утримання та управління будинку, прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг за період із лютого 2020 року по грудень 2021 року у розмірі 82799, 02 грн. - основної заборгованості, 33559, 86 грн. - інфляційної складової боргу, 5485, 80 грн. - 3 % річних та судовий збір у розмірі 2447, 79 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на те, що рішення ухвалено судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, щопозивач приховав від суду ту обставину, що заборгованість за той же вид послуг - утримання будинку та прибудинкової території, за тією ж адресою утворення заборгованості, а саме по кв. АДРЕСА_1 , позивач вже стягує в іншій справі №757/5538/23-ц за період з 22 січня 2020 по 31 січня 2022 року, по цій справ вже видано судовий наказ.
Таким чином, позивач фактично допустив зловживання процесуальними правами і звернувся до суду з одними й тими ж вимогами в наказному та позовному провадженні одночасно.
Вказує, що позивач не надав суду доказів того, що він у встановлений законом спосіб був визначений виконавцем житлово-комунальних послуг чи обраний управителем.
Наголошує, що 26 червня 2020 року відбулися установчі збори співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , на яких більшістю голосів співвласників було прийнято рішення про створення ОСББ «Саперне поле 3» затверджено статут Об'єднання.
Листом ОСББ «Саперне поле 3» від 24 вересня 2020 року №01/20 позивача - ТОВ «КУЖЕ «Новосервіс» було повідомлено про створення та державну реєстрацію Об'єднання.
28 лютого 2021 року було проведено загальні збори співвласників, на яких було вирішено: - обрати управителем багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 - ТОВ «СК Концепт Сервіс 2»; - створити резервний фонд та встановлено обов'язковий щомісячний розмір внеску - 1,50 грн./1 кв.м., який має сплачуватися до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим; - доручити Правлінню повідомити ТОВ «КУЖЕ «Новосервіс» про прийняті рішення; - визначити дату початку управління будинком управителем датою припинення строку дії договорів співвласників із ТОВ «КУЖЕ «Новосервіс» як з виконавцем послуг з утримання та управління будинку, прибудинковоїтериторії, комунальних та додаткових послуг.
26 квітня 2021 ОСББ повідомило ТОВ «КУЖЕ «Новосервіс» листом за вих. №132 про прийняте рішення та необхідність взяти участь у комісії з передачі будинку з 01 травня 2021 року.
Зазначає, що у зв'язку із обранням управителем ТОВ «СК Концепт Сервіс 2», договори, які позивач всупереч вимогам Закону укладав з співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 припинили свою дію з 01 травня 2021 року.
Позивач в порушення законодавства та умов договорів не здійснив проведення остаточного нарахування плати за послуги, також без будь-якої правової підстави продовжив нараховувати плату за послуги та стягував в судовому порядку по 31 січня 2022 року включно.
19 березня 2024 року ОСББ «Саперне поле 3» з метою захисту інтересів усіх співвласників будинку звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про зобов'язання ТОВ «КУЖЕ «Новосервіс» припинити зловживання правами, а саме зобов'язати ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» припинити зловживання своїми правами та скасувати нарахування за послуги співвласникам будинку АДРЕСА_1 за період з 01 травня 2021 року по 31 січня 2022 року.
08 квітня 2024 року Ухвалою судді Господарського суду м. Києва було відкрито провадження у справі №910/3336/24 та прийнято позовну заяву ОСББ «Саперне поле 3» до розгляду.
Просила суд, скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
На вказану апеляційну скаргу ТОВ «КУЖЕ «Новосервіс» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/5538/23-ц судовий наказ, виданий Печерським районним судом м. Києва 21 березня 2023 року на підставі заяви ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційну складову боргу з ОСОБА_1 - скасовано.
Вказує, що нарахування плати за надані послуги здійснювалось відповідно до умов Договору №203-084/1 від 10 травня 2018 року та з урахуванням вимог чинного законодавства.
Зазначає, що в житловому буд. АДРЕСА_1 збори співвласників будинку не приймали рішення із проханням призначити управителя будинку відповідним уповноваженим органом, та, відповідно, такий орган не оголошував і не проводив конкурс з призначенням управителя в цьому будинку до 01 травня 2021 року.
Факт створення ОСББ не є безпосереднім початком його господарської діяльності з управління багатоквартирним будинком.
Наголошує, що таким чином воно було учасником житлово-комунальних правовідносин, щодо буд. АДРЕСА_1 до 31 січня 2022 року.
Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року залишити без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є власницею кв. АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Інформація з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна.
ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс», основним видом діяльності якого є «Комплексне обслуговування об?єктів», до 01 лютого 2022 року надавало послуги з утримання будинку та його прибудинкової території, виконувало функції балансоутримувача будинку, надавало житлово-комунальні послуги на підставі укладених з власниками квартир, нежитлових приміщень та машиномісць.
Відповідно до листа ОСББ «Саперне поле 3» вих. 22 січня 2022 року №5 загальними зборами «Саперне поле 3» від 20 листопада 2021 року співвласники прийняли рішення щодо початку самозабезпечення будинку АДРЕСА_1 разом з вбудованим паркінгом, який є невід'ємною частиною зазначеного будинку з 01 лютого 2022 року.
Між ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» та ОСОБА_1 був укладений Договір №203-084/1 від 10 травня 2018 року предметом якого є надання житлово-комунальних послуг, в т. ч. послуг з утримання будинку, прибудинкової території, послуг з централізованого постачання холодної водовідведення, додаткових послуг.
Відповідно до п. 3.1. Договору №203-084/1 від 10 травня 2018 року розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі рахунку, виставленого Виконавцем. Рахунок надається Споживачу до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з п. 5.1.10. Договору №203-084/1 від 10 травня 2018 року виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані Послуги пеню у розмірі, встановленому цим Договором, інфляційні збитки а три проценти річних відповідно до ст.625 ЦК України.
28 травня 2018 року ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 », що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені від 28 серпня 2018 року, видане Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області серії НОМЕР_1 .
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що стягнення із відповідача заборгованості за період із грудня 2019 року по січень 2020 року не відповідають обставинам справи, оскільки вказана заборгованість уже була предметом розгляду у іншій справі, а саме №757/7880/20-ц, стосовно якої виносилось судове рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини четвертої ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує.
Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №45 від 24 січня 2006 року, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, власник, наймач житлового приміщення зобов'язаний сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є щомісячна сплата позивачу вартості наданих послуг.
Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч.2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Хоча у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15.
Посилання відповідача, щодо ненадання житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки позивач не надав суду доказів того, що він у встановлений законом спосіб був визначений виконавцем житлово-комунальних послуг чи обраний управителем, не беруться до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки не знаходять належного обґрунтування та підтвердження.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власницею кв. АДРЕСА_1 .
Між ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» та відповідачем був укладений Договір №203-084/1 від 10 травня 2018 року предметом якого є надання житлово-комунальних послуг, в т. ч. послуг з утримання будинку, прибудинкової території, послуг з централізованого постачання холодної водовідведення, додаткових послуг.
Позивачем надано розрахунок заборгованості відповідача, як власниці кв. АДРЕСА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги є об'єктивним і належним доказом, що містить відомості, щодо розміру нарахованих відповідачу сум, і здійснений на основі затверджених в установленому порядку тарифів та пропорційно до загальної площі належної відповідачу квартири.
Відповідачем не спростовано такий розрахунок належними та достатніми доказами, а також не надано контррозрахунок чи відомостей про відсутність заборгованості чи існування боргу у меншому розмірі.
Крім того, відповідач заперечуючи проти вказаної заборгованості не надала суду належних доказів, що вона у встановленому чинним законодавством порядку відмовилася від послуг, які надавались їй позивачем.
Разом з тим, відповідач не заперечує, що нею не в повній мірі сплачувались житлово-комунальні послуги, надані позивачем.
Враховуючи викладене, та, зважаючи на доведеність факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань, щодо утримання належного їй майна та ухилення від оплати наданих їй позивачем комунальних послуг, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача нарахованої позивачем за період з із лютого 2020 року по грудень 2021 року заборгованості за спожиті комунальні послугиу розмірі 82799, 02 грн.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, що заборгованість за той же вид послуг, за тією ж адресою позивач вже стягує в іншій справі №757/5538/23-ц за період з 22 січня 2020 по 31 січня 2022 року та по цій справ вже видано судовий наказ, оскільки ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/5538/23-ц судовий наказ, виданий Печерським районним судом м. Києва 21 березня 2023 року на підставі заяви ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційну складову боргу з ОСОБА_1 - скасовано.
Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, що 19 березня 2024 року ОСББ «Саперне поле 3» з метою захисту інтересів усіх співвласників будинку звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про зобов'язання ТОВ «КУЖЕ «Новосервіс» припинити зловживання правами, а саме зобов'язати ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» припинити зловживання своїми правами та скасувати нарахування за послуги співвласникам будинку АДРЕСА_1 за період з 01 травня 2021 року по 31 січня 2022 року, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 12 вересня 2024 року у задоволенні зазначеного вище позову відмовлено повністю.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма, щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Оскільки судом встановлено, що заборгованість за надані житлово-комунальні послуги відповідача становить 82799, 02 грн., що в свою чергу свідчить про прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, обґрунтованим є і висновок суду про наявність підстав для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Правильність нарахованих інфляційних збитків у сумі 33559, 86грн. та 3% річних у сумі 5485, 80 грн. відповідач не спростувала.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт існування у відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є обґрунтованим.
При цьому, слід зазначити, що відповідач не надала жодних доказів на спростування обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, надавши на підтвердження цих обставин суду належні, допустимі та достовірні докази.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду, повторюють доводи відзиву на позовну заяву.
Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв'язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс», ухвалено обґрунтоване рішення про їх часткове задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року та у зв'язку із залишенням рішення суду першої інстанції без змін, необхідно поновити його дію.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба