справа №759/811/24 Головуючий у І інстанції - Тиха О.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/12664/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
22 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 травня 2024 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
установив:
У січні 2024 року АТ «Сенс Банк'звернулося доСвятошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування вимог позову зазначало, що 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №618574646.
Відповідно до умов Кредитного договору банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов Договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації, однак відповідач своїх зобов'язань не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Просило суд, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №618574646 у розмірі 190709, 33 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 травня 2024 року зазначений вище позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» суму заборгованості за кредитним договором №618574646 у розмірі 190709, 33 грн. та судовий збір по справі у розмірі 2860 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказується на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, щосудом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що позивачем не доведено укладення кредитного договору №618574646 від 27 лютого 2020 року.
Без наявності в матеріалах справи акцепту з боку Банку пропозиції на укладення кредитного договору неможливо встановити на яких саме умовах такий було укладено, та чи було його укладено взагалі.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договорупро споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Вказував і на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що сума у розмірі 116417,57 грн. була знята з його рахунку внаслідок несанкціонованого доступу до рахунку третьої особи ОСОБА_2 , яка викрала його картки та його мобільний телефон, збільшила кредитний ліміт, зняла та розпорядилась коштами на власний розсуд.
Вироком суду в кримінальній справі вказані обставини були встановлені та не підлягають доведенню. Він кредитні кошти фактично не отримував.
Просив суд, скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 травня 2024 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.
Згідно ч.13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27 лютого 2020 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 підписано оферту на укладення угоди про надання кредиту №618574646, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк», паспорт споживчого кредиту та графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, які в сукупності становлять кредитний договір, відповідно до умов якого АТ «Альфа Банк» відкрило останньому поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі до 200000 грн.
Відповідно до оферти ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб.
Підставою для укладення цієї угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк».
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 17 липня 2023 року становить 190709,33 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався нормами частин 1 та 2 ст. 207 ЦК України про те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ч. 1 ст. 615 ЦК України, не припустима одностороння відмова від зобов'язання.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №618574646 від 27 лютого 2020 року у відповідача, станом на 17 липня 2023 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 190709,33 грн., що підлягає стягненню з відповідача, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується належними та допустимими доказами.
У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 на спростування заявлених вимог не надав суду належних доказів щодо відсутності заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та/або будь-яких доказів, які б свідчили про неправомірність укладеного між сторонами правочину.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору, а також зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог з боку відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача кредитної заборгованості підлягає судовому захисту в порядку, визначеному п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а відповідно позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості за кредитним договором №618574646 у розмірі 190709, 33 грн.
Доводи апеляційної скарги, щодо неприйняття оферти, апеляційним судом відхиляються, оскільки спростовуються випискою по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 , а сама оферта підписана позичальником.
Відхиляються також і доводи, що сума у розмірі 116417,57 грн. була знята з рахунку апелянта внаслідок несанкціонованого доступу до рахунку третьої особи ОСОБА_2 , оскільки всі нарахування Банк здійснював у відповідності до умов підписаного відповідачем Кредитного договору та згідно з тарифами Банку.
Крім того, подання ОСОБА_1 заяви до правоохоронних органів та ухвалення Вироку Святошинським районним судом м. Києва від 26 січня 2022 року не звільняло ОСОБА_1 від обов'язку сплати суми мінімального платежу згідно з умовами Кредитного договору.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року встановлено, що потерпілим, цивільним позивачем ОСОБА_1 було заявлено до ОСОБА_2 цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої вчиненими нею кримінальними правопорушеннями на суму 116417, 57 грн.
В судовому засіданні потерпілий, цивільний позивач, його представник уточнили позовні вимоги, а саме: у зв'язку зі сплатою ОСОБА_2 10000 грн., цивільний позивач просив стягнути з неї шкоду в розмірі 106417, 57 грн.
Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні цивільний позов ОСОБА_1 визнала в повному обсязі.
Суд, ураховуючи норми ст. 1166, 1192 ЦК України, дійшов висновку про задоволення цивільного позову та стягнувіз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 106417, 57 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба