09 жовтня 2024 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/15197/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів:Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі представника позивача - адвоката Діденка С. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Васюка Миколи Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Катющенко В. П.
від 25 червня 2024 року
у цивільній справі № 755/16656/23 Дніпровського районного суду міста Києва
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про розірвання шлюбу
В жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що з 16.06.2020 р. перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з червня 2022 року їх фактичні шлюбні відносини припинились, оскільки з червня 2022 року подружжя спільно (під одним дахом) не проживає, спільного господарства не веде. З червня 2022 року сторони знаходяться на значній відстані один від одного, особисто майже не зустрічаються, спілкуються дуже рідко засобами телефонного зв'язку. Спільні інтереси з відповідачем з часом звелися виключно до обставин виховання спільної дитини, інших спільних інтересів не мають. Інші життєві обставини, що складали зміст і суть шлюбу з часом змінилися та наразі відсутні. Кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім'я припинила своє існування. Вказував, що з відповідачем, усвідомлюючи реалії відносин, що склалися останнім часом неодноразово піднімали питання розлучення та щоразу відтерміновували звернення до суду з позовом, оскільки мали надію, що сімейне життя налагодиться та повернеться у звичне русло. Однак, час показав, що життєві обставини не змінились, позивач як і раніше перебуває далеко від сім'ї та не має змоги приймати участь у сімейному житті, психологічно з дружиною ще більше віддалились один від одного. За таких обставин, позивач дійшов остаточного та категоричного висновку, що відновлення фактичного спільного життя та збереження шлюбу вже неможливе. Посилаючись на викладене, просив задовольнити позов.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року позов задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16.06.2020 р. у Дніпровському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 786 - розірвано.
В апеляційній скарзі адвокат Васюк М. М., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановить нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідач бажає зберегти подружні стосунки з позивачем, наявність спільної малолітньої дитини, постійне відвідування позивачем дитини та відповідача, проводження вихідних у квартирі ОСОБА_1 , регулярне спілкування між сторонами та відсутність інших судових спорів між сторонами.
Зазначає, що безпідставна відмова у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції створила перешкоди скаржнику належним чином користуватись передбаченими нормами ЦПК України процесуальними правами, що в свою чергу призвело до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Діденко С. М., в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним.
Зазначає, що у даній справі порушень процесуальних прав відповідача на участь у судовому засіданні не було і не могло бути, оскільки відповідача скористався своїми процесуальними правами та висловив свою правову позицію щодо позовних вимог, надавши відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, та докази, які на його думку, доводять неможливість розірвання шлюбу. Скаржник не вказав причину неможливості взяти участь у судовому засіданні 25 червня 2024 року, утім сторона відповідача тричі клопотала перед судом першої інстанції (17 квітня 2024 р, 23 травня 2024 року та 25 червня 2024 р.) про відкладення розгляду справи, через неможливість прибути в судові засідання, які були задоволені районним судом, а ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року сторонам надавався строк на примирення терміном три місяці. На момент ухвалення рішення суду, справа розглядалась більше восьми місяців, заходи примирення не призвели до поновлення сімейних відносин.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Діденко С. М. проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Від адвоката Васюка М. М., в інтересах ОСОБА_1 , 09 жовтня 2024 року через підсистему Електронний суд (що надійшло до підсистеми 08 жовтня 2024 року о 19:20) надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи з тих підстав, що в цей день, 09 жовтня 2024 року, адвокат Васюк М. М. перебуватиме в судовому засідання Ірпінського міського суду Київської області (справа №367/490/23) в якості представника ТОВ «Аверс-Сіті», про що подано скріншот сторінки сайту «Судова влада». Також, як зазначено в клопотанні, адвокат Рудніцький О. Л. перебував у щорічній відпустці з 07 жовтня 2024 року по 13 жовтня 2024 року, що підтверджується наказом № 50-К від 04 жовтня 2024 року, що також унеможливлює його присутність в якості представника відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду 09 жовтня 2024 року.
Вирішуючи питання поважності причин неявки у судове засідання та наявності підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги, встановлено, що в матеріалах відсутні докази на підтвердження наявності у адвоката Рудніцького О. Л. повноважень на представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції. Також при перевірці інформації на сайті Судова влада, щодо зайнятості адвоката Васюка М. М. у справі № 367/490/23, встановлено, що вказана справа призначена до судового розгляду на 19 листопада 2024 року на 10 год. 30 хв. Відомості про розгляд даної справи саме 09 жовтня 2024 року о 12 год. 00 хв. на вказаному сайті відсутні.
Частинами 1,2 ст. 372 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на наведене, ураховуючи неповажність причин неявки у судове засідання стороною скаржника, що належним чином повідомлений про час та місце розгляд у справи, відсутні підстави для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву до неї, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 16.06.2020 р. у Дніпровському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено відповідний актовий запис № 786.
Сторони від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом також встановлено, що сторони з червня 2022 року не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, проживають окремо. Позивач наполягає на розірванні шлюбу, переконаний, що продовження спільного подружнього життя неможливо. В наданий районним судом строк на примирення подружжя не примирилось.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги заяву позивача, суд вважає, що причини, які спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення. Ураховуючи, що сім'я сторін розпалась, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, та з огляду на приписи ст. 24 СК України та ст. 16 Загальної декларації прав людини, ч. 3 ст. 105 СК України, ст. 109 СК України, суд дійшов висновку про розірвання шлюбу між сторонами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписом статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з частиною другою статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Статтею 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 36 СК України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України.
Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є неможливим.
Згідно з усталеною судовою практикою, викладеною у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Вжиті судом першої інстанції за клопотанням відповідача заходи примирення подружжя не дали бажаного відповідачу результату, а отже колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанцій про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них. Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги щодо можливості збереження сім'ї суперечать встановленим у справі обставинам, які свідчать про те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, щопідтверджує його стійке бажання розлучитися і не мати сімейних (шлюбних) стосунків із відповідачем.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до оцінки моральний якостей позивача, та бажання попри категоричну його незгоду, зберегти шлюб.
Доводи апеляційної скарги про те, що безпідставна відмова у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції створила перешкоди скаржнику належним чином користуватись передбаченими нормами ЦПК України процесуальними правами, що в свою чергу призвело до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства не знайшли свого підтвердження, та спростовуються матеріалами справи.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Васюка Миколи Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 21 жовтня 2024 року.
Судді: Є. П. Євграфова
Т. О. Писана
Д. Р. Гаращенко