09 жовтня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/15280/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді- Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Коткової О. А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Коткової Ольги Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва у складі судді Лужецької О. Р.
від 19 червня 2024 року
у цивільній справі № 753/2606/24 Дарницького районного суду міста Києва
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_3 ,
третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 червня 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення у даній справі, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 605 грн 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Коткова О. А., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить додаткове рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в загальній сумі 110 000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заяви. В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.
Зазначає, що суд першої інстанції за власної ініціативи зменшив суму судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав неспівмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт без відповідного клопотання відповідача. Суд першої інстанції неналежно дослідив наявні у матеріалах справи докази та не врахував, що договором про надання правничої допомоги встановлено фіксований розмір гонорару, у зв'язку з цим помилково визнав, що понесені витрати є неспівмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, а справа є типовою та нескладною за своєю суттю.
Правом подачі відзиву учасники справи не скористались.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Коткова О. А. підтримала подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Інші учасники справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належно.
Від адвоката Машкова К.Є., в інтересах ОСОБА_3 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване вступом адвоката у справу й необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, в задоволенні якого колегією суддів, з урахуванням думки представника позивача, яка заперечувала про відкладення розгляду справи, відмовлено оскільки не встановлено поважних причин неприбуття представника у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Додаткове рішення оскаржується в частині відмови у стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в загальній сумі 110 000 грн.
З матеріалів справи слідує, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 червня 2024 року позов задоволено.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 000,00 гривень.
10 червня 2024 року від адвоката Коткової О. А., в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені ним у зв'язку з розглядом даної справи Дарницьким районним судом м. Києва, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, надану Адвокатським об'єднанням «Еверлігал» у розмірі 120 000 грн. та судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 605 грн 60 коп.
З матеріалів справи слідує, що 29.11.2023 р. між адвокатським об'єднанням «Еверлігал» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги № 23/11-11, де визначено усі істотні умови.
29.11.2023 р. між адвокатським об'єднанням «Еверлігал» та ОСОБА_1 укладено додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 23/11-11, яким визначено вартість послуг.
Матеріалами справи встановлено, що представник позивача ОСОБА_5 , яка приймала участь у справі є адвокатом, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9502/10 від 18.09.2020 р. (а.с.88), повноваження підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги на підставі договору про надання правничої допомоги № 23/11-11 від 29.11.2023 р. (а.с.87).
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правничої допомоги №23/11-11 від 29.11.2023 р., укладеного між адвокатським об'єднанням «Еверлігал» та ОСОБА_1 ; копію додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги №23/11-11 від 29.11.2023 р.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_5 ; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги; копію детального опису наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги №23/11-11 від 29.11.2023 р.; копію акту № 1 приймання передачі наданих послуг від 05.05.2024 р. по додатку №1 від 29.11.2023 р. до Договору про надання правничої допомоги №23/11-11 від 29.11.2023 р., на суму 100 000 грн., ПДВ - 20 000 грн., разом 120 000 грн.; платіжна інструкція №25 від 06.12.2023 р. про сплату 60 000 грн., платіжна інструкція №217 від 29.01.2024 р., про сплату 60 000 грн.
Відповідно до додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 23/11-11 від 29.11.2023 р., сторони погодили, що розмір винагороди Об'єднання за надання всіх видів правничої допомоги (включаючи будь-які види правових (юридичних) послуг та робіт), у межах даної цивільної справи незалежно від обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та кількості часу, витраченого на їх надання (виконання), становить: за попередній аналіз наданих клієнтом документів, підготовку та подання позову, супровід розгляду справи під час провадження в суді першої інстанції - 100 000 грн., крім того ПДВ - 20 000 грн., що разом становить 120 000 грн.
Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в № 1 приймання передачі наданих послуг від 05.05.2024 р. по додатку №1., вбачається, що адвокатом надано послуги, загальна вартість яких складає 100 000 грн., крім того ПДВ - 20 000 грн., що разом становить 120 000 грн., а саме: аналіз наданих клієнтом документів, підготовку та подання позову, супровід розгляду справи під час провадження в суді першої інстанції, участь у судових засіданнях у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено надання йому послуг адвокатом, та враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн,
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).
Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята-шоста статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3)розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження №14-280цс18), зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
У постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 19 березня 2024 року у cправі № 922/4078/23, додатковій ухвалі від 12 березня 2024 року у справі № 904/1105/23зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).Разом з тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ятою, шостою статті 126 ГПК України). Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони),але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Положення частин четвертої-сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України ідентичні нормам частин третьої-шостої, дев'ятої статті 141 ЦПК України, тому наведені правові висновки застосовні до справи.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2024 року у справ №463/641/17 (провадження №61-1577св24).
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначаючи час на надання позивачу вищенаведених послуг та видів правничої допомоги, суд першої інстанції вірно виходив із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Заявлені представником позивача суми за послуги правничої допомоги, які зазначені в Описі, Акті та Додатку № 1, не могли потребувати у фахівця у галузі права значного часу, виходячи з того, що дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю, а тому, суд керуючись принципом справедливості та розумності вірно вважав за потрібне не присуджувати позивачу заявлену ним суму витрат на правову допомогу та виходячи із критерію розумності їхнього розміру дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для компенсації позивачу витрат у розмірі 10 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції за власної ініціативи зменшив суму судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав неспівмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт без відповідного клопотання відповідача є помилковими й не ґрунтуються на положеннях частини три статті 141 ЦПК України та не ураховують відповідних правових позицій Верховного суду з наведеного питання.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному додатковому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування додаткового рішення в оскаржуваній частині та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Коткової Ольги Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 21 жовтня 2024 року.
Судді: Є. П. Євграфова
Т. О. Писана
Д. Р. Гаращенко