02 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого суддіПодільського районного суду міста Києва від 16 серпня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 16.08.2024 задоволено клопотання слідчого СВ УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень.
Цією ж ухвалою покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- повністю утриматись від спілкування зі свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;
- здати на зберігання до територіальних органів/територіальних підрозділів Державної міграційної служби паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в'їзд до України (за їх наявності).
Справа № 758/10015/24 Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5905/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .
Термін дії обов'язків, покладених судом визначено строком до 13.10.2024.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що встановивши у судовому засіданні факт перебування на утриманні у ОСОБА_6 неповнолітньої дитини, дружини та батьків пенсійного віку, матеріальний стан підозрюваного, а саме розмір його заробітної плати та відсутність будь-якого майна, слідчий суддя фактично позбавив можливості підозрюваного внести визначений розмір застави, оскільки він є не співрозмірним та не може бути внесений, що в подальшому призведе до зміни запобіжного заходу у виді застави на тримання під вартою.
На думку апелянта, такий запобіжний захід є невиправданим, з огляду на те, що органом досудового розслідування не доведені факти існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також не доведено обґрунтованість підозри.
Також, апелянт вказувала, що наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду слідчий обґрунтовує лише тяжкістю покарання, що не може вважатися єдиною підставою для висновку про існування цього ризику та повинна враховуватися у сукупності з іншими обставинами, підтвердженими належними і допустимими доказами.
Крім того, слідчий не навів достатніх доводів на обґрунтування того, що підозрюваний має реальну можливість та відповідно може здійснити спроби незаконно впливати на свідків.
Що стосується впливу підозрюваного на експертів, то на момент вручення підозри, експертизи, на які посилається орган досудового розслідування, вже виготовлені, а тому незрозуміло, яким чином підозрюваний може вплинути на експерта або на висновки експертизи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом УП в метрополітені ГУ Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 29.06.2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022102070000238, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України.
Згідно даних клопотання, ОСОБА_6 , перебуваючи з 28.02.2019 на посаді директора ТОВ «СВІТЛОВОДСЬКИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ», діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, заволодів грошовими коштами АТ «Укргазвидобування» в особливо великих розмірах на загальну суму 22 480 233, 16 грн., які були перераховані підконтрольному йому підприємству від АТ «Укргазвидобування» в період з 27.01.2023 по 28.04.2023.
У межах вказаного кримінального провадження 13.08.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 191 КК України.
14.08.2024 слідчий СВ УП в метрополітені ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 16.08.2024 задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 гривень.
Цією ж ухвалою покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- повністю утриматись від спілкування зі свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;
- здати на зберігання до територіальних органів/територіальних підрозділів Державної міграційної служби паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в'їзд до України (за їх наявності).
Термін дії обов'язків, покладених судом визначено строком до 13.10.2024.
З такими висновками колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 183 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які вказують на існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя на час розгляду клопотання дійшов правильного висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави у меншому розмірі, ніж зазначено у клопотанні слідчого, а саме в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 757 000 грн.із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, його матеріальним станом, та у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 і запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а також буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 грн., із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення та розміром збитків, заподіяння яких інкриміновано ОСОБА_6 , є обґрунтованим, та підстав для висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу або відмови у задоволенні клопотання слідчого, про що порушує питання захисник в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Висловлені захисником під час апеляційного розгляду доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність вказаних у клопотанні ризиків ретельно перевірялися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про існування у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, та дані про особу підозрюваного.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність наведеного слідчим у клопотанні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків та експертів у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_6 є необґрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, розміру грошових коштів в сумі 22 480 233, 16 грн., заволодіння якими інкриміновано підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що застава саме у межах 250 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 757 000гривень, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 193, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 16 серпня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3