1 жовтня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 06.03.2023, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.1 ст.357, ч.1 ст.135 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч.3 ст.187 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 1 ст.135 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 2 років 6 місяців обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Криве Озеро Миколаївської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.1 ст.357, ч.1 ст.135 КК України та призначено йому покарання:
- за ч.3 ст.187 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 1 ст.135 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 2 років 6 місяців обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна,
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_7 03.04.2020 близько 11 год. 00 хв., перебуваючи біля ділянки АДРЕСА_5 , діючи умисно, переслідуючи мету нападу, направленого на заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , шляхом вільного доступу проникли на територію вказаного домоволодіння, яке належить ОСОБА_11 . Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 через вхідні двері увійшли до вказаного будинку та побачили ОСОБА_11 . Після чого ОСОБА_7 схопив ОСОБА_11 , а ОСОБА_6 кулаком правої руки наніс декілька ударів в область тулуба та в ліву частину обличчя ОСОБА_11 з метою запобігання можливого опору з боку останнього. Коли ОСОБА_11 , внаслідок нанесених ударів не міг чинити опір, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 зв'язали руки та ноги останнього мотузкою, та кинули на диван, що знаходився в кімнаті, чим обмежили його можливість на пересування. Від вказаних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ОСОБА_11 декілька разів втрачав свідомість. В результаті вищевказаних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_6 спричинили потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку, субдуральної гематоми лобно-скронево-тім'яній ділянки справа розмірами 80x73x7 мм, травматичного субарахноїдального крововиливу справа, синця на повіках лівого ока та лівої щоки, саден м'яких тканин голови, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, шо спричинило тривалий розлад здоров'я понад 21 добу, численні гематоми шиї зліва, лівої руки, численні садна кінцівок, в тому числі по передньому краю правого променево-зап'ясткового суглоба, лівого променево-зап'ясткового суглоба, на тилі лівої кисті в проекції задньої третини 3,4 п'ясних кісток, які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості.
Після чого, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 почали обшукувати будинок потерпілого ОСОБА_11 . Оглянувши шухляди меблів на наявність грошових коштів чи інших цінностей, останні знайшли та заволоділи: мобільним телефоном «Huawei Y5 2018, модель DRA-21» вартістю 1 300 гривень 00 копійок; рушницею ІЖ-12, калібр 12/70, № 28307, 1971 р.в., вартістю 16 333 гривні 33 копійки, яка була у чохлі коричневого кольору та який для потерпілого матеріальної цінності не становить; болгаркою «Stem, model: AG125+» вартістю 450 гривень 00 копійок; електродрилю «Klauss К-1112 ImpactDrill 230-50 Н», вартістю 487 гривень 50 копійок; гаманцем, який матеріальної цінності для потерпілого не становить, у якому знаходились грошові кошти у розмірі 600 гривень; «Карткою Киянина», виданою на ім'я ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє; банківською карткою ПриватБанку № НОМЕР_1 , виданою на ім'я ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якої пізніше ОСОБА_6 та ОСОБА_7 03.04.2020, 04.04.2020, 05.04.2020 зняли грошові кошти в загальній сумі 44023 гривні 00 копійок. В подальшому, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 63 193 гривні 83 копійки.
Крім того, 03.04.2020 близько 11 годині 00 хвилин ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_6 , під час вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, по відношенню до ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, відкрито викрали банківську картку № НОМЕР_1 , видану банком «ПриватБанк», яка згідно п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 08 жовтня 1998 року № 414, є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку відкритого на ім'я ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 . В подальшому ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 03.04.2020 приблизно о 11 годині 30 хвилин, перебуваючи у кімнаті будинку АДРЕСА_6 , після вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, по відношенню до ОСОБА_11 , привівши своїми спільними діями потерпілого в небезпечний для життя стан, оскільки потерпілий ОСОБА_11 залишився лежати на дивані із зв'язаними за спиною верхніми кінцівками та зв'язаними нижніми кінцівками, що унеможливлювало рух та можливість самостійно розв'язатись. В подальшому, ігноруючи прохання ОСОБА_11 про його звільнення, завідомо усвідомлюючи його безпорадний стан, похилий вік (старість), наявність тілесних ушкоджень, не переконавшись у можливості потерпілого самостійно вжити заходів до самозбереження, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишили місце вчинення злочину, свідомо залишивши потерпілого у небезпеці, в якій він перебував протягом приблизно доби, та за умови несвоєчасного виявлення, та відповідно, несвоєчасного надання медичної допомоги вказаний стан міг призвести до смерті потерпілого.
Захисник ОСОБА_8 подав в інтересах ОСОБА_7 апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити. В обґрунтування поданої апеляційної скарги, захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що вирок винесений без врахування дійсних обставин кримінальних правопорушень, показань всіх учасників провадження та свідків, а також доказів, наданих стороною обвинувачення та захисту. Вказує, що дослідження основних доказів сторони обвинувачення, які стосуються інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, не підтверджують його вини або ж є недопустимими. Зокрема зазначає, що огляд місця події є формальною процесуальною дією та не несе будь-якого доказу причетності ОСОБА_7 до злочинів. Звертає увагу, що пред'явлення особи для впізнання за фотознімками та огляд предметів проводилися без участі понятих, а тому ці слідчі дії мають бути визнані недопустимими доказами, оскільки порушена процедура їх проведення. Стверджує, що протокол слідчого експерименту має бути визнаний недопустимим доказом, оскільки він складений з порушеннями вимог КПК України, а під час слідчого експерименту було порушено порядок його проведення. Вказує, що ОСОБА_7 не було на місці інкримінованих йому злочинів, що підтверджується висновком експерта № 17-1/1207 від 29.04.2020, з якого вбачається, що сліди пальців рук (руки), вилучених під час огляду місця події, залишені не ОСОБА_7 . Також зазначає, що суд залишив поза увагою показання обвинувачених та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати. Під час апеляційного розгляду обвинувачений уточнив вимоги апеляційної скарги та просив направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що при винесенні вироку суд не взяв до уваги слідчий експеримент, речові докази та показання свідків. Вказує, що свою вину визнав у повному обсязі та щиро кається. Звертає увагу, що він сприяв проведенню розслідування, на момент вчинення злочину був працевлаштований, має хронічні хвороби, у зв'язку з чим під час останнього слова просив мінімальної міри покарання.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинувачених, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, в межах висунутого обвинувачення безпосередньо дослідив надані докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Обвинувачений ОСОБА_6 суду показав, що в 2019 році був офіційно працевлаштований та винаймав житло у потерпілого ОСОБА_11 , який повідомив, що він має виїхати з орендованого житла, не повернувши йому частину оплачених коштів. На початку квітня 2020 року він не працював, тому йому терміново були потрібні гроші та він вирішив пограбувати потерпілого, запропонувавши вчинити злочин ОСОБА_7 та ОСОБА_15 . Останній одразу погодився, а ОСОБА_7 вагався, однак не міг йому відмовити, так як проживав у орендованій ним квартирі. 03.04.2020 вони втрьох прибули до місця вчинення злочину, однак ОСОБА_7 відмовився заходити до будинку та сказав, що зачекає їх на зупинці. Вони із ОСОБА_15 деякий час слідкували за будинком потерпілого і коли почули звук закриття вхідних воріт, а це означало, що потерпілий пішов до магазину та є можливість безперешкодно зайти до будинку, оскільки двері останній ніколи на замок не зачиняв, то вони почали діяти та через сусідній двір, проникли на подвір'я і зайшли до будинку. Він зайшов у кімнату прямо, щоб перевірити чи нікого більше не має, а ОСОБА_15 зайшов у кімнату, де виявив ОСОБА_11 . Коли він зайшов до зазначеної кімнати, то ОСОБА_11 частково лежав на підлозі, частково на дивані, поряд із ним сидів ОСОБА_15 , який наказав потерпілому опору не чинити. Жодного насильства до ОСОБА_11 він не застосовував, також насильства до останнього, у його присутності не застосовував і ОСОБА_15 . Вони зібрали цінні речі, що потрапляли під руку та вийшли із будинку. По дорозі ОСОБА_15 сказав йому, що зв'язав руки потерпілому. Вони підібрали ОСОБА_7 та дали останньому нести чохол від рушниці і покинули місце вчинення злочину. Прибувши додому, ОСОБА_7 просив дати йому частину викраденого, однак він відмовився, оскільки участі у вчиненні злочину той не приймав. Вони із ОСОБА_15 зняли гроші із карти та здали майно у ломбард. При слідчому експерименті працівники поліції примусили його із ОСОБА_7 дати свідчення проти себе та все показати і відтворити по їх версії, обіцяючи дати дозу наркотичного засобу, оскільки вони обоє є наркозалежними та дуже погано себе почували.
Обвинувачений ОСОБА_7 суду показав, що в березні 2020 року він проживав у ОСОБА_6 . На початку квітня ОСОБА_6 запропонував йому та ОСОБА_15 пограбувати ОСОБА_11 , так як не було грошей, на що вони погодилися. Прибувши утрьох до місця вчинення злочину, він побачив високий паркан, через який потрібно було перелізати, однак через проблеми із ногою він від вчинення злочину відмовився та чекав на зупинці. ОСОБА_6 та ОСОБА_15 пішли у двох, через хвилин 10-15 вони повернулись, віддали йому чохол з рушницею, який той сховав. Пізніше вони поїхали до квартири ОСОБА_6 . Частини від награбованого він не отримував, оскільки участі у вчиненні злочину не приймав. Через кілька днів він повернувся додому і його затримала поліція. При слідчому експерименті вони із ОСОБА_6 обмовили себе, оскільки так від них вимагав слідчий, який обіцяв дати дозу наркотичного засобу, оскільки розумів, що вони себе дуже погано почувають і скажуть та підпишуть будь-що.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у висунутому обвинуваченні ґрунтуються на досліджених в ході судового розгляду доказах - показаннях свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; висновку експерта судово-товарознавчої експертизи № 1378 від 07.05.2020; висновку експерта № 042/1-532-2020 від 26.05.2020; протоколі огляду місця події від 04.04.2020; протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.05.2020; протоколі огляду предметів від 04.05.2020; протоколах обшуку від 07.04.2020 та додатків до них; протоколі проведення слідчого експерименту від 07.04.2020; протоколі огляду місця події від 09.04.2020.
Потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні суду першої інстанції не допитувався у зв'язку з його смертю.
Свідок ОСОБА_12 суду показала, що у 2019 познайомилась з ОСОБА_6 , оскільки він був квартирантом її батька. 4 квітня 2020 року о 12 год. їй зателефонувала знайома та сказала, що батько не відповідає на дзвінки. Прибувши до будинку, вона побачила, що все відкрито, а батько лежить зв'язаний на підлозі практично без ознак життя. Вона одразу викликала швидку та поліцію. Потерпілий погано розмовляв, однак зміг їй пояснити, що було дві особи, серед яких він впізнав квартиранта ОСОБА_17 , котрий викрав усі гроші, телефон, рушницю, дриль, болгарку.
В ході проведення слідчого експерименту 07.04.2020 обвинувачені продемонстрували та відтворили обставини вчинення кримінальних правопорушень щодо ОСОБА_11 , і, зокрема, на місцевості показали спосіб проникнення у двір будинку, де мешкав потерпілий ОСОБА_11 , сарай, де вони перебували, очікуючи поки потерпілий не відкриє вхідні двері, обставини та спосіб проникнення до будинку, характер застосованого до потерпілого насильства, спосіб зв'язування потерпілого та місце його залишення у будинку, перелік майна, яким вони заволоділи, та місця його розташування у будинку на момент заволодіння, маршрут відходу з місця вчинення злочину, спосіб розпорядження майном, обставини розблокування банківської картки потерпілого з використанням телефону потерпілого, участь інших осіб у знятті коштів з належної потерпілому картки через банкомат.
Під час огляду місця події 04.04.2020 за адресою: ділянка АДРЕСА_5 , у середині будинку зафіксовано обстановку, яка відповідала показанням свідка ОСОБА_12 щодо обставин виявлення нею батька за місцем його проживання 4 квітня 2020 року, а також відомостям, отриманим під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 і ОСОБА_7 щодо обставин нападу на потерпілого та заволодіння його майном. Зокрема, на місці події виявлено, що обстановка у приміщенні будинку порушена, речі розкидані, біля дивану було виявлено мотузки з вузлами, що відповідає відомостям про зв'язування потерпілого та залишення його у безпорадному стані.
Також під час огляду місця події було виявлено дозвіл на рушницю «ІЖ-12» серійний номер НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_11 , яку відповідно до даних слідчого експерименту ОСОБА_6 і ОСОБА_7 викрали у потерпілого та в подальшому викинули у кущі на березі річки, злякавшись наближення перехожого.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_16 суду показав, що у квітні 2020 року на березі річки знайшов у кущах на березі річки мисливську рушницю, у зв'язку з чим викликав поліцію.
Згідно з протоколом огляду місця події від 09.04.2020 слідчим на березі річки, неподалік будинку АДРЕСА_7 було виявлено та вилучено мисливську рушницю серійний номер НОМЕР_2 .
Під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_8 було виявлено та вилучено належне потерпілому ОСОБА_11 майно, яким обвинувачені заволоділи під час нападу: мобільним телефоном «Huawei Y5 2018, модель DRA-21, болгарку «Stem, model: AG125+», електродриль «Klauss К-1112 ImpactDrill 230-50 Н».
Відповідно до висновку експерта № 042/1-532-2020 від 26.05.2020 при зверненні за медичною допомогою 04.04.2020 о 13.34 год. у ОСОБА_11 мали місце ряд ушкоджень, локалізація та морфологія яких, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони травмуючою дією тупого(их) предмету(ів), могли утворитись в термін та за обставин, вказаних в постанові, тобто, 03.04.2020. Тілесне ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми відноситься до середнього ступеню тяжкості.
Наведені докази у своїй сукупності є взаємопов'язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, будь-яких істотних розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, колегія суддів не вбачає.
Оцінивши докази у їх сукупності, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінальних правопорушень, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187 КК України - здійсненні нападу з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в житло; ч.1 ст.357 КК України - викраденні офіційного документу з корисливих мотивів; ч.1 ст.135 КК України - завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
В ході апеляційного розгляду за клопотанням захисника ОСОБА_8 було частково досліджено письмові докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
За результатами часткового дослідження письмових доказів судом апеляційної інстанції не встановлено ніяких нових або інших фактичних даних, ніж ті, які були встановлені судом першої інстанції, не встановлено ознак їх викривлення або перекручування судом першої інстанції, зміст цих доказів правильно викладено у оскаржуваному вироку.
Досліджені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції докази, спростовують доводи апеляційної скарги про недоведеність висунутого ОСОБА_7 обвинувачення.
На думку колегії суддів, показання обвинувачених про те, що ОСОБА_7 за станом здоров'я не міг брати участь у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_11 , а участь у ньому брала інша особа ( ОСОБА_15 ), є недостовірними, оскільки спростовуються результатами слідчого експерименту, під час якого ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтвердили, що вчиняли злочин удвох.
Доводи ОСОБА_7 та його захисника про те, що він не брав участі у розбійному нападі на ОСОБА_11 та не міг брати за станом свого здоров'я через те, що не міг вільно пересуватись через біль у нозі, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, адже з переглянутого апеляційним судом відеозапису слідчого експерименту, який відбувся через чотири дні після вчинення нападу на потерпілого, вбачається, що на день його проведення ОСОБА_7 вільно переміщається та стан його здоров'я не викликає сумнівів щодо його здатності брати участь у вчиненні інкримінованих йому дій.
Твердження обвинувачених про те, що вони взяли участь у слідчому експерименті під примусом працівників поліції є надуманими, оскільки з відеозапису цієї слідчої дії вбачається, що обидва обвинувачені перебувають у нормальному психічному та фізичному стані, цілком довільно вказують на обставини нападу на потерпілого, усвідомлюють зміст та значення слідчої дії, послідовно вказують на конкретні обставини вчиненого злочину. Будь-яких зауважень від них, захисника або інших учасників щодо перебігу слідчої дії та змісту протоколу не надходило. Будь-яких ознак здійснення тиску на обвинувачених з боку працівників поліції відеозапис слідчої дії не містить.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про те, що слідчий експеримент проведено з обвинуваченими до їхнього допиту, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону, не узгоджується із змістом ст.240 КПК України, яка не передбачає попередній допит обвинуваченого (підозрюваного) як обов'язкову умову проведення слідчого експерименту.
Твердження захисника про відсутність понятих під час проведення впізнання та огляду предметів, яка на його думку доводиться відсутністю реєстрації цих осіб у журналі реєстрації відвідувачів чергової частини Дарницького УП ГУНП у м. Києві, не є переконливим, оскільки їх участь у проведенні вказаних слідчих дій підтверджується змістом протоколів, їхніми підписами, відсутністю будь-яких заперечень чи застережень щодо перебігу слідчих дій та змісту протоколів з боку інших учасників.
Доводи апеляційної скарги захисника про неможливість повторної участі понятих у проведенні слідчих дій, а також щодо незаконності залучення як понятого особи, яка раніше допитувалась у свідок, колегія суддів також визнає необґрунтованими, оскільки положення ч.7 ст.223 КПК України, які визначають правила участі понятих у проведенні слідчих дій, не містять жодних обмежень щодо цього. Будь-якої заінтересованості залучених понятих у результатах кримінального провадження колегія суддів не вбачає.
Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги захисника про недопустимість протоколу пред'явлення ОСОБА_7 для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_11 , однак не з вказаних захисником підстав, а через те, що на момент пред'явлення фотознімків ОСОБА_7 було затримано та він перебував під вартою. У такому випадку пред'явлення для впізнання фотознімків є невиправданим і сумнівним за своєю достовірністю, адже слідчий мав можливість провести очне впізнання особи з дотриманням вимог ч.ч. 1-5 ст.228 КПК України.
Проте неправильна оцінка допустимості протоколу пред'явлення ОСОБА_7 для впізнання за фотознімками судом першої інстанції не поставила під сумнів правильність висновку суду першої інстанції щодо доведеності його винуватості у інкримінованих злочинах, оскільки його винуватість в повній мірі доводиться іншими доказами, які суд першої інстанції дослідив безпосередньо та дав їм правильну оцінку.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Що стосується вимог апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 про скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, то в силу ч.1 ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:
1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;
3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо:
судове рішення ухвалено незаконним складом суду;
судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою;
судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою;
судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;
порушено правила підсудності;
у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
У апеляційній скарзі ОСОБА_6 не зазначає про допущення судом першої інстанції будь-якого порушення з числа вказаних в ч.1 ст.415 та п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч.2 ст.412 КПК України.
За результатами апеляційного розгляду апеляційним судом не встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що передбачені законом підстави для скасування вироку суду та призначення нового розгляду у суді першої інстанції відсутні.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
При винесенні вироку судом першої інстанції дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особам обвинувачених та ступеню тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченими, так і іншими особами.
Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_6 і ОСОБА_7 покарання колегія суддів не вбачає
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційні захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду міста Києва від 06.03.2023 щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3