Справа № 2-1493/10
10 листопада 2010 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Щасливої О.В.
при секретарі Морозової В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - обслуговуючий гаражний кооператив «Авіатор-1», обслуговуючий гаражний кооператив «Авіатор-2008», про повернення майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно та відшкодування майнової та моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом про повернення майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно та відшкодування майнової та моральної шкоди.
В позові зазначив, що у 1980 році від командування військової частини № 18325, де він проходив військову службу, отримав дозвіл на будівництво гаражу на земельній ділянці, яку рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 30 квітня 1988 року відведено Запорізькій обласній раді добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» з вже розташованими на ній гаражами кооперативу «Авіатор». Після зведення гаражу позивач користувався ним до лютого 2003 року, коли потрапив у автомобільну аварію, внаслідок якої його здоров'я зазнало серйозних ушкоджень, що позбавило його можливості протягом тривалого часу вільно пересуватися. У зв'язку з викладеним він не міг відвідувати свій гараж, а коли з'явився туди навесні 2008 року, побачив, що замки на вхідних дверях замінені, а гаражем користується відповідач по справі. Вважає, що побудоване ним майно належить йому, а відповідач протиправно заволодів ним, просить витребувати з володіння відповідача гараж по вул. Військбуд в м. Запоріжжі, побудований ним, визнати за ним право власності на зазначений гараж, стягнути з відповідача вартість майна, що знаходилось у гаражі, в сумі 17900 грн., а також 12000 грн. у відшкодування моральної шкоди, яка завдана протиправними діями відповідача, покласти на відповідача попередньо оплачені ним судові витрати.
В судовому засіданні позивач підтвердив викладені у позові доводи. Крім того, пояснив, що був членом гаражного кооперативу «Авіатор». Про обставини вступу до гаражного кооперативу та припинення членства у ньому пояснити утруднився.
Представник позивача підтримав вимоги свого довірителя. Просить про задоволення позову.
Відповідач позов не визнав і пояснив, що з 1998 році він став членом обслуговуючого гаражного кооперативу «Авіатор-1», який набув статусу юридичної особи 11 грудня 2008 року, у 1998 році обраний заступником голови правління та старшим по ряду, в якому розташований спірний гараж. Членом зазначеного гаражного кооперативу позивач з 1998 року не значиться, чи перебував він у членстві кооперативу до цього часу, відповідач не знає, оскільки документація попереднім головою велася вкрай недбало, після обрання нового складу правління він та голова правління були змушені поновлювати усі документи кооперативу. У 2003 році він отримав право користуватися спірним гаражем, заплативши за це особі, яка володіла гаражем до того. Нічого, окрім лушпиння соняшникового насіння, в гаражі не знаходилось. Хто будував гараж, йому невідомо, а від чоловіка, який за певну суму грошей уступив йому право користування гаражем, отримав розписку. Заперечує проти того, що позивач до 2003 року відвідував гараж, оскільки з початку свого членства в кооперативі він ОСОБА_1 не бачив до 2008 року, коли той почав пред'являти йому претензії щодо заволодіння його майном.
Представник третьої особи - обслуговуючого гаражного кооперативу «Авіатор-2008» пояснив, що він є головою правління кооперативу з 1995 року, протягом зазначеного часу ОСОБА_1 членом кооперативу не був, зі слів інших членів кооперативу знає, що позивач був членом кооперативу до 1980 року.
Представник третьої особи - обслуговуючого гаражного кооперативу «Авіатор-1», належним чином повідомленого про час та місце вирішення спору, до суду не з'явився з невідомих причин. Повідомлення про згоду на участь у справі третя особа не надала.
За згаданих обставин у відповідності до ст. 36 ЦПК України суд вважає за можливе вирішувати спір у відсутність представника третьої особи.
Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, свідків, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з таких міркувань.
Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 150/8 від 30 квітня 1988 року Запорізькій обласній раді добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» відведено земельну ділянку в районі селища Леваневського в м. Запоріжжі площею 9 гектарів з вже розташованими на ній гаражами кооперативу «Авіатор» для організації стоянки зі зберігання транспортних засобів (а. с. 6-9). На зазначеній земельній ділянці розташовані два обслуговуючих гаражних кооперативи - «Авіатор-1» та «Авіатор-2008». На час розгляду справи обидва кооперативи завершують дії щодо оформлення права власності на земельної ділянки, відведені рішенням виконкому № 150/8. Обслуговуючий гаражний кооператив «Авіатор-2008» є правонаступником кооперативу «Авіатор». Як встановлено в судовому засіданні, позивач не значиться членом ані кооперативу «Авіатор-2008», ані кооперативу «Авіатор-1».
Вирішуючи спір в частині вимог про визнання права власності на нерухоме майно, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В силу ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ст. 375 ЦК власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
За змістом ст. 376 ЦК України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудовано або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Розглядаючи зазначені вимоги, суд враховує пояснення свідків про здійснення ОСОБА_1 будівництва гаражу у 1978-1980 роках, проте не знаходить правових підстав для визнання права власності на гараж, оскільки позивач не отримував земельну ділянку для зведення на ній будівництва, тому в силу наведених правил закону таке будівництво є самочинним і права власності на нього у особи, що його здійснила, не виникає.
Згідно із ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а в силу ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Так як право вимоги захисту права власності належить власнику майна, суд не вбачаючи підстав для визнання за позивачем права власності, залишає без задоволення і вимоги про витребування майна та відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілої) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, а в силу ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Вирішуючи вимоги про відшкодування вартості майна, яке, за поясненнями позивача знаходилось в гаражі, суд, керуючись принципом змагальності цивільного судочинства, вважає за необхідне залишити позов і в цій частині без задоволення, оскільки позивач не довів наявності в гаражі зазначеного ним майна та поважність причин його неутримання.
Відповідно до ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюється законом.
Згідно із ст. 2 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - це кооператив, який створюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг, переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою здійснення їх господарської діяльності, а в силу ст. 12 зазначеного закону до основних обов'язків члена кооперативу, зокрема відносяться: додержання статуту кооперативу, виконання своїх зобов'язань перед кооперативом, оплата визначених статутом кооперативу внесків.
В силу ст. 3.1 статуту обслуговуючого гаражного кооперативу «Авіатор-2008» членом кооперативу може бути кожний громадянин, що досяг шістнадцятирічного віку, виявив бажання брати участь у здійсненні цілей та завдань кооперативу тощо, а в силу ст. 3.3 вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви.
Відповідно до ст. 3.4 статуту членство у кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; при виключенні з членів кооперативу у порядку, визначеному статутом кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу; припинення діяльності кооперативу.
Аналізуючи встановлені фактичні дані крізь призму положень законодавства про непідприємницькі кооперативи, суд вважає, що можливість застосування судового захисту позивача залежить від його членства в гаражному кооперативі, проте не вбачає підстав для судового захисту і з застосуванням цих правовідносин, оскільки позивач не довів, що він будь-коли являвся членом будь-якого з гаражних кооперативів, які діють на відведеній рішенням органу місцевої влади земельній ділянці, і що його право як члена кооперативу порушено.
Згідно із ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а в силу ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільного Процесуального Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, з огляду на наведені принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу суд не вбачає підстав для задоволення жодної з вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 85, 316, 317, 375, 376, 386, 387, 1212, 1213 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 59, 60, 212-215, 224, 292, 294 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення - в той же строк з моменту отримання ними копії рішення.
Суддя О.В. Щаслива