Справа: № 2-а-16-1/07 Головуючий у 1-й інстанції: Гуль В.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
"21" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Глущенко Я.Б.
Федорової Г.Г.
при секретарі Кочума О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2007 року за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Печерської районної у м. Києві ради, треті особи -Приватне підприємство «Вір'єм», Фонд приватизації комунального майна Печерського району м. Києва про визнання нечинним рішення Старокиївської районної ради депутатів у м. Києві № 357 від 11.09.2001 року в частині затвердження на приватизацію нежитлового приміщення, -
Позивачі звернулися до Печерського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Печерської районної у м. Києві ради, третя особа -Приватне підприємство «Вір'єм»про визнання нечинним рішення Старокиївської районної ради депутатів у м. Києві № 357 від 11.09.2001 року в частині затвердження на приватизацію нежитлового приміщення.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У травні 2007 року позивач - ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову про задоволення позовних вимог. Вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено.
Відповідач - Печерська районна у м. Києві рада звернулась з касаційною скаргою, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд. Вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, не повідомивши відповідача належним чином про дату судового засідання.
З касаційною скаргою також звернувся Фонд приватизації комунального майна Печерського району м. Києва, який участі у справі не брав, але вважає, що суд вирішив питання про його права, інтереси та обов»язки. Просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
До касаційної скарги приєдналась третя особа - приватне підприємство «Вір»єм», просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 квітня 2009 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2008 року -скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, при винесенні рішення по суті заявлених вимог, суд першої інстанції керувався нормами ЦПК України, що в даному випадку є неправомірним, так як дані правовідносини є публічно-правовими, а тому підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2006 року вимогу про визнання незаконним і недійсним рішення Старокиївської районної ради депутатів у м. Києві № 357 від 11.09.2001 року в частині затвердження на приватизацію нежитлового приміщення, було роз'єднано та відокремлено від інших вимог позивачів. Відповідно до статей 2, 17 і 18 КАС України, вимога про визнання незаконним і недійсним рішення Старокиївської районної ради депутатів у м. Києві № 357 від 11.09.2001 року в частині затвердження на приватизацію нежитлового приміщення повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Отже, в даному випадку є єдина вимога позивачів -визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що неповне з'ясування обставин справи призвело до неправильного вирішення спору.
Так, зважаючи на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення № 357 Старокиївської районної ради депутатів у м. Києві від 11.09.2001 року ще не існувало рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року, на яке посилався суд першої інстанції, а тому відсутні докази того, що спірне підвальне приміщення, загальною площею 38 кв. м входило до нежилих приміщень, загальною площею 829,30 кв. м. З цих підстав - спірне підвальне приміщення не належало до комунальної власності.
Крім того, як вбачається з технічного паспорту, загальна площа нежитлового приміщення №52-А по вул. Круглоуніверситетській, 13 в м. Києві становить 48 кв. м. Однак, суд першої інстанції не врахував того, що даний паспорт було складено у 2003 році (після прийняття оскаржуваного рішення). Договір оренди № 968 від 28.05.2001 року вказує на те, що на момент його укладення не існувало спірного підвального приміщення № 52-А.
Також, у додатку № 4 до протоколу Установчих зборів власників квартир і нежитлових приміщень будинку, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетській, 13 від 09.07.2002 року, ПП «Фірма «Вір'єм»орендували приміщення VI, XI, загальною площею 38 кв. м, а не спірне приміщення № 52-А.
З цих підстав, висновок суду про передачу в орендне користування третій особі спірного приміщення більшої площі, ніж зазначено в розпорядженні Старокиївської РДА № 399 від 23.05.2001 року, є неправомірним. Крім того, поверховий план також підтверджує, що не існує нежилого приміщення № 52-А станом на 09.08.2002 року.
Виходячи з вищевказаного, суд першої інстанції повинен був прийняти до уваги Технічне заключення обстеження існуючого теплового пункту в підвальному приміщенні під'їзду № 2 по вул. Круглоуніверситетській, 13 в м. Києві, проведеного Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ, відповідно до якого, при наявності орендаря ПП «Вір'єм»відсутня можливість проводити профілактичні та ремонтні роботи вузлу теплового вводу з елеваторним вузлом для потреб системи опалення і вузлу приготування гарячої води для потреб побутового призначення даного будинку, також відсутня необхідна вентиляція, мають місце невиправдані витрати тепла, перегрів стелі існуючого теплопункту, що викликає зміну комфортних умов житлових приміщень і скарги мешканців будинку.
Як вбачається з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 року про офіційне тлумачення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій,… зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього; реєстрації в бюро технічної інвентаризації, тощо.
Так, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Ухвали Конституційного Суду України № 46-у/2004 від 12.05.2004 року, «наведений у підпункті 1.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 перелік допоміжних приміщень «(підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.)»не є офіційним тлумаченням терміна «допоміжні приміщення»та інших термінів, що вживаються у законах. Зокрема, це Закони України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»та «Про приватизацію державного житлового фонду».
Колегія суддів вважає невірним висновок суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України -єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.
Рішення і висновки Конституційного Суду України мають обов'язковий характер для їх виконання всіма органами державної влади і місцевого самоврядування, громадянами та судами щодо конкретних правовідносин, які складаються у процесі правозастосовної, правоохоронної і норморегулятивної діяльності вказаних суб'єктів права, захисту прав та інтересів осіб, що в кінцевому підсумку сприяє втіленню в життя і безпосередньому впливу норм і принципів Конституції на діяльність держави та суспільства.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне застосовувати термін «допоміжні приміщення»в тому значенні, в якому він надається в ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», «допоміжні приміщення багатоквартирного будинку»-приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідачем дана норма Закону дотримана не була, ним не доведено правомірність свого рішення, оскільки своїми діями відповідач порушив законні права позивачів, як власників допоміжних приміщень.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 158 КАС України, оскільки дані спірні правовідносини вирішено за правилами адміністративного судочинства, а тому судове рішення викладається у формі постанови.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду першої інстанції, який неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: зокрема,порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2007 року -скасувати та постановити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Печерської районної у м.Києві ради, треті особи -Приватне підприємство «Вір'єм», Фонд приватизації комунального майна Печерського району м. Києва про визнання нечинним рішення Старокиївської районної ради депутатів у м. Києві № 357 від 11.09.2001 року в частині затвердження на приватизацію нежитлового приміщення -задовольнити.
Визнати нечинним рішення Старокиївської районної ради депутатів у м. Києві №357 від 11.09.2001 року в частині затвердження на приватизацію шляхом викупу приватним підприємством «Вір»єм», підвального приміщення, площею 38,0 кв. м. багатоквартирного житлового будинку №13 по вул. Круглоуніверситетській в м. Києві.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 27 жовтня 2010 року