Справа: № 2а-319/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.
Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
Іменем України
"09" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Літвіної Н.М.,
Суддів: Коротких А.Ю.
Чаку Є.В.
при секретарі: Соловіцькій І.М.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду у Тетіївському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року у справі за позовом Тетіївського районного підприємства по будівництву (райагробуд) до Управління Пенсійного фонду у Тетіївському районі Київської області про визнання нечинною вимоги про сплату боргу, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду у Тетіївському районі Київської області про визнання нечинною вимоги про сплату боргу.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 02 березня 2007 року № 68, що прийняте Управлінням Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області про застосування до Тетіївського районного підприємства по будівництву (райагробуд) штрафних (фінансових) санкцій в сумі 22 604, 58 грн
На вказану постанову суду відповідач -Управління Пенсійного фонду у Тетіївському районі Київської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у зв»язку з тим, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у березні 2007 року Управлінням Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області прийнято рішення від 02 березня 2007 року № 68 про застосування фінансових санкцій в сумі 22 604, 58 грн. за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податкове зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 12 961, 30 грн. у позивача виникло 31 грудня 2001 року.
З січня 2001 по травень 2005 позивач поступово погашав заборгованість перед Пенсійним фондом та остаточно суму заборгованості було погашено 24 травня 2004 року.
Таким чином, зобов'язання зі сплати збору до Пенсійного фонду виникло у позивача 31 грудня 2001 року, а недоїмка існувала з 31 грудня 2001 року по 24 травня 2004 року, а рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені прийнято Пенсійним фондом 02 березня 2007 року.
Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області звернулось до суду з позовом про стягнення з Тетіївського районного підприємства по будівництву (райагробуд) фінансових санкцій та пені в сумі 22 604, 58 грн., що застосовані на підставі рішення від 02 березня 2007 року № 68.
Однак, постановою Господарського суду Київської області від 22 січня 2008 року по справі № А 6/603-07 у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області оскаржило його до Київського апеляційного адміністративного суду, однак апеляційну скаргу було повернуто у зв»язку з пропуском позивачем строків звернення до суду.
Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду про повернення апеляційної скарги , Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2009 року відкрито касаційне провадження, проте жодного рішення щодо ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2009 року на день судового розгляду даної справи судом не прийнято.
Отже, постанова Господарського суду Київської області від 22 січня 2008 року набрала законної сили.
Однак, Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області надіслало на адресу позивача вимогу від 07 травня 2008 року № Ю 9 про сплату боргу в сумі 22 604, 58 грн., яку позивач оспорює в даній справі.
Враховуючи, що у період з 1 квітня 2001 року по 1 січня 2004 року регулювання правовідносин щодо погашення заборгованості зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, здійснювалось на підставі норм Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно до п. п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону - податковим боргом (недоїмкою) є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до п. п. 16.1.1 п. 16.1, п. п. 16.4.1, 16.4.2 п. 16.4 ст. 16 Закону - після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.
Згідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону - у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону передбачено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладенк, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки податковий борг у позивача виник 31 грудня 2001 року, а рішення про застосування фінансових санкцій прийнято відповідачем 02 березня 2007 року, а тому таке рішення є неправомірним, адже прийнято Пенсійним фондом з порушенням строку, передбаченого п. п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і в тій частині, що постановою Господарського суду Київської області від 22 січня 2008 року Управлінню Пенсійного фонду України у Тетіївському районі у задоволенні позову про стягнення з Тетіївського районного підприємства по будівництву (райагробуд) фінансових санкцій та пені було відмовлено, а тому незаконність рішення відповідача від 02 березня 2007 року № 68 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 22 604, 58 грн. є фактом, що не потребує доказування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апелянта є безпідставними, а тому рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду у Тетіївському районі Київської області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 16 листопада 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 15 листопада 2010 року.