Справа: №2а-16482/09/2670 Головуючий у 1- й інстанції Мазур А.С.
Суддя - доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
28 вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Коротких А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним нормативно-правового акту та відшкодування моральної шкоди, -
У грудні 2009 року ОСОБА_5 (далі -позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), в якому просив визнати незаконним та таким, що не відповідає положенню статті 22 Конституції України пункт 4 Змін і Доповнень, що вносяться до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 р. № 1100 «Про внесення змін і доповнень до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», якими було внесено зміни до пункту 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472, в частині, що стосується обмеження розміру його середнього заробітку; визначити особистий середній заробіток на час роботи позивача на шахті «Єнакіївська»станом на 31.03.2001 рік у розмірі 1 563,84 грн.; визначити особистий середній заробіток на час роботи позивача на шахті «Полтавська»станом на 31.03.2001 рік у розмірі 5 134,57 грн.; стягнути з відповідача на його користь в порядку регресу недоотримані суми заробітної плати за період з 01.11.1997 року по 31.03.2001 рік (за час роботи позивача на шахті «Єнакіївська») в розмірі 12 833,01 грн. та за час роботи на шахті «Полтавська»в розмірі 22 588,37 грн.; стягнути з відповідача на його користь компенсацію за недоотримані ним суми заробітної плати, з урахуванням інфляції споживчих цін на момент виплати в розмірі 35 421,38 грн.; стягнути з відповідача на його користь компенсацію за несвоєчасне отримання позивачем заробітної плати у повному розмірі упродовж 1997-2009 р.р. в сумі 37 239,62 грн. та відшкодувати йому моральну шкоду, яку позивач оцінює в 500 000,00 грн..
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року відмовлено у відкритті провадження по даній справі з підстав неналежного її розгляду в порядку адміністративного судочинства ( п.1 ч.1 ст. 109 КАС України).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв'язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції -скасуванню в частині відмови у відкритті провадження у справі щодо позовних вимог про визнання незаконним та таким, що не відповідає положенню статті 22 Конституції України пункту 4 Змін і Доповнень, що вносяться до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 р. № 1100, з направленням справи в цій частині позовних вимог для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Згідно із п.4 ч.1 ст. 204 КАС України (в редакції від 07.07.2010 р.) підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів частково не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ст. 17 КАС України (в редакції, що діяла до 07.07.2010 року) до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень»означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державних влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (цих осіб), відповідно прийнятих чи вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в одній із своїх вимог просив визнати незаконним та таким, що не відповідає положенню статті 22 Конституції України положення пункту 4 Змін і Доповнень, що вносяться до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 р. № 1100, якими в свою чергу було внесено зміни до пункту 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472, в частині, що стосується обмеження розміру середнього заробітку позивача.
Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вимоги позивача в цілому не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Так, під поняттям нормативно-правого акту розуміють офіційний письмовий документ, прийнятий чи виданий уповноваженим на це суб'єктом у визначеній законом формі та за встановленою законом процедурою, який спрямований на регулювання суспільних відносин, встановлення загальнообов'язкових прав і обов'язків для неозначеного кола суб'єктів, та розрахований на тривале, багаторазове застосування (норм права).
Нормативний акт повинен відповідати принципам верховенства права, законності, прийматися уповноваженим на те суб'єктом, у визначеній законом формі та за встановленими процедурою і правилами нормотворчої техніки, не може суперечити актам вищої юридичної сили, повинен офіційно доводитися до відома населення в установленому законом порядку. Основними видами нормативних актів є закони і підзаконні акти. До підзаконних нормативно-правових актів зокрема належать розпорядження голів місцевих державних адміністрацій як місцевих органів виконавчої влади.
Правовий акт суб'єкта владних повноважень є юридичною формою рішень такого суб'єкта, тобто офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Оскільки спірний підзаконний акт відповідачем був виданий як суб'єктом владних повноважень у сфері наданих йому владних повноважень, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині визнання незаконним та таким, що не відповідає положенню статті 22 Конституції України пункту 4 Змін і Доповнень, що вносяться до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 р. № 1100, стосуються сфери публічно-правових відносин, а тому мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
В решті заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не стосуються захисту прав, свобод та інтересів позивача від порушень збоку суб'єктів владних повноважень в розумінні положень КАС України і в цій частині висновок суду першої інстанції є правильним.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду щодо відмови у відкритті провадження у справі в частині вимог позивача про визнання незаконним та таким, що не відповідає положенню статті 22 Конституції України пункту 4 Змін і Доповнень, що вносяться до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 р. № 1100 «Про внесення змін і доповнень до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків»та направлення справи для продовження розгляду в цій частині позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.199 КАС України (в редакції, що діє з 07.07.2010 року) за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд -аРазом з тим.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі -задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі -скасувати в частині відмови у відкритті провадження у справі стосовно вимог позивача про визнання незаконним та таким, що не відповідає положенню статті 22 Конституції України пункту 4 Змін і Доповнень, що вносяться до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1997 р. № 1100 «Про внесення змін і доповнень до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків»і справу в цій частині позовних вимог направити для продовження розгляду.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі за рештою позовних вимог ОСОБА_5 -залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
А.Ю. Коротких