Справа: № 2-а-190/09 Головуючий у 1-й інстанції: Колдіна О.О.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
"10" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Грищенко Т.М., Шурка О.І.,
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 22.10.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кременчуцького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про зобов'язання виплатити вихідну допомогу, -
ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Кременчуцького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про стягнення з Кременчуцького МУ ГУ МВС України в Полтавській області суму одноразової грошової допомоги в розмірі 3590,09 гривень, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, а всього в сумі 4681 грн.13 коп.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.10.2009 року позов задоволено часткового, саме зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 3590 гривень 09 копійок. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ГУ МВС України в Полтавській області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України (в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги), заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
04.12.2009 року апелянт подав апеляційну скаргу, тому, з урахуванням того, що оскаржувану постанову вони отримали лише 30.11.2009 року, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови від 22.10.2009 року апелянтом не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Черкаський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна інстанція не погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 23 березня 2002 року по 31 грудня 2007 року проходив службу в слідчому відділі Автозаводського РВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області на посаді слідчого та у спеціальному званні - капітан міліції.
31.12.2007 року він був звільнений зі служби за власним бажанням на підставі поданого рапорту, про що свідчить витяг з наказу УМВС України в Полтавській області № 216 ос від 31.12.2007 року.
Вислуга років станом на 31 грудня 2007 року складає в календарному обчисленні 07 років 01 місяць 20 днів. Безперервний стаж служби в ОВС складає 05 років 09 місяців 09 днів.
Позивач звертався до Кременчуцького МУ ГУ МВС України в Полтавській області з приводу виплати одноразової грошової допомоги, однак, йому було відмовлено на підстав Указу Президента України від 23 червня 2001 року № 463/2001 року.
Вважаючи такі дій протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що ГУМВС України в Полтавській області та Кременчуцьке МУ ГУМВС України в Полтавській області є самостійними юридичними особами, і відповідно до положень чинного законодавства самостійно відповідають за своїми зобов'язаннями.
Оскільки позивач проходив службу і отримував грошове забезпечення в Автозаводському PB Кременчуцького міського управління ГУМВС України в Полтавській області, був звільнений з посади цього органу, то спірні правовідносини щодо розрахунку при звільнення виникли виключно між позивачем та Кременчуцьким МУ ГУМВС України в Полтавській області.
Згідно з копією наказу ГУМВС від 31.12.2007 року № 216 о/с та копіями довідок про включення до ЄДРПОУ.
При цьому судом першої інстанції невірно застосовані норми бюджетного законодавства України, оскільки начальник Кременчуцького МУ ГУМВС є самостійним розпорядником бюджетних коштів, що виділяються на асигнування вказаного органу, отже, ГУМВС України в Полтавській області є неналежним відповідачем по справі .
Також слід зазначити, що судом першої інстанції не було досліджено, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ у запас за власним бажанням за ст. 64 пункт «ж» Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP, затвердженого постановою затверджуваним Кабінетом Міністрів Української PCP від 29.07.1991 року за №114, без права на отримання пенсії.
Таким чином, не можна було застосовувати відносно позивача статтю 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду та постановлення нової про відмовлення в позові.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області -задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 22.10.2009 року в частині задоволення позову -скасувати, постановивши в цій частині нову, про відмову в позові.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 15.11.2010 року.