Справа: № 2а-2919/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.;
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів Шостака О.О., Троян Н.М.;
розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації в Черкаській області та Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області про визнання дій протиправними, скасування акту та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
В червні 2010 року позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової адміністрації в Черкаській області та Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області про визнання дій протиправними, скасування акту та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, в якій просив:
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі в Черкаській області при проведенні перевірки фізичної особи - підприємниця ОСОБА_2;
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області щодо застосування до фізичної особи - підприємниця ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій;
- скасувати акт перевірки проведеної 27.05.2010 року та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі від 07 червня 2010 року № 0000062308 про застосування штрафних (фінансових) санкцій відносно ОСОБА_2 в сумі 8 610 (вісім тисяч шістсот десять) гривень 66 копійок (а.с. 4-5).
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: скасовано рішення державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області від 07 червня 2010 року № 0000062308 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8 610 грн. 66 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 71-73).
Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, представник Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.08.10 р. у справі № 2а-2919/10/2370 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до ДПА в Черкаській області та ДШ у Монастирищенському районі в частині задоволення позовних вимог та постановити нову ухвалу, якою в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що оскаржувана постанова прийнята без врахування всіх обставин і доказів по справі, за невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права (а.с. 77-79).
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ДПІ у Монастирищенському районі Черкаської області підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції -скасуванню з прийняттям нової постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що перелік підакцизних пально-мастильних матеріалів визначено Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)»№ 313/96-ВР.
До зазначеного переліку включено легкі дистиляти, спеціальні бензини, бензини авіаційні, паливо бензинове реактивне, інші легкі фракції, середні дистиляти, гас (керосин), бензини моторні, ВКД до бензинів, важкі дистиляти (дизельне пальне).
Мастила та інші масла, мазут не входять до переліку підакцизних пально-мастильних матеріалів (коди за УКТ ЗЕД НОМЕР_2 -НОМЕР_3, 27100081 -27100098, НОМЕР_4 - 2710 007800).
Позивачем реалізована під час перевірки моторна олива «Мобіл 5W-40», яка є синтетичним моторним маслом і цей товар відповідно до Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)»не є підакцизним товаром.
Таким чином, відповідно до статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива па розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
З урахуванням цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000062308 від 07.06.2010 року є неправомірним.
Щодо вимоги позивача стосовно скасування акту перевірки від 27.05.2010 року, складеного за результатами перевірки службовими особами ДПА в Черкаській області, суд першої інстанції виходив з того, що така вимога є безпідставною, адже такий акт як документ не є нормативним актом, не породжує прав чи обов'язків, не є юридичним виявленням рішенням чи дією, не має обов'язкового характеру, а лише закріплює в паперовій формі та відображає хід, зміст та результат дій посадових осіб під час перевірки, отже не може бути оспореним та відповідно скасованим.
Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд першої інстанції, скасувавши рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000062308 від 07.06.2010 року невірно надав правову оцінку обставинам справи та порушив норми матеріального права, в зв'язку з чим, апеляційну скаргу представника ДПІ у Монастирищенському районі Черкаської області слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції в цій частині -скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 травня 2010 року посадовими особами ДПА у Черкаській області на підставі направлень від 25.05.2010 року № 004009 та № 004020 проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій магазину, розташованого по вул. Леніна, 106 у м. Монастирище Черкаської області, в якому здійснює господарську діяльність позивач.
В результаті перевірки посадовими особами ДПА у Черкаській області зроблено висновок, що позивачем порушено п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР та ст. 3. Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»№ 98/96-ВР, оскільки суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї. розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
- здійснювати торговельну діяльність в пунктах продажу з придбанням торгового патенту та розміщувати торговий патент на відкритому та доступному для огляду місці в разі продажу підакцизних товарів.
За результатами перевірки складено Акт від 27.05.2010 року № 003195 (а.с. 6-7).
В акті зазначено, що перевіряючими встановлено факт реалізації однієї акумуляторної батареї по ціні 500 грн. та однієї каністри моторної оливи «Мобіл»по ціні 258 грн. на загальну суму 785 грн. Підприємець отримав готівку, видав здачу та товар, проте розрахункову операцію через РРО не провів, не роздрукував та не видав відповідний розрахунковий документ (чек). Реєстратор розрахункових операцій на місці проведення перевірки відсутній. Також за висновком перевіряючих встановлено, що готівкові кошти в сумі 1 720 грн. є готівковими коштами за реалізований товар позивача з початку робочого дня, які не проведені через РРО.
На підставі акта перевірки та виходячи з норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»№ 98/96-ВР, ДПІ у Монастирищенському районі Черкаської області 07 червня 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062308 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 610 грн. 66 коп. (а.с. 8).
Колегія суддів відмічає, що виходячи зі змісту Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на товари (продукцію)»№ 313/96-ВР (далі по тексту - Закон № 313) та мотивувальної частини оскаржуваної постанови суду, цілком очевидно, що чинним законодавством, окрім власне паливно-мастильних матеріалів передбачено існування і підакцизних паливно-мастильних матеріалів, перелік яких наведено даним Законом № 313 та у який не входять моторні мастила.
Таким чином, законодавство містить поняття і власне паливно (пально) - мастильних матеріалів (далі по тексту - ПММ), і підакцизних паливно-мастильних матеріалів (далі по тексту - ППММ), причому як не всі ПММ є підакцизними, так і не всі підакцизні товари є паливо-мастильними матеріалами (наприклад, Законом № 313 встановлено акцизний збір на уайт-спірит, який не є ні паливом, ні мастилом).
Виходячи з викладеного, поняття ПММ є ширшим відносно поняття ППММ та охоплює і ППММ, і непідакцизні ПММ.
За даних умов, коли перелік ППММ наведено в Законі № 313, виходячи зі змісту якого можна дати їм визначення, то визначати поняття та ознаки віднесення матеріалів до непідакцизних паливно(пально) - мастильних слід інакше.
Аналіз чинного законодавства свідчить, що значна кількість законодавчих актів, указів Президента України, підзаконних актів Кабінету Міністрів України, відомчих нормативних актів органів державної влади та місцевого самоврядування тощо містить посилання саме на «паливно-мастильні матеріали», а не тільки на ППММ, однак жоден нормативний акт не містить чіткого визначення ПММ чи більш-менш чіткого їх переліку або ж ознак, за якими матеріал до ПММ відноситься.
У зв'язку з цим, визначаючи поняття ПММ, слід керуватись звичаєм (правилом поведінки, яке не встановлене актами законодавства, але є усталеним у певній сфері правовідносин) розуміння «паливно-мастильних матеріалів»виходячи з розуміння поняття таких речовин, як «паливо»та «мастило», що склалось у суспільстві.
Так, згідно з роз'ясненням, наданим на запит Державної податкової адміністрації України Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України листом від 25 квітня 2001 року N 4-3/7-402, визначення терміну «мастило» наводиться у пункті 4.27 ДСТУ 3437-96 «Нафтопродукти. Терміни та визначення», а саме:
«Паливо»- загальне поняття, яким позначають матеріали, що використовуються як джерело енергії. Паливо (пальне) використовують для двигунів внутрішнього згорання;
«Мастило»- пластичний матеріал, який являє собою структуровану загусником оливу, застосовувану для зменшення тертя, консервації виробів та герметизації ущільнень.
Таким чином, ПММ об'єднують в собі сукупність речовин, які за своїми властивостями призначенням використовується як паливо для двигунів внутрішнього згорання та як пластичний матеріал для зменшення тертя, консервації виробів та герметизації ущільнень.
Також визначення терміна «масла та мастила»наведено в Інструкції про порядок складання звітного загального енергетичного балансу за 1995 рік по формі «1-ЗЕБ, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 17 серпня 1995 року N 213 «Про розробку паливно-енергетичного балансу України за 1995 рік».
Так, згідно з абз. 26 Додатку № 1 до вказаної Інструкції, масла та мастила - в'язкі вуглеводні речовини, що мають великий вміст парафіну і дистилюються при температурі від 380° С до 500° С при вакуумній перегонці нафтових залишків після атмосферної перегонки нафти. Сюди включаються всі сорти масел, в тому числі консистентні мастила, мастила немінерального походження (тобто синтетичні, до яких, згідно з постановою суду першої інстанції, відноситься моторне масло, яким здійснював торгівлю позивач («Мобіл 5W-40»), регенеровані масла, відновлені на нафтопереробних підприємствах.
Аналогічну позицію щодо віднесення масел моторних до ПММ з відповідним обґрунтуванням висловлювали також Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України у листі від 25.04.01 р. № 4-3/7-402 та Державна податкова адміністрація України у листі від 10.02.05 р. № 819/Д/31-0015.
Крім того, суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови зазначив, що оскільки продане позивачем під час перевірки моторне масло не віднесено Законом № 313 до підакцизних паливно-мастильних матеріалів (ППММ), то, відповідно до ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР, позивач, який є платником єдиного податку, не повинен був застосовувати реєстратор розрахункових операцій.
З такою позицією суду першої інстанції, колегія судів не може погодитися, оскільки зазначене вище не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки статтею 7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року № 727/98 встановлено заборону застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю пально-мастильними матеріалами, причому незалежно від того, являється зазначені матеріали підакцизними чи ні.
З огляду на таке, колегія суддів приходить до висновку, що рішення від 07.06.2010 р. № 0000062308 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 610,66 грн. прийнято ДПІ у Монастирищенському районі в межах повноважень наданих ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»та відповідно до встановлених порушень і є законним та обґрунтованим.
Однак, не зважаючи на таке, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду частково погоджується з вимогами викладеними в апеляційній скарзі представника Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області.
Вимога апелянта щодо постановлення нової ухвали, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі не ґрунтується на нормах процесуального закону.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Отже, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, або про задоволення останніх, судова колегія наділена повноваженнями ухвалити нову постанову суду.
Крім того, вимога апелянта про відмову в задоволенні позову в повному обсязі безпідставна, так як в частині вимог позивача стосовно скасування акту перевірки від 27.05.2010 року, складеного за результатами перевірки службовими особами ДПА в Черкаській області, суд першої інстанції і так відмовив.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції -скасуванню в частині скасування рішення Державної податкової інспекції в Монастирищенському районі Черкаської області від 07 червня 2010 року № 0000062308, в решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи та порушено норми матеріального права, а тому апеляційна скарга представника Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню в частині з прийняттям нової постанови.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 41, 128, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області -задовольнити частково.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року скасувати в частині скасування рішення Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області від 07 червня 2010 року № 0000062308 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8 610 грн. 66 коп. та прийняти в цій частині нову, якою у задоволенні позову -відмовити.
В решті постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.О. Костюк
Судді: О.О. Шостак
Н.М. Троян