Справа: № 2а-982/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Шостака О.О., Троян Н.М.;
при секретарі: Бундукову С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В червні 2009 року позивач - Державне підприємство «Тетерівське лісове господарство»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, в якій просило:
- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі від 18.05.2009 р. № 0000512300/0 (а.с. 3-6 том I).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року позов задоволено, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області від 18.05.2009 року № 0000512300/0 (а.с. 153-157 том VII).
Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, представник відповідача подав заяву (а.с. 159 том VII) та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 2-а-982/10/1070 за позовом ДП «Тетерівське лісове господарство» до ДПІ у Бородянському районі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000512300/0 від 18.05.2009 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ДП «Тетерівське лісове господарство» відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для її скасування та ухвалення нового рішення (а.с. 162-164 том VII).
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду даної справи податковим органом не було доведено суду належними та достатніми доказами, що ціна лісопродукції при її продажу не відповідала звичайним цінам на даний товар.
В зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано сформовано валовий дохід виходячи з ціни товару, яка визначена сторонами у договорі, а отже висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1 та 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, є помилковим.
Крім того, під час судового розгляду в суді першої інстанції, податковий орган не довів суду правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 18.05.2009 № 0000512300/0, в результаті чого суд першої інстанції таке податкове повідомлення-рішення скасував.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за доцільне відмітити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено Акт від 07.05.2009 р. № 224/23-00992071.
За даними Акта перевірки податковим органом встановлено заниження задекларованого суб'єктом господарювання валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 187 429,00 грн., у томі числі: за 9 місяців 2007 року в сумі 367 463,00 грн., за 2007 рік в сумі 689 573,00 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 305 579,00 грн., за півріччя 2008 року у сумі 497 856,00 грн.
Як зазначено в Акті перевірки, вказане заниження валового доходу виникло у зв'язку з тим, що позивачем не включено до валового доходу різниці між вартістю відвантаженої на експорт продукції за звичайними цінами (митною вартістю) та фактурною (контрактною) вартістю (розрахунок відхилень між фактурною і митною вартістю експортованих товарів (а.с. 42-47 том І).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1.20.5, пункту 1.20 статті 1, підпунктів 7.4.3 та 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94 - ВР (далі по тексту - Закону № 334).
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2009 р. № 0000512300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності»в сумі 445 285,50 грн., у тому числі: 296 857,00 грн. - за основним платежем та 148 428,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р. здійснювалась поставка лісопродукції на умовах FCA, СРТ та DАF відповідно до укладених контрактів.
Слід відмітити, що суб'єктами підприємницької діяльності України при укладенні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), має забезпечуватись додержання правил Інкотермс.
Так, зокрема, поставка продукції на умовах DAF передбачає, що продавець завантажує, декларує та доставляє продукцію до кордону. Тому, митна вартість відповідає фактурній вартості, оскільки понесені продавцем витрати включаються в ціну товару.
Відповідно до положень підпункту A 3 пункту А розділу FCA Інкотермс продавець товару не має зобов'язань щодо перевезення (поставки) товару покупцю.
Таким чином, згідно з умовами поставки FCA ціна товару включає лише фактурну вартість товару, оскільки доставка товару до митного кордону, а також його декларування та зберігання оплачується покупцем, тому митна вартість товару більша ніж фактурна.
З огляду на вказане, продавець фактично не отримує дохід від поставки товару до митного кордону України, завантаження, зберігання тощо.
Згідно з приписами підпункту А 4 пункту А розділу СРТ Інкотермс покупець зобов'язаний поставити товар на зберігання перевізнику або, якщо є наступні перевізники, першому перевізнику для перевезення в зазначене місце в погоджений день або у межах застережного строку.
У свою чергу, покупець зобов'язаний сплачувати всі витрати і збори, пов'язані з товаром, що знаходиться в дорозі, до його прибуття в погоджене місце призначення, а також витрати по розвантаженню (підпункт Б 6 пункту Б розділу СРТ Інкотермс).
Отже, згідно з умовами поставки СРТ вартість доставки товару до порту включена в ціну контракту і є фактурною вартістю. При цьому, митна вартість є більшою ніж фактурна вартість, оскільки до перетину митного кордону України покупець несе затрати по розвантаженню товару, зберігання вантажу у порту та завантаження продукції.
Таким чином, при умовах поставки СРТ та FCA фактурна вартість не відповідає митній вартості.
У відповідності до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334, валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону № 334, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Згідно з пунктом 7.4.3 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97 -ВР, положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.
Тобто при здійсненні експортних операцій, де однією із сторін є нерезидент, що не є платником податку на прибуток в Україні, застосовується саме ця норма.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до підпункту 1.20.6 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334, у разі коли на відповідному ринку товарів не здійснюються операції з ідентичними товарами, або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації звичайною вважається ціна договору.
Пунктом 1.20.8 вказаного Закону № 334 передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не було доведено суду належними та достатніми доказами, що ціна лісопродукції при її продажу не відповідала звичайним цінам на даний товар.
Отже, позивачем обґрунтовано сформовано валовий дохід виходячи з ціни товару, яка визначена сторонами у договорі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки податковий орган не довів суду правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 18.05.2009 р. № 0000512300/0, то суд першої інстанції правомірно скасував рішення податкового органу.
Згідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта вданих повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається, податковий орган не довів суду правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 18.05.2009 № 0000512300/0.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що Київський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 165, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 03 листопада 2010 року.
Головуючий суддя Л.О. Костюк
Судді: О.О. Шостак
Н.М. Троян
Ухвалу виготовлено в повному обсязі: 02.11.10.