Справа: № 2а-4459/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Шостака О.О., Троян Н.М.;
при секретарі: Бундукову С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Українська каолінова компанія»до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В червні 2009 року позивач -Закрите акціонерне товариство «Українська каолінова компанія» звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 26 лютого 2009 р. № 0000272301/0, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 26 лютого 2009 р. та відповідне податкове повідомлення-рішення № 0000272301/1 від 25 березня 2009 р. (а.с. 3-9).
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року позов задоволено, а саме скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 26.02.2009 р. та № 0000272301/1 від 25.03.2009 р., винесені Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією (а.с. 119-121).
Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, начальник Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції подав заяву про апеляційне оскарження постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 р. по справі № 2-а-4459/09/0670 (а.с. 126) та апеляційну скаргу на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 р. по справі № 2-а-4459/09/0670, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 року по даній справі та постановити нову, якою відмовити позивачу в задоволенні його позовної заяви, мотивуючи тим, що оскаржувана постанова суперечить нормам матеріального права (а.с. 127-128).
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем право на податковий кредит підтверджено податковими накладними, з урахуванням того, що фактичне придбання транспортних засобів підтверджується договорами купівлі-продажу, платіжними дорученнями, випискою з банківського рахунку позивача про сплату грошових коштів, в тому числі ПДВ, за придбані транспортні засоби, накладними про передачу їх в експлуатацію, таким чином, на думку суду першої інстанції, позивач сформував податковий кредит відповідно до приписів пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки зазначені транспортні засоби придбавалися позивачем для подальшого їх використання в господарській діяльності.
Отже, на думку суду першої інстанції, висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на 989 860 грн. є протиправними.
З огляду на таке, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не порушені приписи Закону України «Про податок на додану вартість»та скасував податкові повідомлення-рішення, винесені відносно позивача Бердичівською ОДПІ.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за доцільне відмітити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Бердичівською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2008 р. по 30.11.2008 р.
За результатами перевірки складено Акт від 16.02.2009 р. № 248/23-01/22058282 (а.с. 12-25).
На підставі акту перевірки, Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.02.2009 р. № 0000272301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 989 860 грн. за листопад 2008 р. (а.с. 31).
В подальшому за результатами розгляду первинної скарги позивача вказане повідомлення-рішення залишено без змін та Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272301/1 від 25.03.2009 р., що за змістом аналогічне повідомленню-рішенню № 0000272301/0 від 26.02.2009 р. (а.с. 38).
Своє рішення ОДПІ мотивувала тим, що позивачем у листопаді 2008 р. неправомірно включно до складу податкового кредиту з ПДВ суму 989 860 грн. по податкових накладних, що були виписані ЗАТ «АКВ «Українське каолінове товариство»з порушенням вимог діючих законодавчих актів, а також тим, що поставка транспортних засобів не відбулась в перевіряємому періоді, оскільки підприємство не здійснило державну реєстрацію права власності на них в органах ДАІ.
Слід відмітити, що згідно умов договорів купівлі-продажу з ЗАТ «АКВ «Українське каолінове товариство»позивачем було здійснено оплату за транспортні засоби шляхом безготівкового перерахування коштів за платіжними дорученнями № 99-103 від 13.11.2008 р., що зазначено в акті перевірки.
Від продавця транспортних засобів - ЗАТ «АКВ «Українське каолінове товариство»позивачем отримано податкові накладні на всю суму здійсненої операції.
Крім того, відповідно до акту перевірки придбані транспортні засоби позивачем оприбутковані по бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби».
В ході проведення перевірки проведено інвентаризацію придбаних у ЗАТ «АКВ «Українське каолінове товариство»транспортних засобів.
Розбіжностей з даними інвентаризації та даними бухгалтерського обліку не встановлено.
Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України N 165 від 30.05.97 р., - податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.
Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.
Таким чином, виходячи з норм Закону України «Про податок на додану вартість», лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат.
Крім того, слід відмітити, що видані податкові накладні недійсними визнані не були, штрафні (фінансові) санкції за порушення порядку формування податкового кредиту до позивача ОДПІ не застосовувала.
У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Підпунктом 7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, позивачем право на податковий кредит підтверджено податковими накладними, з урахуванням того, що фактичне придбання транспортних засобів підтверджується договорами купівлі-продажу, платіжними дорученнями, випискою з банківського рахунку позивача про сплату грошових коштів, в тому числі ПДВ, за придбані транспортні засоби, накладними про передачу їх в експлуатацію, колегія суддів приходить до висновку, що позивач сформував податковий кредит відповідно до приписів пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки зазначені транспортні засоби придбавалися позивачем для подальшого їх використання в господарській діяльності.
Отже, колегія суддів вважає, що прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, а тому повинні бути скасовані.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2009 р. № 0000272301/0 та від 25.03.2009 р. № 0000272301/1 Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції.
З огляду на таке, колегія суддів апеляційної інстанції, вивчивши матеріали, що містяться в справі, дійшла висновку, що судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно встановлені обставини справи, досліджені та оцінені всі докази, які містяться в матеріалах справи, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Зважаючи на те, що Житомирський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 03 листопада 2010 року.
Головуючий суддя Л.О. Костюк
Судді: О.О. Шостак
Н.М. Троян
Ухвалу виготовлено в повному обсязі: 02.11.10.