Справа: № 2а-9035/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"02" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Романчук О.М.
суддів: Усенка В.Г.
Собківа Я.М.
при секретарі: Шевчук К.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогаз Україна»до Державної податкової інспекції у Шевченківському району м. Києва про визнання протиправними дій щодо відмови в прийнятті декларації, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврогаз Україна»звернулися до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківського району м. Києва про визнання протиправними дій щодо відмови в прийнятті декларації.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, відповідача по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, в зв'язку із неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврогаз Україна»зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 24.12.2008 р. та є платником податків.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючи ми органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, коли згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган або в разі, коли визначення суми податкового зобов'язання здійснюється за непрямими методами.
20.05.2010 р. позивачем було надано інспектору Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року.
Зазначену декларацію інспектор податкового органу приймати відмовився, мотивуючи свою відмову тим, що відділом податкової міліції надано інформацію про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогаз Україна»до переліку підприємств, що не знаходяться за місцем реєстрації. Будь-яких документальних підтверджень своїх доводів відповідач не надав.
З метою з'ясування зазначених обставин, позивач звернувся до відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, де йому повідомили, що про вказані обставини їм нічого не відомо.
Так, позивач повторно звернувся до інспектору Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про прийняття декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, на що отримав невмотивовану відмову в її прийнятті.
Відповідно до п. п.4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону України 2181, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує зазначені положення, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.
На виконання зазначених вимог, 20.05.2010 р. позивач направив податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року поштою із супровідним листом на адресу відповідача.
У відповідь 07.06.2010 р. отримав лист Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про повернення податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року у зв'язку з відсутністю у поштовому відправлені від 20.05.2010 р. опису вкладення.
Відповідно до абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України 2181, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Відповідач будь-яких зауважень щодо правильності заповнення позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року не зазначив.
Отже, згідно абз. 3 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України 2181 платник податків може оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу щодо відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва щодо відмови в прийнятті декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'яку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківського району м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді: