Справа: № 2а-9934/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"02" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Романчук О.М.
суддів: Усенка В.Г.
Собківа Я.М.
при секретарі: Шевчук К.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2010 року у справі за позовом фізичної особи ОСОБА_3 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, позивач звернувся до Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації із запитами про надання йому витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо юридичних осіб з ідентифікаційними кодами 20730769, 03347721, 33955283, при цьому сплативши державне мито за надання таких витягів в розмірі 181,60 гривень.
Відповідно до повідомлення № 333 від 01.07.2009 року про відмову в наданні відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на запит адвоката ОСОБА_3 від 25 червня 2009 року за № Я/08/02/07 йому відмовлено в наданні Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з підстав, що запит не відповідає вимогам Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженого наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005 № 97.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не відмовив позивачу взагалі в отриманні будь-якої інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як такої, що не може бути надана на запит адвоката, а відмова мала місце саме з приводу недодержання адвокатом ОСОБА_3 способу подання запитів, яка полягала у наступному: порядок видачі довідок та витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»та встановлений Положенням про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженого наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005 № 97.
Так, пунктами 2.1, 2.3 Положення визначено, що приймання запиту про надання відомостей з Єдиного державного реєстру провадиться державними реєстраторами у виконавчих комітетах міських рад міст обласного значення або в районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях; запит подається особисто засновниками (учасниками) юридичної особи, фізичною особою або уповноваженим ним органом чи особою. Державному реєстратору пред'являються паспорт та документ, що засвідчує повноваження.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач із запитами про надання йому витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо юридичних осіб з ідентифікаційними кодами 20730769, 03347721, 33955283 звернувся не особисто до державного реєстратора Шевченківської РДА, а звернувся до відділу Шевченківської РДА, що приймає кореспонденцію, а отже вимоги вищезазначеного Полеження позивачем дотримано не було.
Так, пункт 2.5 Положення визначає, що разом із запитом подається копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку про сплату коштів за отримання відомостей з Єдиного державну реєстру. Плата за видачу витягу з Єдиного державного реєстру включає в себе плату за опрацювання критеріїв пошуку за запитом та плату за формування витягу, тому разом із запитом про видачу витягу із Єдиного державного реєстру подається копія платіжного доручення з відміткою банку про сплату коштів за опрацювання критеріїв пошуку за запитом.
З наведеного вбачається, що в даних нормах відсутні будь-які застереження щодо окремого надання квитанцій та відсутні будь-які підстави для відмови в прийнятті запиту в разі надання однієї квитанції про сплату коштів у розмірі, обрахованому з урахуванням суми для кожного витягу.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем сплачено державне мито за надання витягів в розмірі 181,60 гривень та надано квитанцію на вказану суму до відділу Шевченківської РДА.
Разом із тим, як вбачається із позовних вимог, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації за ненадання адвокатові ОСОБА_3 витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо юридичних осіб з ідентифікаційними кодами 20730769, 03347721, 33955283 згідно листа від 25.06.2009 № Я/08/02/07 та запитів встановленої форми, а також зобов'язати Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію надати адвокатові ОСОБА_3 витяги встановленої форми, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо юридичних осіб з ідентифікаційними кодами 20730769, 03347721, 33955283.
Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка такого суб'єкта, яка виключає будь-яке реагування на відповідні звернення.
Позивачу ж було відмовлено в наданні витягів шляхом надсилання повідомлення № 333 від 01.07.2009 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності задоволенню не підлягають, оскільки мала місце не бездіяльність, а саме відмова відповідача у наданні витягів з Єдиного державного реєстру.
Крім того, повноваження щодо приймання запитів та надання витягів з Єдиного державного реєстру покладені законодавчо на державних реєстраторів, які виконують свої функції у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»та Положенням про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженим наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005 № 97.
В залежності від дотримання заявниками вимог, встановлених Законом та Порядком державний реєстратор задовольняє клопотання, або ж відмовляє в його задоволенні.
Вимога позивача зобов'язати відповідача надати позивачу витяг з ЄДР, за своєю суттю має на меті перекладання функцій державного реєстратора щодо перевірки дій заявника та повноти наданих ним документів на суд, в той час, як норми Положення вимагають саме особистого звернення заявника і саме до державного реєстратора про надання витягу, а не до суду.
При оцінюванні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд дотримується вимог частини третьої статті 2 КАС, відповідно до якої у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди повинні перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, суди не вправі втручатись в повноваження та діяльність суб'єктів владних повноважень, або ж підміняти їх.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог позивача.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'яку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 05 листопада 2010 року.