Справа: № 2а-130/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвин О.Т.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"02" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Собківа Я.М.,
Усенка В.Г.,
при секретарі: Шевчук К.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області про стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 11841,61 гривень, матеріальної шкоди в розмірі 1551,24 гривень та моральної шкоди в розмірі 6400,00 гривень, -
ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області про стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 11841,61 гривень, матеріальної шкоди в розмірі 1551,24 гривень та моральної шкоди в розмірі 6400,00 гривень.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Колегія суддів, заслухавши учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач проходив службу в Збройних Силах України та з 18.05.1993 року був звільнений зі служби за службовою невідповідністю.
У 1996 році позивач поступив на службу до органів Державного Департаменту України з питань виконання покарань.
05.03.2008 року за п. 64 «в»(через обмежений стан здоровя) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивач був звільнений зі служби у запас Збройних Сил України.
Відповідно до послужного списку, вислуга років позивача в органах Державного Департаменту України з питань виконання покарань становить 11 повних календарних років. Загальна календарна вислуга становить 17 років 4 місяці 19 діб.
У абзаці 1 преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»зазначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, при звільненні позивачу було виплачено одноразову допомогу за 11 років календарної вислуги -пропорційно тривалості служби в органах Державного Департаменту України з питань виконання покарань.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв правомірно, у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже вимога позивача про стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 11841,61 гривень є безпідставною.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем не доведено, що діями відповідача позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди, причинно-наслідково зв'язку між цим не вбачається.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 05 листопада 2010 року.