Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
09 листопада 2010 року справа №2а-19110/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: Шишова О.О.
суддів Сіваченко І.В, Дяченко С.П.
в письмовому провадженні
розглянувши апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Харцизьку
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року по справі № 2а-19110/10/0570
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Харцизьку
про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій
У липні 2010 року УПФУ в м. Харцизьку, звернулось з адміністративним позовом до ВВДФССНВВПЗУ м. Харцизьку, в якому просили суд зобов'язати відповідача відшкодувати понесені витрати по виплаті пенсій та стягнути з відповідача 32420,68 грн.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що положеннями статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності», статей 37, 39, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на органи фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладений обов'язок своєчасного, щомісячного та повного відшкодування витрат, понесених органами пенсійного фонду України , пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві. Порядок відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, затверджений спільною постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 14 березня 2003 року. На підставі пунктів 5, 6 зазначеного порядку Управлінням пенсійного фонду України у м. Харцизьку в період з квітня 2009 року по квітень 2010 року Проте, Виконавчою дирекцією фонду не були прийняті до відшкодування понесені органом пенсійного фонду України витрати, пов'язані із виплатою підвищення до пенсії, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 11 березня 2009 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року по справі № 2а-19110/10/0570 позов задоволений.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харцизьку (86700, Донецька обл., м. Харцизьк, м-н. Металургів, 2, код ЄДРПОУ 23413070) суму витрат на виплату підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам згідно постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 11 березня 2009 року за період з квітня 2009 року по квітень 2010 року у розмірі 32420,68 грн. (тридцять дві тисячі чотириста двадцять гривень шістдесят вісім копійок).
З постановою суду не погодилось ВВДФССНВВПЗУ м.Харцизьку та зазначили, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми матеріального права. В апеляційній скарзі вказали, судом першої інстанції неправильно враховані приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Управління Пенсійного фонду України у м. Харцизьку (позивач) є органом пенсійного фону України, на який згідно приписів статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» покладений обов'язок здійснення пенсійного забезпечення громадян.
На обліку Управління пенсійного фонду України у м. Харцизьку перебувають, зокрема, особи, яким призначено пенсію по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. (т.1 а.с.63 - т.2 а.с.161)
Колегією суддів були перевірені досліджені судом першої інстанції списки пенсіонерів, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих за квітень-грудень 2009року, січень-квітень 2010 року.
Загальна сума здійснених позивачем витрат на виплату підвищення до пенсії згідно постанови № 198 від 11 березня 2009 року за період з квітня 2009 року по квітень 2010 року, яку не було прийнято відповідачем до відшкодування складає 32420,68 грн.
Відповідно до підписаної уповноваженими представниками сторін таблиці розбіжностей за квітень 2010 року (т. 1 арк. справи 29) відповідачем не було прийнято до заліку суму витрат у загальному розмірі 98338,52 грн., з яких 3646,95 грн. - сума витрат на виплату підвищення до пенсії згідно Постанови Кабінету міністрів України № 198 від 11 березня 2009 року.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування являє собою систему прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом (стаття Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 4 основ законодавства, в залежності від страхового випадку розрізнюються наступні види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
пенсійне страхування;
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
медичне страхування;
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
страхування на випадок безробіття;
інші види страхування, передбачені законами України.
Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики. Страховиками є цільові страхові фонди з пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття. При цьому, страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків.
Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 цих Основ.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат..
Враховуючи те, що призначення пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком настання нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
З наявних в матеріалах справи документів між сторонами у справі немає спору стосовно наявності в відповідача обов'язку щодо виплати основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, основний розмір цих пенсій, виплачених позивачем за період з квітня 2009 року по квітень 2010 року, був прийнятий відповідачем до відшкодування в заявленому позивачем обсязі, за виключенням сум витрат на виплату підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 198 від 11 березня 2009 року.
Підпунктами "г" і "д" пункту 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" N 1105-XIV від 23.09.99, який набрав чинності з 1 квітня 2001 р., передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 3 частини 2 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що, окрім іншого, до складу страхових виплат входять страхові виплати пенсії по інвалідності потерпілому.
Пунктом 15 статті 34 цього закону передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" , якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат. У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на органи фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладений обов'язок здійснювати пенсійне забезпечення осіб, які отримали каліцтво (інвалідність) через нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання.
У разі, якщо витрати з пенсійного забезпечення осіб, що отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві були понесені органами Пенсійного фонду України такі витрати підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Пенсійна виплата являє собою грошову виплату в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 198 від 11 березня 2009 року (далі Постанова № 198), у редакції, що діяла до 07 травня 2010 року, встановлено, з метою здійснення заходів щодо соціального захисту громадян та підтримання їх купівельної спроможності з урахуванням зростання цін було постановлено, що у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні.
При цьому, відповідно до пункту 2 цієї постанови виплата підвищення, передбаченого пунктом 1 цієї постанови, проводиться понад розміри, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" і від 16 липня 2008 р. N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", в межах розмірів, зазначених у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога.
Підвищення здійснюється незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) непрацюючим особам, а особам, які одержують пенсію (державну соціальну допомогу) на дітей та/або недієздатних осіб - незалежно від одержуваного доходу.
З огляду на наведені вище поняття пенсії та пенсійних виплат, враховуючи приписи статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», треба зазначити, що підвищення до пенсії, передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 198 є складовою загального розміру пенсії, що виплачується особі та за прямою вказівкою підлягають виплаті з коштів, з яких виплачується пенсія, тобто з коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
У судовому засіданні встановлено, що на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 11 березня 2009 року, позивачем було виплачено особам, що отримують пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва за квітень 2009 року - 39789,14 грн., з яких витрати на виплату підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам - 882,63 грн., за травень 2009 року - 41794,11 грн., з яких витрати на виплату підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам складає 927,55 грн.; за червень 2009 року - 41480,82 грн., з яких витрати на виплату підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам складає 955,33 грн.; за липень 2009 року - 38824,28 грн., з яких витрати на виплату підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам складає 1589,08 грн.; за серпень 2009 року - 40166,37 грн., з яких витрати на виплату підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам складає 1719,25 грн.; за вересень 2009 року - 38647,76 грн., з яких витрати на виплату підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам складає 1493,34 грн.; за жовтень 2009 року - 42259,66 грн., з яких витрати на виплату підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам складає 3673,05 грн.; за листопад 2009 року - 43761,05 грн., з яких витрати на виплату підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам складає 3876,83 грн.; за грудень 2009 року - 40520,05 грн., з яких витрати на виплату підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам складає 3485,72 грн.; за січень 2010 року - 41333,22 грн., з яких витрати на виплату підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам складає 3397,59 грн.; за лютий 2010 року - 40189,25 грн., з яких витрати на виплату підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам складає 3343,34 грн.; за березень 2010 року - 41210,84 грн., з яких витрати на виплату підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам складає 3430,02 грн.; за квітень 2010 року - 43493,96 грн., з яких витрати на виплату підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам складає 3646,95 грн.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення суми витрат у розмірі 32420,68 грн., що є витратами Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську за період з 01 квітня 2009 року по 30 квітня 2010 року на виплату підвищення до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 11 березня 2009 року.
Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 було затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до пункту 2 Порядку - порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Згідно з пунктом 4 Порядку - відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на проживання, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Відповідно до пункту 5 Порядку - органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Пунктом 6 Порядку визначено, що Управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 4), та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Порядком передбачений обов'язок органів Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо проведення актів звірки витрат за особовими справами потерпілих.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на можливість здійснення розрахунків з приводу сплати органами Пенсійного фонду України пенсійних виплат на користь осіб, що отримали каліцтво через нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання лише на централізованому рівні, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Харцизьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року по справі № 2а-19110/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року по справі № 2а-19110/10/0570 - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді: І.В.Сіваченко
С.П.Дяченко