Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
09 листопада 2010 року справа №2а-19876/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: Шишова О.О.
суддів Сіваченко І.В, Дяченко С.П.
при секретарі судового засідання: Запорожцевій Г.В.
за участю представників позивача Тимощик І.П.
представника відповідача Дацко А.В., Ляшенко О.І.
представника третьої особи Мерта Г.О.
розглянувши апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року по справі № 2а-19876/10/0570
за позовом Підприємства Макіївської виправної колонії № 32 Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Донецькій області
до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області
третя особа яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача Управління Державного департаменту з питань виконання
покарань у Донецькій області
про визнання дій протиправними та скасування вимоги
У серпні 2010 року Підприємство Макіївської виправної колонії № 32 Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Донецькій області звернулось з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, в якому просили суд визнати протиправними дії відповідача по визнанню незаконними виплат на оплату праці вільнонайманим працівникам в сумі 28834 грн. 38 коп. та 37453 грн. 28 коп., нарахування і сплату внесків до державних цільових фондів в сумі 20001 грн. 74 коп. Скасувати вимогу відповідача від 20 липня 2010 року № 19-05-10/2305 в частині вжиття заходів щодо відшкодування зайво сплаченої працівникам підвищення посадових окладів за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими, у сумі 28834 грн. 38 коп., завищених витрат на оплату праці внаслідок встановлення непередбаченої законодавством надбавки за безперервну роботу в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби у сумі 37453 грн. 28 коп., перерахування внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах по оплаті праці на загальну суму 20001 грн. 74 коп.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність спірної вимоги та висновків відповідача з огляду на те, що вільнонаймані працівники утримуються не за рахунок бюджетних коштів, внаслідок чого застосування відповідачем до спірних правовідносин норм законодавства, яке регулює виплату посадових окладів, надбавок працівникам бюджетної сфери є безпідставним.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року по справі № 2а-19876/10/0570 позов задоволений частково.
Скасована вимога Контрольно-ревізійного відділу в м.Донецьку від 20 липня 2010 року № 19-05-10/2305 в частині вжиття заходів щодо відшкодування зайво сплаченого підвищення посадових окладів за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими, у сумі 28834 грн. 38 коп., завищених витрат на оплату праці внаслідок встановленої непередбаченої законодавством надбавки за безперервну роботу в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби у сумі 37453 грн. 28 коп., перерахування внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах по оплаті праці на загальну суму 20001 грн. 74 коп.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.
З постановою суду не погодився представник КРУ в Донецькій області та зазначило, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі вказали, що органом КРУ в Донецькій області було правомірно винесено у відношенні позивача вимогу та яка та судом першої інстанції неправомірно скасована. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні представники Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі.
Представник підприємства Макіївської виправної колонії, представник Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Донецькій області вказали, що рішення суду першої інстанції є обгрунтованим. Дії позивача відповідають законодавству, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Статус Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ.
Відповідно до статті 3 зазначеного Закону Державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.
Статтею 2 даного Закону встановлено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Згідно зі статтею 10 зазначеного Закону органам контрольно-ревізійної служби надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.
Прийняття вимоги Контрольно-ревізійним відділом в м. Донецьку від 20 липня 2010 року № 19-05-10/2305 при встановленні порушень, які, на думку відділу, допущені підприємством, входить до повноважень органів контрольно-ревізійної служби.
Головним у спірних правовідносинах є наявність чи відсутність порушень, встановлених органом контрольно-ревізійної служби як суб'єктом владних повноважень при проведенні ревізії.
Щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправними дій по визнанню незаконними виплат на оплату праці вільнонайманим працівникам в сумі 28834 грн. 38 коп. та 37453 грн. 28 коп., нарахування і сплату внесків до державних цільових фондів в сумі 20001 грн. 74 коп., колегія суддів зазначає наступне.
Встановлено, що з 5 травня по 22 червня 2010 року Контрольно-ревізійним відділом в м. Донецьку (надалі - відповідач) була проведена планова ревізія питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 січня 2008 року по 30 квітня 2008 року, за результатами якої складений акт від 29 червня 2010 року № 19-05-09/149.
На підставі даного акту ревізії відповідачем була прийнята спірна вимога від 20 липня 2010 року № 19-05-10/2305 «Щодо усунення виявлених ревізією порушень», яка оскаржується позивачем в частині вжиття заходів щодо відшкодування зайво сплаченої працівникам підвищення посадових окладів за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими, у сумі 28834 грн. 38 коп., завищених витрат на оплату праці внаслідок встановлення непередбаченої законодавством надбавки за безперервну роботу в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби у сумі 37453 грн. 28 коп., перерахування внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах по оплаті праці на загальну суму 20001 грн. 74 коп.
Як вбачається з акту ревізії та спірної вимоги, в частині, що оскаржується позивачем, відповідачем встановлено, що позивачем проведені видатки з оплати праці не атестованих службовців (сім вільнонайманих працівників) підприємства на підвищення посадових окладів за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими у розмірі 30% від посадового окладу, що суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 9 березня 2006 року № 268 (надалі - Постанова № 268), що призвело до втрат, а саме проведення завищених витрат на оплату праці, внаслідок завищення посадових окладів за період з 1 січня 2008 року по 30 квітня 2010 року на загальну суму 28834 грн. 38 коп. та на сплату внесків до державних цільових фондів не незаконно виплачених сумах по оплаті праці на загальну суму 7075 грн. 08 коп. Відповідач в акті ревізії (стор. 18 акту) зазначає, що Постановою № 268 передбачено виплачувати надбавки: за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи; за знання та використання в роботі іноземної мови; за почесне звання «заслужений». Отже, в умовах оплати праці не атестованих службовців, посадові оклади яких встановлені відповідно до Постанови № 268, не передбачено збільшувати посадові оклади, в тому числі за особливі умови праці, пов'язаної з роботою із засудженими. Крім цього, в акті ревізії (стор. 20 акту) відповідач зазначає, що в ході ревізії встановлено, що вільнонайманим працівникам підприємства (позивача) за період з 1 січня 2008 року по 30 квітня 2010 року нараховувалася та виплачувалася надбавка за безперервну роботи в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України, що призвело до проведення операцій з порушенням чинного законодавства, які призвели до втрат внаслідок встановлення непередбачених законодавством надбавок на загальну суму 37453 грн. 28 коп. та на сплату внесків до державних цільових фондів по незаконно виплачених сумах по оплаті праці на загальну суму 12926 грн. 66 коп. Відповідачем встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298 на підприємстві (позивач) затверджена схема тарифних розрядів посад (професій) працівників, у додатку № 4 та у пункті 3 цієї постанови визначено перелік надбавок і доплат до них. Аналогічні умови затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового ті начальницького складу» від 11 листопада 2005 року № 184. Відповідач посилається на те, що вказаними нормативними актами не передбачено встановлювати надбавки за безперервну роботу; надбавка за безперервну роботу відповідно до наказу Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 24 травня 2000 року № 98 суперечить вимогам чинного законодавства.
Як вбачається зі Статуту позивача, підприємство засноване на державній власності і підпорядковане безпосередньо управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, а також Державному департаменту України з питань виконання покарань, яке здійснює права та виконує обов'язки засновника підприємства щодо управління ним безпосередньо або через управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області. Позивач є юридичною особою та створений з метою залучення до праці засуджених і забезпечення їх професійного навчання. Майно підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, які відображаються у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю, закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Відповідно до пункту 6.1 Статуту управління підприємством здійснює начальник виправної колонії, при якій створено це підприємство. Начальник колонії є директором підприємства за посадою. Пункти 6.2 та 6.3 Статуту передбачають, що підприємство встановлює структуру управління і штати в порядку, визначеному державним департаментом України з питань виконання покарань. Керівник підприємства розпоряджається коштами та майном відповідно до вимог чинного законодавства і Статуту підприємства.
Згідно з пунктом 6.5 Статуту позивача визначає, що трудовий колектив підприємства становлять працівники, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу, а також працівники, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору. Пункт 7.2 Статуту передбачає, що чистий прибуток підприємства після внесення обов'язкових платежів та податків до бюджету, відрахувань у фонди згідно з чинним законодавством і Статутом підприємства залишаються у повному його розпорядженні.
Відповідно до статті 97 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
15 березня 2007 року між трудовим колективом в особі голови профкому та адміністрацією в особі начальника Макіївської виправної колонії № 32 був укладений Колективний договір, який зареєстрований Кіровською районною адміністрацією Макіївської міської ради 26 березня 2007 року за № 14-2007. Відповідно до пункту 1 розділу 3 Колективного договору оплата праці працівникам підприємства, установи Державної кримінально-виконавчої служби ґрунтується на Конституції України та здійснюється на підставі Кодексу законів про працю України, Законів України «Про оплату праці», «Про колективні договори та угоди», інших актів законодавства України та відомчих нормативно-правових актів.
Як встановлено судом, працівникам позивача, які не мають спеціальних звань, підвищувалися посадові оклади у розмірі 30% від окладу за особливі умови праці, пов'язані із роботою із засудженими, на підставі наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань «Про затвердження Порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах» від 3 жовтня 2004 року № 190 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2004 року за № 1312/9911), (надалі - Наказ № 190) та постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби» від 14 липня 1993 року № 534 (надалі - Постанова № 534).
Постановою № 534 надано право керівникам установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби встановлювати працівникам, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, посадові оклади (тарифні ставки) з підвищенням за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах, а також зобов'язано Державний департамент з питань виконання покарань розробити і затвердити порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах.
Наказом № 190 Державним департаментом України з питань виконання покарань розроблений Порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах, відповідно до пункту 3 якого працівникам, які перебувають у штатах підприємств установ і утримуються за рахунок їх коштів, підвищення посадових окладів (тарифних ставок) за особливі умови праці можуть установлюватися з урахуванням цього Порядку та статті 97 Кодексу законів про працю України і статті 15 Закону України «Про оплату праці». Відповідно до пункту 7.1 даного Порядку у кримінально-виконавчих установах закритого типу та на їх підприємствах (у залежності від рівня безпеки установи): підвищення посадових окладів встановлюється у таких розмірах, зокрема, вперше засуджених до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини, - до 30 відсотків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції,який не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що на працівників підприємства (позивача), які не мають спеціальних звань та утримуються за рахунок коштів підприємства, розповсюджується дія постанов Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 та від 9 березня 2006 року № 268 з огляду на те, що дані постанови регулюють умови оплати праці державних службовців та інших працівників бюджетної сфери, які визначаються відповідно до умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, установ, закладів та організацій відповідних галузей бюджетної сфери та з висновком що доказів, які підтверджують відсутність роботи конкретних працівників підприємства із засудженими, відповідачем не надано.
Надбавка за вислугу років працівникам підприємства (позивача), які не мають спеціальних звань, встановлена відповідно до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ і організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи» від 24 травня 2000 року № 98. Відповідач посилається на те, що встановлення даної надбавки працівникам позивача, які не мають спеціальних звань та утримуються тільки за рахунок прибутку підприємства, є безпідставним у зв'язку із тим, що наказ № 98 суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298. Не приймаються до уваги дане посилання відповідача з огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України № 1298 також регулюють умови праці працівників підприємств, установ, організацій бюджетної сфери. Виплата надбавки за безперервну роботу працівникам позивача, які не мають спеціальних звань, здійснюється за рахунок прибутку підприємства, яким підприємство розпоряджається самостійно відповідно до вимог чинного законодавства та Статуту підприємства. Наказ № 98 не визнаний нечинним, був скасований Державним департаментом України з питань виконання покарань тільки наказом від 25 травня 2010 року № 175, та відповідно до преамбули Статуту підприємства, позивач підпорядкований Державному департаменту України з питань виконання покарань, яке здійснює права та виконує обов'язки засновника підприємства щодо управління ним безпосередньо або через управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, отже накази Департаменту є обов'язковими для підприємства до виконання.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині визнання дій відповідача протиправними не оскаржувалося, колегія суддів вважає залишити рішення в цій частині також без змін.
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.
Повний текст рішення складений 10 листопада 2010 року.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року по справі № 2а-19876/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року по справі № 2а-19876/10/0570 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді: І.В.Сіваченко
С.П.Дяченко