"04" жовтня 2010 р. Справа № 33/135-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Погребняк В. Я., судді - Істоміна О. А., Шевель О.В.
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - Окара І.Л. за довіреністю №45 від 27.09.2010 р.,
відповідача -Ладікової О.П. за довіреністю №38/29/801 від 04.01.2010 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Коммунального підприємства Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків (вх. № 2729Х/3 від 01.09.2010 ) на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2010 року у справі № 33/135-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервисводстрой», м. Харків
до Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків
про стягнення 59093,69 грн.,
встановила:
В червні 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервисводстрой»(далі -ТОВ «Сервисводстрой», позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Виробничо-технічне підприємство «Вода»(далі - КП ВТП «Вода», відповідач) 25089,20 грн. основного боргу, 15 936,46 грн. штрафних санкцій, 15807,95 грн. інфляційних, 2260,09 грн. 3% річних за неналежне виконання договору підряду №1/14 від 14.04.2004 р.
Позов мотивовано тим, що правопопередник відповідача не виконав належним чином свої зобов'язання за договором підряду № 1/14 від 14.04.2004 р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка не сплачена відповідачем, що є його правонаступником.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.08.2010 у справі № 33/135-10 (суддя Савченко А.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з КП ВТП «Вода»на користь ТОВ «Сервисводстрой»25089,20 грн. основного боргу, 15807,95 грн. інфляційних, 2260,09 грн. 3% річних, витрат по сплаті державного мита у сумі 431,57 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 172,36 грн. В частині стягнення 15936,45 грн. штрафних санкцій в позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що відповідачем не доведено відповідними доказами належне та своєчасне виконання свого обов'язку за договором №1/14 від 14.04.2004 р. Щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені за період з 01.06.2007 р. по 31.05.2010 р. -суд послався на те, що згідно з п.6 ст.232 ГК України нарахування пені з врахуванням строків оплати за вказаним договором є безпідставним.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Заявник скарги зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції припустився порушень вимог ст. ст. 4-2, 4-3, 4-4, 43, 22 ГПК України.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№7834 від 28.09.2010 р.), в якому зазначає про те, що з наданими ним додатковими доказами представник відповідача ознайомився в судовому засіданні 16.08.2010 р., в судовому засіданні представник відповідача клопотання про надання йому часу для ознайомлення з додатковими доказами у справі не заявляв, тому вимоги змагальності та рівності всіх учасників процесу в судовому засіданні 16.08.2010 р. не були порушені, а суд при ухваленні рішення всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому засіданні всі обставини справи. На підставі викладеного просить апеляційну скаргу КП «ВТП «Вода»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2010 р. - залишити без змін.
Призначений для розгляду даної справи склад суддів в зв'язку зі щорічною відпусткою судді Афанасьєва В.В. та виходом зі щорічної відпустки судді Шевель О.В. ухвалою заступника голови суду від 21.09.2010 р. було змінено на наступний: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Істоміна О.А., суддя Шевель О.В.
В судове засідання 04.10.2010 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача та надали пояснення у справі.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать обставини справи та встановлено місцевим господарським судом, 14.04.2004 р. між ТОВ «Сервисводстрой»та Комунальним підприємством «Дирекція будівництва водопроводу із каналу «Дніпро-Донбас»укладено договір підряду № 1/14, відповідно до умов якого ТОВ «Сервисводстрой»(підрядник) зобов'язався виконати для КП «Дирекція будівництва водопроводу із каналу «Дніпро-Донбас»(замовник) укладання технологічних мереж на об'єкті «спорудження повторного використання промивної води», що входить до складу 1 черги будівництва магістрального водоводу з каналу Дніпро-Донбас до м. Харкова, відповідно до проекту, затвердженого розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 10.07.1998 р. № 586.
Згідно з Додатковою угодою № 1 від 05.09.2004 р. загальна вартість всіх робіт за договором складає 138 781,00 грн.
Строк виконання робіт встановлено до 31.12.2004 р.
Відповідно до п.3.2 договору остаточний розрахунок проводиться після прийняття робіт замовником згідно з актом виконаних робіт по формі КБ-2в і КВ-3 на протязі 15-ти банківських днів.
Згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт за 2004 р. № 131 та № 132 за вересень 2004 р. підписаними та скріпленими печатками сторін, позивач свої зобов'язання, а саме роботи з прокладення технологічних мереж на об'єкті виконав в повному обсязі (а.с.17-24).
КП «Дирекція будівництва водопроводу із каналу «Дніпро-Донбас» лише частково оплатило виконані роботи в сумі 104 000,00 грн., внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 34 781,20 грн.
Зазначену суму боргу КП «Дирекція будівництва водопроводу із каналу «Дніпро-Донбас» підтвердило і в листі на адресу позивача за підписом директора від 04.12.2007 р., вих.№64 (а.с.72).
Відповідно до акту заліку зустрічних однорідних вимог від 27.12.2007 р. між позивачем та КП «Дирекція будівництва водопроводу із каналу «Дніпро-Донбас»заборгованість за довідкою про вартість виконаних робіт та витрат № 180 за грудень 2004 р. погашена на суму 9 692,00 грн. (а.с.57).
Отже, з врахуванням проведеного заліку станом на 27.12.2007 р. борг КП «Дирекція будівництва водопроводу із каналу «Дніпро-Донбас»за договором № 1/14 складав 25 089,20 грн.
27.06.2008 р. між позивачем та КП «Дирекція будівництва водопроводу із каналу «Дніпро-Донбас»складено акт звірки за договором №1/14 від 14.04.2004 р. (підписаний посадовими особами сторін та скріплений їх печатками), в якому підтверджена заборгованість в сумі 25 089,20 грн. за спірним договором (а.с.73). Заборгованість в сумі 25 089,20 грн. також не заперечується і в листі КП «Дирекція будівництва водопроводу із каналу «Дніпро-Донбас»від 01.07.2008 р. № 31/1 за підписом директора на адресу позивача, в якому Комунальне підприємство повідомляє, що підтверджує акт звірки від 27.06.2008 р. та перерахує суму, вказану в акті, при надходженні на рахунок Дирекції коштів з будь-яких бюджетів(а.с.74).
Оскільки, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, діяльність КП «Дирекція будівництва водопроводу із каналу «Дніпро-Донбас»як юридичної особи станом на 13.08.2009 р. була припинена, позивач звернувся з вимогою від 28.08.2009 р. за № 98 про сплату боргу в сумі 25 089,20 грн. вже до його правонаступника - Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»(а.с. 25-26, 30-31).
09.12.2009 р. позивач направив на адресу відповідача претензію за № 133 з вимогою сплати суми боргу в розмірі 25 089,20 грн. (а.с.27).
Згідно з ч.3 ст.59 ГК України у разі приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого суб'єкта господарювання до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.
Вищевикладене свідчить про те, що що позов подано в межах строків позовної давності, встановлених гл.19 Цивільного кодексу України, зокрема, ст.264 ЦК України, в частині 1 якої зазначається про те, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
За загальним положенням цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконанню її обов'язку.
Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язання встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В частині 1 ст. 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З врахуванням приписів вищевказаних статей та досліджених матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо того, що відповідач як правонаступник КП «Дирекція будівництва водопроводу із каналу «Дніпро-Донбас»зобов'язаний належним чином виконати зобов'язання щодо своєчасної оплати за договором.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що заборгованість в розмірі 25 089,20 грн. не списана -по бухгалтерським документам рахується за підприємством, відповідно, докази погашення зазначеної суми заборгованості у відповідача відсутні.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідач порушив умови договору №1/14 від 14.04.2004 р., укладеного між позивачем та КП «Дирекція будівництва водопроводу із каналу «Дніпро-Донбас»та вимоги ст.526 ЦК України, ним не доведене належне та своєчасне виконання зобов'язань за зазначеним договором, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов в частині стягнення 25089,20 грн. боргу за виконані позивачем роботи підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.
Враховуючи вимоги вищеназваної статті, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2260,09 грн. та інфляційних в сумі 15807,95грн., що нараховані позивачем за період з 01.06.2007 р. по 31.05.2010 р., є правомірними та обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, пунктом. 7.3 договору встановлено, що зобов'язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Дані положення договору узгоджуються з приписами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ст.343 ГК України.
За прострочення внесення платежів за договором підряду позивач нарахував відповідачеві пеню за період з 01.06.2007 р. по 31.05.2010 р.
Враховуючи приписи ч. 6 статті 232 ГК України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, місцевим господарським судом зроблені обґрунтовані висновки щодо того, що позивачем необґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості, яка утворилась станом на січень 2005 р., за період з 01.06.2007 р. по 31.05.2010 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і в цій частині позову та вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 15936,45грн. безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду Харківської області від 16.08.2010 р. бути залишене без змін.
Враховуючи зазначене та керуючись ст. 99, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2010 р. у справі № 33/135-10 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк
суддя О.А. Істоміна
суддя О.В. Шевель
Повний текст постанови підписано 11жовтня 2010 р.