Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"05" жовтня 2010 року Справа № 29/137-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1, дов. б/н від 14.06.10р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (вх. № 2651Х/3-8) на рішення господарського суду Харківської області від 02 серпня 2010 року по справі № 29/137-10
за позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", с. Калюжниці, Срібнянського району, Чернігівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгромаш", м. Харків
про розірвання договору та стягнення попередньої оплати у розмірі 78000,00 грн.,-
встановила:
У червні 2010 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд розірвати договір № 274 від 02 грудня 2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгромаш" та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгромаш" повернути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" 78000,00грн. попередньо сплачених коштів.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02 серпня 2010 року (суддя Тихий П.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Позивач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає про те, що судом при прийнятті рішення порушені норми матеріального та процесуального права, не в повному обсязі з'ясовані всі обставини, які мають значення для справи та які суд визнав встановленими. Зокрема, посилається на те, що між сторонами по справі був укладений договір № 274 від 02.12.2009 року шляхом факсимільного зв'язку; згідно якого він оплатив повну вартість товару, але, як стверджує позивач, відповідач в обумовлений договором строк товар не поставив та не повідомив про причини не надання товару згідно з умовами договору. Вважає, що невиконання відповідачем умов договору є підставою для його розірвання та повернення суми попередньо сплачених коштів в сумі 78000,00 грн. На цій підставі просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні вважає прийняте рішення цілком законним та обґрунтованим, винесеним на підставі фактичних матеріалів справи і наданих доказів, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу № 274 між сторонами по справі не укладався, а існувала домовленість стосовно купівлі-продажу елеваторної лебідки загальною вартістю 78000,00 грн., про що свідчить виставлений відповідачем рахунок-фактура № 274 від 02.12.2009 року, який був прийнятий позивачем для виконання шляхом його оплати, в свою чергу позивач вимоги відповідача з прийняття товару не виконав, свій обов'язок з прийняття товару не здійснив. Крім того, зазначає про те, що позивачем не були додержані вимоги статті 188 Господарського суду України, яка регламентує дії сторін при розірванні договору, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Також відповідач надав до Харківського апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких зазначив, про те, що між адвокатом ОСОБА_1 та ТОВ «Украгромаш»був укладений договір від 14.06.2010 року про надання правової допомоги по справі № 29/137-10, в зв'язку з чим просив суд відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги та покласти на нього витрати на послуги адвоката у розмірі 10000,00 грн.
Позивач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, але надіслав телеграму про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, позивач звертаючись до господарського суду зазначив про те, що 02.12.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Украгромаш” та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Батьківщина” було укладено договір № 274.
В обґрунтування позовних вимог, щодо розірвання вказаного договору, позивач посилався на те, що відповідачем було порушено умови цього договору, а саме не надано товару, за який позивачем було сплачено повну вартість у розмірі 78000,00грн. Зазначені обставини вважає істотним порушенням умов вказаного договору та підставою для його розірвання.
Проте, відповідач вказував на те, що договір купівлі-продажу товару №274, на який посилається позивач у своєму позові, між сторонами не укладався у редакції та формі наданій до суду та на те, що оплачений рахунок-фактура №274 від 02.12.2009р. не містив вартості транспортних послуг, як вказує позивач, а лише містив вартість товару з урахуванням ПДВ.
В процесі судового розгляду справи, в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд витребував у позивача оригінал договору купівлі-продажу товару №274 від 02.12.2009р., але позивач оригінал договору не надав.
З урахуванням вимог статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами наявність вказаного договору між сторонами, а також обставини на які він посилався в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо розірвання договору купівлі-продажу товару №274 від 02.12.2009р. визнані судом безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо повернення попередньої оплати, сплаченої позивачем відповідно до рахунку №274 від 02 грудня 2009р. у розмірі 78000,00грн., місцевий господарський суд виходив з того, що сторонами строку виконання обов'язку відповідача щодо поставки товару встановлено не було, що підтверджується матеріалами справи, а саме рахунком-фактури №274 від 02.12.2009р. (а.с.8), а також самим позивачем не доведено факту надіслання вимоги відповідачу в порядку статті 530 Цивільного кодексу України щодо поставки оплаченого відповідно до рахунку-фактури товару або відмови від поставки вказаного товару.
Тому, з урахуванням приписів статей 530, 655, 692, 693 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав у позивача вимагати повернення відповідачем попередньої оплати.
За таких обставин, суд відмовив в задоволенні позовних вимог позивача щодо повернення попередньої оплати у розмірі 78000,00грн., як необґрунтованих та заявлених безпідставно.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевим господарським судом не в повному обсязі з'ясовані обставини, які мають значення для справи, наголошує на тому, що між сторонами по справі був укладений договір № 274 від 02.12.2009 року шляхом факсимільного зв'язку та що обов'язок відповідача з поставки сплаченого товару виник саме за даним договором.
Відповідно до вимог статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Колегія суддів вважає, що надана позивачем ксерокопія договору № 274 від 02.12.2009 року не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності такого договору в розумінні статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 207 Цивільного кодексу України визначені вимоги до письмової форми правочину, відповідно до частини 2 якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
А згідно частини 3 цієї статті використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Позивачем не представлено ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного господарського суду оригіналу договору № 274 від 02.12.2009 року, а також не надано доказів домовленості між сторонами по справі про використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису уповноважених осіб як позивача, так і відповідача.
З урахуванням викладеного, факт наявності договору № 274 від 02.12.2009 року та існування правовідносин з купівлі-продажу елеваторної лебідки вартістю 78000,00 грн. саме за вказаним договором, не підтверджений належними доказами по справі.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
У відповідності з частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір вчинила дію відповідно до вказаних пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей, тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Отже, виставлений відповідачем рахунок-фактура № 274 від 02.12.2009р. на суму 78000,00 грн. за своєю правовою природою є пропозицією укласти договір купівлі-продажу елеваторної лебідки.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач перерахував відповідачу грошові кошти у зазначеній сумі за платіжним дорученням № 2352 від 02.12.2009р. в сумі 78000,00 грн., чим підтвердив прийняття пропозиції щодо купівлі зазначеного товару.
Таким чином, сторони підтвердили свій намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин з купівлі-продажу елеваторної лебідки, які не були обумовлені конкретними строками поставки.
Як свідчать матеріали справи, відповідач своїм листом № 13/48-1 від 19.04.2010 року вимагав від позивача виконання свого обов'язку з прийняття елеваторної лебідки у кількості 2 шт. загальною вартістю 78000,00 грн., і така вимога була отримана позивачем 23.04.2010 року, про що свідчить зворотне поштове повідомлення (аркуш справи 27-28).
Відповідно до частини 3 статті 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.
Статтею 612 встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, згідно частини 4 цієї статті прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
В свою чергу, матеріали справи не містять доказів звернення позивача з вимогою про поставку оплаченого товару або повернення сплаченої суми в розмірі 78000,00 грн., доказів відмови позивача від прийняття виконання відповідачем зобов'язань з поставки елеваторної лебідки також до суду не надано.
Зважаючи на вищевикладене, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 78000,00грн. попередньо сплачених позивачем коштів.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" правомірно визнані місцевим господарським судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з заявою про стягнення з позивача витрат на послуги адвоката в розмірі 10000,00 грн., посилаючись на те, що між адвокатом ОСОБА_1 та ТОВ «Украгромаш»був укладений договір від 14.06.2010 року про надання правової допомоги по справі № 29/137-10. В обґрунтування викладених вимог відповідачем надана угода про правову допомогу від 14.06.2010 року, укладена між адвокатом ОСОБА_1 та ТОВ «Украгромаш»в особі директора Бородіної О.А.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на Ія ОСОБА_1; квитанція від 07.09.2010 року про сплату послуг за правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Колегія суддів залишає надану відповідачем заяву про стягнення з позивача вартості адвокатських послуг без задоволення, оскільки по-перше, заявлені вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції, що не відповідає положенням статті 101 Господарського процесуального кодексу України; по-друге, з матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_1 не брала участі при розгляді справи в суді першої інстанції, а інтереси ТОВ «Украгромаш»в особі директора Бородіної О.А. представляла інша юридична особа -ТОВ «Юридична фірма Парітет», а також її співробітники; по-третє, витрати відповідача на послуги адвоката ОСОБА_1 в розмірі 10000,00 грн. не мають обов'язкового характеру, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з предметом позовних вимог.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 02 серпня 2010 року по справі № 29/137-10 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", с. Калюжниці, Срібнянського району, Чернігівської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 02 серпня 2010 року по справі № 29/137-10 залишити без змін.
Заяву відповідача про стягнення вартості адвокатських послуг залишити без задоволення.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
суддя Барбашова С.В.
суддя Плужник О.В.
Повний текст постанови підписано 08 жовтня 2010 року.