Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"04" жовтня 2010 р. Справа №19/117
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Голобородий Ю.М.
відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2676П/3-7 на рішення господарського суду Полтавської області від 29.07.10 року по справі № 19/117
за позовом ТОВ "Дніпротеплобуд", м. Дніпропетровськ
до ВАТ "Полтавхіммаш", м. Полтава
про стягнення 62 547,19 грн., -
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 62547,19 грн., у тому числі 57411,60 грн. основного боргу за роботи, виконані за договором № 08/07-09ПР 213/09 від 17.06.2009 р., 3903,99 грн. інфляційних, 1231,60 грн. - 3 % річних, нарахованих в зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати робіт.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.07.10 року по справі № 19/117 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача -57411 грн. 60 коп. основного боргу, 3616 грн. 93 коп. інфляційних, 1231грн. 60 коп. - 3 % річних, 622 грн. 60 коп. витрат зі сплати держмита, 233 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення мотивоване з тих підстав, що сума боргу відповідача перед позивачем підтверджена наданими до матеріалів справи доказами.
Відповідач з рішенням господарського суду в частині стягнення інфляційних та річних не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в даній частині скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів звернення до відповідача з вимогою в порядку ст. 530 ЦК України про сплати інфляційних та річних. Зазначена обставина, на думку відповідача, свідчить про те, що строк оплати інфляційних та річних у відповідача не може вважатися таким, що настав, в зв'язку з чим, відповідач не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язань за вказаними платежами.
Крім того, відповідачем також зазначає, судом при винесенні рішення не враховано той факт що позивачем при зверненні до суду всупереч умовам договору та відповідних вимог чинного законодавства України порушено досудовий порядок врегулювання спору та ін.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне розглядати скаргу за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи матеріалами та документами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 17 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпротеплобуд" (позивачем) та Відкритим акціонерним товариством "Полтавхіммаш" (відповідачем) був укладений договір № 08/07-09 ПР213/09 (далі - Договір).
За даним Договором відповідач як замовник доручає та зобов'язується своєчасно оплатити, а позивач (підрядник) зобов'язується виконати ремонт футеровки печі нагрівальної з крокуючими балками цеху № 12 ВАТ "Полтавхіммаш" у відповідності із кошторисом (Додаток 1 до Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору вартість робіт, передбачених договором, складає 57411, 60 грн.
П. 6.2. Договору встановлено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок підрядника за фактом виконаних робіт на підставі Акту здачі - приймання виконаних робіт форми КБ-2В протягом 10 банківських днів з дати його підписання обома сторонами.
Тобто, сторони в укладеному договорі встановили порядок та строки виконання грошового зобов'язання по сплаті виконаних робіт.
На виконання умов Договору позивачем виконані роботи (ремонт футеровки печі нагрівальної з крокуючими балками цеху № 12 ВАТ "Полтавхіммаш") на загальну суму 57411,60 грн. Зазначене підтверджується підписаними сторонами довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2009р. (типова форма № КБ-3) від 30.09.2009р. та актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009р. (форми КБ-2В) від 30.09.2009р.(а.с.9-11).
Відповідач оплату виконаних Позивачем підрядних робіт не здійснив, що і стало підставною для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт за укладеним між сторонами договором договір № 08/07-09 ПР213/09; що інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на підставі відповідних вимог чинного законодавства України в зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ч. 1 ст. 854 ЦК України передбачено, що Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, -достроково.
Враховуючи викладене, а також те термін виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати визначені умовами договору; що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав суду доказів погашення заборгованості, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 57411,60 грн. заборгованості.
Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Зазначена ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачає надсилання боржнику будь-якої попередньої вимоги на стягнення нарахованих інфляційних і 3% річних, тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на неотримання від позивача вимоги про стягнення нарахованих інфляційних і 3% річних, безпідставне.
На підставі вказаної норми позивачем нараховані до стягнення - 3903,99 грн. інфляційних за період жовтень 2009р. - червень 2010р. та 1231, 60 грн. - 3 % річних за період з 15.10.2009р. по 02.07.2010р.
Після перевірки правильності проведеного позивачем розрахунку судом першої інстанції встановлено, що сума інфляційних за вказаний період становить 3616,93 грн., а сума 3% річних -1231,60 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Тому, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині і відмовив у стягненні 287,06 грн. інфляційних.
Також, безпідставне і посилання відповідача у апеляційній скарзі про те, що позивачем не вжито заходів досудового врегулювання спору, оскільки з метою забезпечення судового захисту ст.. 124 Конституції України встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом, але встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Полтавської області від 29.07.10 року по справі № 19/117 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Барбашова С.В.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписано 11.10.2010 року.
11.10.2010