Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"04" жовтня 2010 р. Справа № 16/63-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - П'янова О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2497С/3-7 на рішення господарського суду Сумської області від 01.07.10 року по справі № 16/63-10
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Лутище
до ПП "Інженерний учбовий центр", м. Охтирка
про стягнення 12 500 грн. -
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 12500 грн. заборгованості за договором на виконання робіт по ремонту приміщень від 19.06.2007 р., в тому числі: 8104,73 грн. основної заборгованості, 645,02 грн. 3% річних, 3750,25 грн. інфляційних втрат, з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вказаним договором. Крім того, позивачем також були заявлені до стягнення судові витрати.
Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Моїсеєнко В.М.) від 01.07.10 року по справі № 16/63-10 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5404 грн. боргу за виконані роботи, 2507 грн. інфляційних втрат, 432 грн. 3% річних, 83,43 грн. витрат по сплаті державного мита, 157,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати робіт за укладеним між сторонами договором від 19.06.2007 р.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, з посиланням на те, що вказане рішення судом прийняте внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно проігнорував той факт, що умовами договору від 19.06.2007 р. строк оплати виконаних робіт за договором чітко визначений не був. Зокрема п. 4.2. договору передбачено, строк оплати пов'язувався з моментом підписання акту здачі-приймання об'єкту в експлуатацію і становив 10 днів, а кінцевий строк оплати - 20 днів з моменту підписання акту здавання об'єкту в експлуатацію. Через не усунення недоліків виконаних робіт позивачем, акт приймання-передачі виконаних робіт так і не був підписаний, отже згідно з умовами договору термін оплати, у визначенні ст. 530 ЦК України, не наступив.
Таким чином, відповідач вважає, що позивач не виконав роботи у встановлений договором термін. На підставі вказаного відповідач вважає, що у господарського суду не було підстав як стягувати заборгованість, так і застосовувати до спірних правовідносин положення ст. 625 ЦК України і стягувати на цих підставах з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за час прострочення виконання грошових зобов'язань за період з 01 жовтня 2007 року по день прийняття рішення Господарським судом.
Позивач вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на належне виконання ним своїх зобов'язань і не оплату відповідачем всупереч умовам договору цих робіт та ін.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, між 19.06.2007 р. між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) укладено договір на виконання робіт по ремонту приміщень, згідно з умовами (п. 1.1.) якого підрядник в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними та залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи по ремонту приміщень, здає в обумовлені строки об'єкт в експлуатацію відповідачу (замовнику), а замовник оплачує виконані роботи на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1 даного договору сторони погодили ціну будівельно-монтажних робіт в сумі 7720,00 грн.
Строки виконання робіт сторони обумовили в п. 3 договору, а саме відповідно до п. 3.1. договору строк виконання робіт на об'єкті будівництва складає один місяць з дати підписання цього договору обома сторонами.
Відповідно до п. 4.1 зазначеного договору, замовник (відповідач) перераховує підряднику (позивачеві) аванс у розмірі до 30 % від суми договору до початку виконання робіт на придбання необхідних для виконання робіт .
Згідно з п. 4.2 договору, оплата виконаних робіт здійснюється на протязі 10 днів після підписання акту Ф-3, шляхом перерахування грошових документів.
Відповідно до п. 7.1. договору, він набирає сили з дати підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2007 р.
Відповідач 19.06.2007 р. перерахував на рахунок позивача 2316 грн., що становило 30% від суми , визначеної в п. 2.1 договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані роботи за даним договором і акти виконаних робіт направлені відповідачу для підписання і оплати.
Відповідач виконання робіт позивачем не заперечує, однак вважає, що він не повинен платити за виконані позивачем роботи з огляду на те, що позивачем роботи виконані неякісно, із затримкою та що ним не підписаний акт виконаних робіт.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за укладеним між сторонами договором від 19.06.2007 р.; що інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на підставі відповідних вимог чинного законодавства України в зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги заперечення відповідача стосовно неналежного виконання позивачем робіт, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Як вбачається з матеріалів справи, отримавши від позивача акт здачі-приймання робіт, відповідач не повідомив позивача про виявлені недоліки у виконаних роботах.
Відповідачем також не надано суду доказів складання дефектного акту за участю представника позивача, або представника іншої незалежної особи із зазначення які саме роботи виконані позивачем неякісно.
Претензія (вимога) позивача від 27 жовтня 2007 року про сплату виконаних робіт залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Лише 12 червня 2009 року відповідачем була направлена претензія позивачу про недоліки у виконаних роботах, однак в зазначеній претензії так і не вказано які саме недоліки допустив позивач у виконаних роботах.
Таких доказів не надано як суду першої інстанції так і судовій колегії апеляційного господарського суду.
Вказані обставини спростовують доводи відповідача стосовно не підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5404 грн. боргу за виконані роботи.
Також правомірними є висновки суду першої інстанції щодо відмови в позові в частині стягнення 2700,73 грн. коштів заявлених позивачем до стягнення за додатково виконані роботи.
Оскільки договірна ціна будівельно-монтажних робіт визначена сторонами в договорі від 19.06.2007 р. в розмірі 7720 грн., то відповідач (замовник) повинен перерахувати позивачу за виконані роботи решту коштів в розмірі 5404 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 844 Цивільного кодексу України зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін .
У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Додаткової угоди до договору на яку посилається позивач у позовній заяві чи змін до встановленого кошторису вартості виконаних робіт сторонами погоджено не було.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду в частині відмови в позові про стягнення 2700,73 грн. коштів заявлених позивачем за додатково виконані роботи також підлягає залишенню без змін.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, він повинен сплатити на користь позивача інфляційні та річні за весь час прострочення.
Розмір інфляційних та 3% річних з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України підтверджується перевіреним судом розрахунком, в зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 2507 грн. та 3% річних в сумі 432 грн.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 01.07.10 року по справі № 16/63-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Повний текст постанови підписано 08.10.10 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Барбашова С.В.
Плужник О.В.