"07" жовтня 2010 р. Справа № 878/9-27
Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Скрильника В.О. (дов. № б/н від 06.05.2010р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Кременчук (вх. № 3026 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 01.09.10р. про повернення позовної заяви у справі № 878/9-27
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Кременчук
до Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, м. Кременчук
про стягнення 50 000,00 грн. моральної шкоди,-
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.09.2010 р. по справі № 878/9-27 (суддя Солодюк О.В.) позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто позивачу на підставі п.п. 4, 10 ч. ст. 63 ГПК України.
Позивач з ухвалою місцевого господарського суду про повернення позовної заяви не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 01 вересня 2010 року по справі № 878/9-27 як необґрунтовану, незаконну та безпідставну.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що ухвала суду першої інстанції повністю відповідає нормам процесуального права, в зв"язку з чим просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Позивач не скористався своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 07.10.2010р., хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Направлена позивачеві копія ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження (місцезнаходження: 39600, АДРЕСА_1) на адресу суду апеляційної інстанції, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не поверталась. Про причини неявки в дане судове засідання позивач суд апеляційної інстанції не повідомив.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію СПД-ФО ОСОБА_2 викладено в апеляційній скарзі, і позивач не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами.
Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.09.2010 р. по справі № 878/9-27 позовну заяву СПД-ФО ОСОБА_2 повернуто заявникові на підставі пунктів 4, 10 частини статті 63 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку із ненаданням доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвала суду мотивована тим, що згідно підпункту «а»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993р. № 7-93 (зі змінами та доповненнями), із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, розмір ставки складає 1 відсоток ціни позову, але не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 05.08.2009р. «Про внесення змін до постанови Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258» розмір з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу становить 236,00 грн. Проте, в даному випадку, сплата судових витрат у встановленому порядку та розмірі позивачем не проведена.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач - СПД-ФО ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме частини 1 статті 86 Закону України "Про виконавче провадження", просить ухвалу про повернення позовної заяви від 01.09.2010р. скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 86 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплати державного мита.
Колегія суддів визначає, що в даному випадку йдеться мова про звернення з позовами до органів, установ, організацій, які у передбачених законом випадках згідно зі статтею 9 Закону України "Про виконавче провадження" виконують рішення щодо стягнення коштів (податкові органи, установи банків, кредитно-фінансові установи, а також інші органи, установи, організації, що виконують судові рішення на вимогу чи за дорученням судового виконавця), проте не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Державна виконавча служба відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавчу службу" є системою органів, які здійснюють примусове виконання рішення, і не є юридичними особами, про які йдеться мова в частині 1 статті 86 цього закону. Відшкодування збитків, заподіяних державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, передбачено частиною 2 цієї норми. При цьому звільнення стягувача від сплати державного мита не передбачено, тобто сплата державного мита має здійснюватися на загальних підставах.
Отже, у разі подання позову про відшкодування збитків, заподіяних державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, сплата державного мита має здійснюватися на загальних підставах.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, повернувши позовну заяву, зважаючи на ненадання позивачем доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При цьому суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вірно зазначив, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
За таких обставин, оскаржувана позивачем ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Кременчук залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 01.09.2010р. про повернення позовної заяви у справі № 878/9-27 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Повний текст постанови підписано 08 жовтня 2010 року.