10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"11" листопада 2010 р. Справа № 10/1009
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Мицька Н.М. - представника за довіреністю №95/10 від 28.12.2009р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Комфорт-Тепло", м.Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від "11" жовтня 2010 р. у справі № 10/1009 (суддя Прядко О.В.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
до Приватного підприємства "Комфорт-Тепло", м.Житомир
про стягнення 108 485,87 грн.,
Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.10.2010р. у справі №10/1009 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Приватного підприємства "Комфорт-Тепло" про стягнення 108 485,87 грн. задоволено частково й стягнуто з відповідача на користь позивача 44000,00 грн. боргу за поставлений природний газ, 7141,62 грн. пені, 17807,07 грн. інфляційних нарахувань, 5383,18 грн. - 3% річних, 1019,60 грн. державного мита та 221,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 27628,51 грн. провадження у справі припинено; в решті в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Комфорт-Тепло" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 7141,62грн. пені та розстрочити виконання рішення суду рівними частинами протягом восьми місяців з 20.11.2010р. по 20.06.2011р. шляхом сплати до 20 числа кожного місяця - 8553,95грн. (а.с.108-109).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, що:
- рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в сумі 7141,62грн. та відмови в розстрочені виконання рішення суду шляхом сплати суми боргу рівними частинами протягом восьми місяців суперечить ст.ст.253-255, 260 Цивільного кодексу України та ст.ст.33, 83 Господарського процесуального кодексу України;
- місцевим господарським судом не надано належної оцінки доказам підприємства щодо неможливості в період осінньо-зимового періоду погасити заборгованість за рішенням суду, оскільки господарська діяльність підприємства пов'язана з утриманням житлових будинків та наданням житлово-комунальних послуг споживачам, мешканцям квартир, в тому числі послуг з централізованого теплопостачання та забезпечення гарячою водою, й у зв'язку з несвоєчасним проведенням споживачами розрахунків за надані житлово-комунальні послуги, підприємство перебуває у тяжкому фінансовому становищі.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився.
09.11.2010р на адресу суду від ПП "Комфорт-Тепло" надійшла заява №218 від 09.11.2010р (з копією наказу №67К від 08.11.2010р. по ПП "Комфорт-Тепло"), в якій останнє просить відкласти розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відпусткою його представника (114-115).
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 29.10.2010р. (а.с117-119), а також ту обставину, що неявка його представника не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, колегія суддів відхилила клопотання відповідача та визнала можливим розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
27.07.2010р. (згідно дати на штемпелі відділення поштового зв'язку на конверті, в якому позовну заяву було надіслано до господарського суду Житомирської області, а.с.45) Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Комфорт-Тепло" про стягнення 77628,51грн. основного боргу, 7663,18грн. пені, 17807,07грн. інфляційних нарахувань, 5387,11грн. - 3% річних (а.с.2-6).
Як вже вказувалось в цій постанові, рішенням господарського суду Житомирської області від 11.10.2010р. у справі №10/1009 позов задоволено частково (а.с.104-105), з чим також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на таке.
29.09.2008р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) та Приватним підприємством "Комфорт-Тепло" (Покупець) було укладено договір №06/08-1729ТЕ-10 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (а.с.31-37), відповідно до п.1.1 якого Постачальник згідно з цим договором зобов'язується передати у власність Покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а Покупець зобов'язується прийняти від Постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.
Згідно п.1.3 договору газ, що надається за даним договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, а використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.
Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що Постачальник передає Покупцю в період з 01 жовтня 2008року по 31 грудня 2008року газ в обсязі до 180 тисяч куб.м, в тому числі по місяцях:
жовтень 40 тис.куб.м
листопад 70 тис.куб.м
грудень 70 тис.куб.м
Разом ІV 180 тис.куб.м
Згідно п.4.4 договору обсяг газу, визначений згідно з п.4.3 цього договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за цим договором в пунктах приймання-передачі; приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість; акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого Постачальником; не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, Покупець зобов'язується надати Постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.
Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться на пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п.7.2 договору у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 договору він зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п.7.10 договору неустойка нараховується Постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2008р. по 31.12.2008р., а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).
Пунктом 11.2 сторони погодили, що строк дії цього договору може бути продовжений , про що сторонами укладається відповідна додаткова угода.
Сторонами було укладено додаткові угоди №1 від 05.11.2008р., №2 від 24.12.2008, №3 від 14.04.2009р. до договору №06/08-1729ТЕ-10 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.09.2008р. (а.с.38-41), якими зокрема, було продовжено строк дії договору в частині поставки газу - до 30.09.2009р. та встановлено обсяги постачання газу по вересень 2009р.
На виконання умов вищевказаного договору та додаткових угод до нього, позивач в період з жовтня по грудень 2008р. та з січня по липень 2009р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 270104,60 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.10.2008р., 30.11.2008р., 31.12.2008р., 31.01.2009р., 28.02.2009р., 31.03.2009р.,30.04.2009р., 31.05.2009р., 30.06.2009р., 31.07.2009р. (а.с.21-30).
Як вказує позивач в позовній заяві, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем природного газу виконав частково на суму 192476,09грн., й таким чином, його борг станом на день подачі позову становить 77628,51грн.
Однак, подаючи позов, Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не було враховану сплату відповідачем 6000,00грн. згідно платіжних доручень №184 від 12.07.2010р. на суму 1000,00грн., №186 від 15.07.2010р. на суму 2000,00грн. та №193 від 22.07.2010р. на суму 3000,00грн. (а.с.53-55, 72-74).
Таким чином, борг відповідача перед позивачем за поставлений природний газ станом на день подачі позову до суду становив 71628,51грн.
Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції, Приватне підприємство "Комфорт-Тепло" сплатило позивачу за переданий за договором №06/08-1729ТЕ-10 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.09.2008р. природний газ 27628,51грн., що підтверджується платіжними дорученнями №205 від 10.08.2010р. на суму 3500,00грн., №223 від 20.08.2010р. на суму 1000,00грн., №229 від 26.08.2010р. на суму 2500,00грн., №231 від 30.08.2010р. на суму 3500,00грн., №235 від 02.09.2010р. на суму 1000,00грн., №243 від 22.09.2010р. на суму 4000,00грн., №245 від 24.09.2010р. на суму 1700,00грн., №247 від 27.09.2010р. на суму 428,51грн., №248 від 27.09.2010р. на суму 2000,00грн., №250 від 27.09.2010р. на суму 1000,00грн., №251 від 28.09.2010р. на суму 2000,00грн. (а.с.56-57, 75-85).
З огляду на викладене, борг відповідача за поставлений природний газ на день прийняття місцевим господарським судом рішення склав 44000,00грн.
Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст.527 ЦК України).
На підставі ч.ч. 1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Проаналізувавши умови укладеного між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Приватним підприємством "Комфорт-Тепло" договору №06/08-1729ТЕ-10 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.09.2010р., судова колегія вважає, що він містить ознаки договору поставки.
Крім того, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Статтями 34, 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом й ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Однак, всупереч наведеним нормам відповідачем не подано до суду належних доказів про сплату решти боргу в сумі 44000,00грн.
Враховуючи викладені вище обставини в сукупності з наведеними нормами законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 44000,00грн. основного боргу за поставлений газ, припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в частині стягнення 27628,51грн. основного боргу та відмову в позові щодо стягнення решти боргу (в сумі 6000,00грн.).
Крім основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 7663,18грн. пені (за період з 26.01.2010р. по 26.07.2010р.), 17807,07грн. інфляційних за період з листопада 2008року по березень 2010року та 5387,11грн. річних за період з 11.11.2008р. по 26.07.2010р.
11.10.2010р. позивач подав суду уточнені розрахунки стягуваних сум пені та річних (а.с.94-96), в яких врахував сплату відповідачем 6000,00грн. з 12.07.2010р. по 22.07.2010р., визначивши підлягаючі до стягнення суми пені - 7141,62грн. (за період з 26.01.2010р. по 26.07.2010р.), а річних - 5383,18грн. (за період з 11.11.2008р. по 26.07.2010р.), тобто в меншому, ніж зазначено в позові розмірі.
При цьому, заяв про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України позивач не подавав.
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка (штраф, пеня).
Частина 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вже вказувалось вище, пунктами 7.2, 7.10 договору №06/08-1729ТЕ-10 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.09.2010р. сторони встановили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 договору він зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу; неустойка нараховується Постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Проаналізувавши умови договору №06/08-1729ТЕ-10 від 29.09.2008р. разом з вищенаведеними нормами законодавства, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення пені в сумі 7141,62грн.
Що ж стосується доводів відповідача про безпідставність нарахування та стягнення пені у зв'язку з пропуском строку позовної давності, то колегією суддів вони до уваги не приймаються, з огляду на таке.
Пунктом 9.3 договору №06/08-1729ТЕ-10 від 29.09.2008р. сторони погодили що строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюються тривалістю у 3 (три) роки.
Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі; позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
А отже, вказана умова договору не суперечить приписам чинного законодавства.
Таким чином, доводи відповідача щодо незаконного нарахування та стягнення пені у зв'язку з пропуском строку позовної давності є безпідставними.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.
Перевіривши подані позивачем розрахунки інфляційних та 3%річних, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 17807,07грн. інфляційних нарахувань, та частково задоволено вимогу щодо стягнення 3% річних в сумі 5383,18грн.
Що ж до відмови суду першої інстанції в задоволенні заяви відповідача №193 від 27.08.2010р. про надання розстрочки виконання рішення суду (а.с.58) з врахуванням уточнення за №200 від 29.09.2010р. (а.с.71) шляхом сплати суми боргу рівними частинами протягом восьми місяців, а також клопотання про розстрочку, викладене в апеляційній скарзі (рівними частинами протягом 8 місяців з 20.11.2010р. по 20.06.2011р.), то судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне.
Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частиною 1 статті 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п.2 Роз'яснень Вищого господарського суду України №02-5/333 від 12.09.1996р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
В заяві №193 від 27.08.2010р. (з врахуванням уточнень за №200 від 29.09.2010р.) про розстрочку погашення заборгованості (а.с.58) та в апеляційній скарзі (а.с.108-109) відповідач посилається на те, що підприємство знаходиться в складному фінансовому становищі у зв'язку з несвоєчасним проведенням споживачами розрахунків за надані житлово-комунальні послуги.
Проте, обґрунтування необхідності розстрочки виконання рішення лише тяжким фінансовим становищем підприємства, на думку колегії суддів, не є обставиною, для розстрочки виконання рішення, адже з такого обґрунтування не вбачається зміна становища підприємства на найкраще в майбутньому, до того ж, за період з моменту прийняття рішення судом першої інстанції відповідач, як зазначив в судовому засіданні представник позивача, не вніс будь-яких коштів для погашення існуючої заборгованості.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 11.10.2010р. у даній справі та відхиляє клопотання про розстрочку, викладене в апеляційній скарзі.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 11.10.2010р. у даній справі є обґрунтованим та законним, а тому його слід залишити без змін.
Доводи ж апеляційної скарги Приватного підприємства "Комфорт-Тепло" не є переконливими, спростовуються наведеним та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 11 жовтня 2010 року у справі №10/1009 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Комфорт-Тепло", м.Житомир - без задоволення.
2. Справу №10/1009 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд.