Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" жовтня 2010 р. Справа № 43/261-10
вх. № 9052/3-43
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 НОМЕР_1 виданий Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області
відповідача- Довбуш В.М. довіреність № 1249 від 10.08.10 року
розглянувши справу за позовом СПДФО ОСОБА_1, с. Парасковія
до ВАТ "Насінневе" смт. Чапаєве
про стягнення 7863,68 грн.
Позивач - суб"єкт підприємницької діяльності фізична-особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою до ВАТ "Насінневе" (відповідач по справі), про стягнення заборгованості в розмірі 7863,68 гривень, а також судові витрати просить покласти на відповідача.
Через канцелярію господарського суду позивач 25 жовтня 2010 року згідно супровідного листа (вх.№ 24324) надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.
Позивач в призначеному 25 жовтня 2010 року судовому засіданні наполягав на заявлених пзовних вимогах з підстав, зазначених в позовній заяві, та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в призначеному 25 жовтня 2010 року судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
23 липня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Насінневе" та Суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг перевезення за №299 д/б.
Відповідно до п. 1.1. договору, Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги по перевезенню силосу з поля урожаю 2010 року з під комбайнів своєю автомашиною КАМАЗ- 5511, самоскид, рік випуску 1987, Державний номер НОМЕР_2, а Замовник зобов'язується оплатити надані Виконавцем послуги на умовах даного Договору.
Згідно п. 2.1. договору, Замовник зобов'язаний сплатити вартість наданих послуг після закінчення робіт на протязі 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
Пунктом 2.2. договору визначено, вартість наданих послуг по перевезенню силосу урожаю 2010 року на дизпаливі Замовника, що складає: - вивіз з-під комбайну 8,00 грн з ПДВ за 1 тону .
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, надав послуги по перевезеню силосу з поля урожаю 2010 року, відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 12.08.2010 року та акту приймання-передачі від 16.08.2010 року, однак відповідач в порушення вимог договору свої зобов'язання не виконав належним чином в частині оплати за надані послуги, з урахуванням чого заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент звернення до суду склала в розмірі 7863,68 гривень, що підтверджується матеріалами справи, та відповідачем не заперечується.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини справи та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, а також те, що відповідач згідно акту звіряння взаємних розрахунків станом на 24.09.2010 року (період з 01.01.2010 року по 24.09.2010 року), визнав наявність зазначеної заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті за надання послуг автомобільним транспортом в сумі 7863,68 грн., є такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4,193, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ВАТ "Насінневе" (адреса: 64020, Харківська область, Кегичівський район, с. Чапаеве, вул. 50 років Жовтня,20/1, р/р 26007057002853 у ПАТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00387080) на користь СПДФО ОСОБА_1 (адреса: 64023, АДРЕСА_1, р/рНОМЕР_4 в Кегичівському відділенні ХГРУ "Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) - 7863,68 грн. заборгованості, витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст судового рішення підписано 27 жовтня 2010 року